Доступність посилання

ТОП новини
05 червня 2020, Київ 15:46

Україна - Росія - ЄС - ситуація довкола газу...


Гість Свободи: Михайло Гончар, керівник енергетичних програм центру «Номос»

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Віталій Портников: Пане Михайло, цікавий момент – скільки за російський газ сплачує Європа, стільки ж буде сплачувати і Україна. Немов би, ринкову ціну.
Але взагалі що таке ринкова ціна, коли мова йде про стосунки між двома монополіями, тобто «Газпромом» російським» і «Нафтогазом» українським?
Михайло Гончар
Михайло Гончар:
Так, Ви правильно підмітили, що тут може бути мова про псевдоринкову чи квазіринкову ціну.
Михайло Гончар: Насправді ринкової ціни на газ в континентальній Європі в цілому не існує. Вона визначається системою прямих домовленостей між монополістами: з одного боку — постачальником, а з іншого боку — його клієнтом , споживачем.
Насправді ринкової ціни на газ в континентальній Європі в цілому не існує. Вона визначається системою прямих домовленостей між монополістами: з одного боку — постачальником, а з іншого боку — його клієнтом, споживачем.
У цьому контексті це просто є до певної міри маніпуляція чи спекуляція на тему «ринковості» газових цін.
Можемо говорити, скажімо, про прив’язку до рівня європейських цін. У цьому контексті, звичайно, цифри будуть зовсім іншими, ніж ті, які називаються російською газовою монополією.
Якщо навіть звернутися до тієї інформації, яку надає російська сторона, зокрема Газпром», висловлюються фахівці «Газпрому» керівного рівня, то вони бачать модель газової торгівлі між Росією і Європою на 2009 рік подібною до 2006 року. У зв’язку з тим, що нинішній рівень цін на нафту і тенденції цих цін відповідають тому рівню чи прогнозуються, який був в 2006 році.
А в 2006 році експортна ціна російського газу при постачанні до країн ЄС складала, за офіційними даними того ж «Газпрому», 260,7 долара за тисячу кубічних метрів. Для України на той час тисяча кубічних метрів газу коштувала 95 доларів.
От це, власне кажучи, коридор…
- Це була пільга так звана. Так?
- Я не сказав би, що це пільга. Це не пільга. Це «Газпром» продавав свій газ на європейському ринку.
- Ні, за 95.
- За 95? Тут дивлячись на те, як виходити. Себто, коли говорять зараз, чи раніше говорили, про необхідність 3-річного перехідного періоду, то практично Україна є в цьому періоді, починаючи з 2006 року. Перед цим ціна була 50 доларів. Потім 95. Тобто, це практично означає 90% зростання відразу. Потім 130. Потім 179,5.
При всьому тому тариф на транспортування мінявся мало. Тому виникли своєрідні такі ножиці, коли НАК «Нафтогаз», споживаючи все більш дорогий газ, зменшував свою дохідність, свою прибутковість за рахунок того, що тариф не зростав так інтенсивно.
Михайло Гончар: Безперечно, що відповіддю української сторони на домагання так званих «ринкових» цін на газ має бути такий же європейський рівень тарифів, як на транзит, так і на зберігання газу у підземних сховищах.
Звичайно, тут не може йти мова про пряму пропорційність, але безперечно, що відповіддю української сторони на домагання так званих «ринкових» цін на газ має бути такий же європейський рівень тарифів, як на транзит, так і на зберігання газу у підземних сховищах.
- Ну, можна так зрозуміти, що це не просто якась там політична акція «Газпрому», яка має продемонструвати те, який серйозний вплив Росія має на Україну, а ще й елементарна проблема в грошах.
Тому що, якщо не можна підвищити ціну на газ для Європи і не можна підвищити ціну на газ у нинішніх умовах для самої Росії, тобто були такі плани, але про них якось зараз намагаються не говорити вголос, залишається підвищувати ціну на газ для тих, хто залишився, так би мовити..
- І є в монопольній залежності.
- І є в монопольній залежності.
- Абсолютно вірно.
- Тут що? Це Україна, це Молдова. Але Молдовою фактично володіє сам «Газпром», її газотранспортною системою.
- Так.
Ну, і це Білорусь. Хоча для неї, кажуть, буде більш дешева ціна, ніж була. Але невідомо…
- За умови, якщо буде виконана низка політичних вимог з боку Росії, зокрема по визнанню незалежності Південної Осетії і Абхазії, там подальша передача газотранспортної системи Білорусі у власність «Газпрому».
Тому звідси ми бачимо таке, що щодо ціни на газ для Білорусі до певної міри фігурує замовчування. Тобто, там досягли домовленостей, є певні індикативні позначки.
- Точної ціни на газ для білорусів не називають…
- Тим більше, я думаю, там є тимчасова домовленість на певний період.
Михайло Гончар: «Газпром» виходить з тих міркувань, що динаміка цін на нафту зміниться, а відповідно не варто зараз робити якісь довгострокові домовленості, а короткострокові з тим, щоб потім можна було б повернутися до ескалації ціни.
«Газпром» виходить з тих міркувань, що динаміка цін на нафту зміниться, а відповідно, не варто зараз робити якісь довгострокові домовленості, а короткострокові, з тим, щоб потім можна було б повернутися до ескалації ціни.
- Але от цікаво, що навіть на білоруському прикладі видно, що це все абсолютно непрозорі домовленості. І українсько-російські домовленості завжди були непрозорими.
Ось тут виникає питання: чи не буде нинішня така конфронтація, яка вже призвела до фактичного припинення постачання російського газу європейським споживачам, приводом до прозорості і постачання газу, і транспортування газу, і для контрактів, які будуть підписані між Москвою і Києвом? Що тепер не тільки ми як громадяни, але й європейці будуть знати, про що домовляються в «Газпромі» і «Нафтогазі», про що між собою домовляється «Газпром» і «Нафтогаз»?
- Маєте рацію, тому що ця ситуація показує, вона, власне, і раніше показувала, в 2006 році також, що всі ми на одній трубі, всі ми як споживачі в одному човні, незалежно від того, хто живе в європейській частині, хто в Україні.
Тому тут дійсно це вимога часу, це вимога необхідності створення механізмів по блокуванню виникнення навіть можливості ведення енергетичних воєн. І ця вимога – це створення необхідного рівня прозорості.
Тобто, починаючи від виробника чи від видобувника газу, щоб він чітко показував свої запаси, свій видобуток, свої потужності в трубах, які задіяні, вільні потужності.
Точно так транзитна країна. Точно так країни-споживачі показували те, який рівень споживання.
І це не повинні бути дані, закриті відповідними положеннями контрактів про конфіденційність. Так має бути, так може бути в тих контрактах, які стосуються, скажемо, торгівлі зброєю, де є обмежене коло продавців і клієнтів.
- І споживачів.
- Так, споживачів відповідно. Тут споживачами є всі ми.
У ЄС в цілому напрацьована достатньо непогана нормативно-правова база щодо забезпечення прозорості. Я не говорю зараз про її достатність. Вона також не є достатньою.
Зараз постає питання щодо необхідності імплементації цих положень до українського законодавства. Зараз є низка міжнародних ініціатив, пов’язаних з тим, щоб саме у видобувному секторі, в секторі видобутку енергоресурсів створити умови прозорості, особливо щодо отримуваних доходів і того, куди вони направляються, тобто, чи служать вони на користь державі і суспільству, чи вони є, так би мовити, живильним джерелом для поповнення кишень певного кола людей, корумпованих політиків, чиновників, які мають доступ до відповідного джерела доходів.

(Скорочена версія. Повну версію «Вечірньої Свободи» слухайте в аудіозапису)
  • 16x9 Image

    Віталій Портников

    Співпрацює з Радіо Свобода з 1991 року. Народився в 1967 році в Києві. Закінчив факультет журналістики МДУ. Працював парламентським кореспондентом «Молоді України», колумністом низки українських, російських, білоруських, польських, ізраїльських, латвійських газет та інтернет-видань. Також є засновником і ведучим телевізійної дискусійної програми «Політклуб», що виходить зараз в ефірі телеканалу «Еспресо». У російській редакції Радіо Свобода веде програму «Дороги до свободи», присвячену Україні після Майдану і пострадянському простору.

XS
SM
MD
LG