Такі зворотні аукціони триватимуть упродовж 3 місяців і на конкурентних, і на безконкурентних засадах двічі на тиждень. На придбання цінних паперів уряд має витратити щонайменше 75 мільярдів фунтів.
Ідея полягає у тому, щоб таким чином запустити до фінансової системи і до комерційних банків нові гроші у сподіванні, що це, у свою чергу, призведе до збільшення позик підприємствам та приватним особам. Тобто таким чином планується подолати кредитну кризу, яка призвела до нинішньої рецесії.
Голова Bank of England Мервин Кінґ каже: «Я не думаю, що це експеримент у тому сенсі, що ми робимо щось абсолютно нове. Ми намагаємося збільшити обіг грошей в економіці. Торік потік грошей упав і практично не рухається. Обсяги не збільшуються достатньо для підтримки економічного росту. Зазвичай для стимулювання обігу грошей ми знижуємо ставку банківського відсотка. Ми це зробили і тепер. Це допомогло, але треба йти ще далі. Тому ми й оголосили заходи щодо збільшення надходження коштів, які будуть вкинуті безпосередньо в економіку».
Незвичний спосіб
Під час першого аукціону центробанк придбав цінних паперів на суму 2 мільярди фунтів. Сума пропозицій, що надійшли на цей аукціон від комерційних банків, становила 10 з половиною мільярдів. Це означає, що фінансові інституції хотіли продати у п’ять разів більше боргу, ніж центробанк запропонував купити.
Водночас на перший безконкурентний аукціон пропозицій не надійшло. У цій частині подавач заявки на участь зобов’язується продати борг, але ціни не пропонує.
Хоча другий такий аукціон у понеділок був дещо успішнішим, оглядачі припускають, що повільний старт викликаний безпрецедентною природою такого типу аукціону. Банки просто не хочуть зобов’язуватися продати, не знаючи ціни, поки не побачать, чи успішною буде конкурентна частина аукціону.
Такий спосіб пожвавлення економіки досі ніколи не використовувався за всю 315-річну історію Bank of England. В очікуванні початку аукціонів за кілька днів цінність урядових облігацій зросла на 20 відсотків.
Фахівці вважають, що центробанк був змушений піти на цей крок, бо ставка банківського відсотка наближається до нуля, і дефляція, тобто падіння цін, виглядає все більш імовірною. Дефляція ж – це може здатися добре, але насправді погано для економіки, бо змушує споживача притримувати гроші в очікуванні ще більшого падіння цін, а це тільки поглиблює кризу.
(Лондон – Прага – Київ)