Доступність посилання

25 Червень 2017, Київ 04:53

Чи спроможне ЮНЕСКО зупинити руйнацію дерев’яних церков в Україні


Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Нижньому Вербіжі Коломийського району на Івано-Франківщині, 1808 р., одна з відібраних. Унікальний дерев’яний храм зараз обцинкований. Фото 1 червня 2009 р. Архів В. Слободян

Львів – Українські та польські експерти відібрали 16 із 40 автентичних дерев’яних церков прикордоння двох країн, які пропонуватимуть внести до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, – 8 храмів із польського боку і стільки ж із українського. У перелік українських претендентів потрапили 4 церкви зі Львівщини і по 2 з Закарпатської та Івано-Франківської областей. Усі визначені сакральні пам’ятки по обидва боку кордону – бойківського, гуцульського, галицького, лемківського типів.

Усі 8 відібраних українських дерев’яних храмів належать XV–XІX століттям.

На Львівщині мають шанс потрапити у реєстр світової спадщини дерев’яні церкви Жовкви (1720 р.), Дрогобича (кінець XV – XVI ст.), церковна архітектура села Потелич Жовківського району (1502 р.), села Матків Турківського району (кінець XVIII ст.).

На Івано-Франківщині обрані автентичні церкви у Рогатині (1644 р.) і в околиці Коломиї в селі Нижній Вербіж (1808 р.).

Також експерти відібрали унікальні дерев’яні сакральні об’єкти на Закарпатті – в селищі Ясіня Рахівського району (1813 р.) і в селі Ужок Великоберезнянського району(1745 р.). Цікаво, що первісний вигляд гуцульської дерев’яної церкви в Ясіні зберігся на поштівці Карпатської України, виданій у 1930-х роках.

Жодна дерев’яна церква в Україні не є в доброму стані
Церква Пресвятої Богородиці в Рокитному Яворівського району на Львівщині, 1864 р. Цілком здорові липи біля храму спиляли. Фото 9 квітня 2008 р. Архів О. Бойко

Усім храмам і територіям довкола них, щоб вони могли ввійти у список ЮНЕСКО, потрібно повернути первісний вигляд, відчуття давнього духу, зазначив відомий дослідник сакральної архітектури, автор численних книг Василь Слободян, який представляв Україну в числі експертів у спільній комісії.

За його словами, щоб українські дерев’яні храми внесли у реєстр ЮНЕСКО, необхідна спеціальна урядова програма, і передусім бажання уряду та Президента.

«Ми маємо спільно зробити колосальну роботу. Це громада, райони, область, уряд. Передусім реставрувати, привести ці храми у нормальний вигляд, познімати пластик, який руйнує дерево, зробити автентичне покриття церков, познімати бляху, там, де помальовано, все треба знімати, бо церкви у нас не малювали. На кожну пам’ятку мусить бути підготовлено масу документації – історія, архів, фотографії, геодезичні зйомки. Церква має мати натуральну, а не бетонну чи металеву огорожу, оточення. А ще належні дороги, вказівники. Людина мусить дістатись до місця, відчути там первісність, те, що було закладено при будівництві церкви. Така чітка вимога ЮНЕСКО. Усе це можна зробити, було б бажання влади. Але ми мусимо це зробити. Наразі я ще не відчув, що хтось у цьому зацікавлений», – розповів дослідник-науковець Василь Слободян.

На сьогодні в карпатському регіоні збереглись 1 тисяча 600 дерев’яних давніх церков. Понад 100 унікальних храмів за роки незалежності цілком зруйновані. Немає жодної дерев’яної церкви в доброму стані: знищений зовнішній вигляд, інтер’єр, де перемальовані ікони, оббите пластиком і металом дерево. Лише одна стара дерев’яна церква в Західній Україні охороняється, і жодна не має пожежної сигналізації…
Церква Св. Миколая у Княжому Сокальського району на Львівщині, 1782 р. Дерев’яний храм оббитий пластиком. Фото 21 вересня 2006 р. Архів О. Бойко

Дерев’яні церкви у Польщі – окремий туристичний проект

Натомість у сусідній Польщі ситуація зі збереженням сакральних пам’яток суттєво інша. Майже усі храми в належному стані, відновлений первісний інтер’єр, загородження довкола церков, не зрубано старих дерев і збережено українські ікони та вівтарі в бойківських та лемківських дерев’яних храмах.

На сьогодні в сусідній державі налічується 160 українських дерев’яних церков. У переважній більшості з них відправляють римо-католики.

Фінансування на збереження дерев’яних храмів надають і місцеві органи влади, і влада центральна. Спершу якусь суму збирає громада, яка звертається до сільської ради, потім в область і відповідно до уряду.
Українська церква Св. Параскеви в Радружі (Radruż) Любачівського повіту Підкарпатського воєводства Польщі, 1580 р. Первісний вигляд храму збережений. Фото 23 травня 2009 р. Архів В. Слободян

Дерев’яні церкви входять у туристичний шлях. Малопольське та Підкарпатське воєводства Польщі створили успішний туристичний проект «Шляхом дерев’яної архітектури».

В Україні ставлення до дерев’яних храмів «варварське»

Іще 4 роки тому дерев’яні костели Польщі увійшли у список ЮНЕСКО. До слова, у міжнародному реєстрі перебувають сакральні дерев’яні об’єкти Румунії і Словаччини. Серед словацьких є й три українські дерев’яні церкви на Пряшівщині.

В Україні набагато більше різноманітних типів сакральних пам’яток, аніж у сусідніх державах, зазначає експерт Василь Слободян: гуцульські, галицькі, бойківські, буковинські, лемківські, – але ставлення до них варварське і байдуже, з боку і влади, і громад, і священиків. Панує тотальна неосвіченість у суспільстві, каже історик.

Гуцульський п’ятиверхий храм 1808 року з Нижнього Вербіжа найбільше вразив своєю красою польських експертів. А цей храм 1808 року не є навіть національною пам’яткою, немає жодної документації.

Майстер, який збудував храм, у 1810 році отримав від австрійського цісаря спеціальну медаль за те, що зробив таку фантастичну церкву. Але щоб цей храм потрапив у список Світової культурної спадщини, необхідно зняти бляху, обгородити церкву, реставрувати інтер’єр. За місцеві кошти зробити цього не вдасться.

«Сучасні богомази, перемальовані ікони, неживі квіти, бігає світло на іконах – це просто кіч і жах. Коли у 2002 році була спроба внести церкви у список ЮНЕСКО, уряд не зробив нічого. Я боюсь, що і зараз, коли маємо унікальний шанс разом із Польщею поповнити список ЮНЕСКО, уряд не зробить нічого. Це є таким ставлення до української культури і пам’яток», – каже Василь Слободян.

Дерев’яні церкви – це безцінна культурна спадщина

«Усі церкви створювали враження такої легкості і летючості, що, здавалось, вистачить підважити тільки кути будови, щоб вона почала плисти догори, немовби чудовий вітрильник, захоплюючи повітря розіпнутими наметами дахів» – так описував бойківські дерев’яні церкви відомий польський письменник, мистецтвознавець, історик Владислав Лозінський (1843–1914). Дерев’яні українські церкви вражають своєю довершеністю форм, гармонійністю, майстерністю, у такому храмі посилюється релігійне відчуття.

Наступного року експерти ЮНЕСКО оглянуть усі 16 дерев’яних українських храмів українсько-польського прикордоння. Прибудуть двоє фахових експертів ЮНЕСКО з Румунії та Норвегії.

До того часу Україна має розпочати реставраційні роботи. В іншому разі у список Світової спадщини ЮНЕСКО можуть увійти лише 8 українських храмів, які є на території Польщі.

(Львів – Прага – Київ)

Див. також:

У списку ЮНЕСКО – українські церкви в Словаччині

Букові праліси українських, а також словацьких Карпат внесли до переліку всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО

Карпатські букові праліси – новий об’єкт ЮНЕСКО

Геодезична Дуга Струве
  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG