Доступність посилання

21 Листопад 2017, Київ 20:37

Тема журклубу: Українська влада радо зустрічає Саакашвілі і Путіна


Гості: Ігор Слісаренко, ведучий телепрограми «Вікно в Європу», 5-й канал, та Вячеслав Піховшек, журналіст

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)

Дмитро Шурхало: Цього тижня в Україні одночасно перебували два, скажімо так, недружні закордонні лідери один до одного. Безумовно така синхронність не могла не привернути увагу журналістів.

У відповідь на запитання про візит одночасний грузинського президента російський прем’єр Володимир Путін дозволив собі перефразувати Михайла Лермонтова.

Пропоную послухати.


Володимир Путін: Чим займалися наші колеги? Поняття не маю. Але думаю, що двом президентам завжди є про що поговорити, щось обговорити, кудись сходити. Бійці згадували минулі дні і битви, де разом продули вони.

Що можна ще порадити і порекомендувати? Двом президентам краще проводити вечерю, якщо вони будуть вечеряти, без краваток. Краватки нині в ціні. Не дай Боже… Ну, ви мене розумієте - злопає ще Ющенкову краватку.

- Отака от варіація на тему «Бородіно».

Нагадую, що колись Михайло Саакашвілі, сильно нервуючи, почав жувати власну краватку. І це зазняли на відео.


Ігор Слісаренко
Ігор Слісаренко:
Тут цікаво, хто сміявся після слів?

- А сміялися всі: і журналісти, і Юлія Тимошенко, яка стояла поруч і додала, що я можу без краватки на вечерю прийти.

Це нормально, коли голова уряду однієї держави, перебуваючи з візитом у сусідній державі, от дозволяє собі подібні жарти?


Ігор Слісаренко: З дипломатичної етики, з елементарних норм, то це, звичайно, порушення. Це порушення.

- В’ячеславе?

В’ячеслав Піховшек: Мені здається, що починає складалися якась така, не знаю, постійно з новими лідерами нова тональність спілкування. При чому Путін це демонструє вже не перший раз.

В’ячеслав Піховшек
Не знаю. Мені здається, що це абсолютно помилкова лінія з його боку, тому що нічого тут такого немає, крім… Я ще пам’ятаю, як були ще перші розмови Єльцина і Кравчука, то Леонід Макарович Кравчук майже в тональність відповів, що зустріч без краваток – це зустріч в трусах.

Але це було сказано зовсім в іншій обстановці. І зовсім по-іншому це було, перед журналістами.

І Ви цитували тільки що його виступ з Тимошенко по підсумку результатів переговорів. Тобто, ніякого інформприводу, який випливає з переговорів по оцінці Ющенка і Саакашвілі, немає.

Яким би не був Ющенко, яким не був би Саакашвілі, з іншого боку, це зовсім не означає, що Путін не ляпнув дурницю.

Ігор Слісаренко: Якщо ми пригадаємо той відомий чи горезвісний жарт Берлусконі щодо Обами і його засмаги, то він був абсолютно за тональністю доброзичливим. Там не було… Єдине – це політкоректність ця горезвісна шкутильгала. Але знову ж таки це було доброзичливо.

В даному випадку це відверте глузування. Ну, не більше.

- Як я зрозумів з вашої реакції, що ви згодні, що не дуже вдале і не дуже доречне.

Президент зустрічається з іноземним президентом. Прем’єр - зі своїм іноземним колегою. Все, ніби, відповідає нормам. Але складається враження…

Ну, тобто, не все відповідає. От певні коментарі не відповідають, випадають з норми.

Але складається враження, що зараз в кожного своя зовнішня політика. Спостерігаючи за зустріччю прем’єрів і зустріччю президентів, у мене таке враження, що Україна, українська влада провадить не одну, а кілька зовнішніх політик...


В’ячеслав Піховшек: Щоб просто закінчити цю тему з цими висловлюваннями Путіна (слово незрозуміле) Лермонтова, то треба розуміти, для чого він це зробив.

Я, звичайно, цього не знаю. В мене немає інформаторів в його апараті. Але подібні речі, як мені зрозуміло, готуються. Тобто, «які продули вони» - це явно те, що було придумано для прес-конференції.

Допускаю, що це меседж для внутрішнього російського вжитку. Тобто, як завжди, таке стандартне хамство для того, щоби це впливало на громадську думку в самій Росії, тому що це транслюється. От я беру і стібуся там над цими двома геніями свого часу.

Тобто, це може мати тільки отаке от пояснення, з моєї точки зору.

- Але це робиться на території цієї держави, а не тієї, на яку це розраховано.

В’ячеслав Піховшек: Практика сучасної російської влади доказує, що вони це де завгодно роблять. І в Пітсбургу, наприклад, на останньому засіданні Великої двадцятки Медведєв знову чомусь розійшовся про позицію Ющенка про Голодомор. Хоча це не цікавить в місті американських шахтарів нікого, я сказав би.

- Але щодо Польщі, коли відзначали, була така церемонія щодо початку Другої Світової війни 1 вересня, то Путін був дуже коректний, хоча ви ж знаєте, які складні взаємини у сучасної Москви і Варшави.


В’ячеслав Піховшек: Щодо роботи «з розчепіреними пальцями», як ми раніше її називали на телебаченні, тобто кількох українських зовнішніх політик, то, з одного боку, це звичайно приступи політичної шизофренії в прямому розумінні цього слова. «Шизо» і «френо» – ділити душу навпіл.

З іншого боку, особливо, я сказав би, початок 2008 року просто навіть вже в публічному ефірі, телевізійному говорили: одна політика у Тимошенко після дострокових парламентських виборів 2007 року, а інша зовсім політика у Ющенка.

Такого не може терпіти жодна держава. Я не кажу, що Європи. Я кажу, що світу взагалі.

Подібну політику не веде. Наприклад, влада Мозамбіку по якихось причинах. Якщо ми відповідаємо відносно повернення України в зовнішній політиці до якихось цивілізованих норм, до того, що це має виглядати не як територія, якою вона зараз є, а як держава, то, звичайно, має бути узгоджена зовнішня політика.

- Ігорю, зовнішньополітичний курс.

Ігор Слісаренко: Ситуація більше нагадує ситуацію змагання, конкуренцію, досить жорстку конкуренцію між (я приводжу з Зімбабве) президентом Мугабе і прем’єр-міністром, лідером опозиції Цвангираї. Оце щось схоже на стосунки Ющенко-Тимошенко.

В’ячеслав Піховшек: А якщо згадати галопуючу інфляцію, то це ще один аргумент до тези Слісаренка.

- Ну, але Зімбабве чемпіон все-таки.

Ігор Слісаренко: І інша річ, що у кожного з них своя зовнішня політика і своя ж непослідовна зовнішньої політики.

- В чому непослідовність?

Ігор Слісаренко:
Пригадаймо, з чого починав Ющенко. По суті з експорту демократії. Це було головним його зовнішньополітичним курсом. Окрім погроз подати заявку на вступ в ЄС.

Далі, що ми будемо всіх демократизувати. Виступи всі тодішнього міністра зовнішніх справ Тарасюка, в тому числі й на економічних форумах в латинській Америці, зводилися до того, що ми чемпіони з прав людини і демократії у всьому регіоні, і ми будемо далі, так би мовити, вести цю політику.

На сьогодні, скажімо, візит Лукашенка і обійми з Лукашенком засвідчили повний провал цієї політики, з одного боку, і відмову від неї.

Тимошенко починала, пригадаймо, зі стримування Росії, так, програмна стаття в американському часописі….

- Але тоді вона була в опозиції.

В’ячеслав Піховшек:
Так, квітень-травень 2007 року.

- Вона тоді була опозиціонер, а не прем’єр в-таки.

В’ячеслав Піховшек: Це не має значення.

Ігор Слісаренко: Абсолютно.

До речі, коли вона була вперше прем’єр-міністром, то вона обіцяла газогін з Іраном. Коли ж вона була вже в опозиції, то вона обіцяла боротися з ядерним Іраном.

Тобто, на сьогодні, бачимо, повна відмова від програмної статті «Стримувати Росію», навпаки - палка прихильність.

- Наскільки ефективна, тобто, можливо, не послідовна, але ефективна в президента чи в прем’єра…?


Ігор Слісаренко:
У випадку з Тимошенко, то ефективна. Можемо сказати, що фортуна їй посміхається і обставини складаються дуже сприятливо для неї. Навіть у випадку з тією ж Росією.

В’ячеслав Піховшек: Давайте скажемо про критерії ефективності. От Ви, Дмитре, говорите про ефективно-неефективно. Що Ви маєте на увазі?

- Тобто, яка має якісь наслідки, які людина може сказати. От ми досягли…


В’ячеслав Піховшек: Наслідки персонально для Тимошенко чи для українського народу?

- А хоч ті, хоч ті.

В’ячеслав Піховшек: Наслідки персонально для українського народу всього, для нас з вами, то це те, що ми платимо в 10 разів більше за комунальні послуги, ніж те, щоб ми мали платити при Кучмі. Антинародний режим: ціна газу – 50 доларів, а при Тимошенко 400. Це для народу.

Для себе особисто? Та я не знаю. Я думаю, що якщо Росія отримує те, що вона хоче від Тимошенко, то й відповідно вона й готова видавати такі компліменти, які потім вчора видав на адресу Тимошенко: от нарешті уряд, з яким ми можемо домовлятися, і інше.

Після статті, яку Ігор абсолютно справедливо згадав, «Стримувати Росію». Я просто нагадаю нашим слухачам, я взяв з собою цитату. «Захід повинен побудувати противаги російському експансіонізму» (!)

Це пряма цитата з програмного виступу Тимошенко авторства Григорія Немирі. Це люди, яка практично говорила, заявляла антиросійську політику.

Чи знають це в Кремлі? Знають і знають більше. Значить, рахуються з такою…

Ігор Слісаренко: А відлуп який тоді був від МЗС.

В’ячеслав Піховшек: Рахуються з тим, що вона займає абсолютно протилежні позиції.

Проблема наша як виборців полягає в тому, що ми нічого не знаємо про те, які програмні позиції займає Тимошенко.

Вона займала 8 раз позиції за НАТО, 4 проти НАТО. Наприклад, в чому її позиція? Я не знаю до сьогодні…

(Скорочена версія. Повну версію «Вашої Свободи» слухайте в аудіозапису)
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG