«Ой, хто, хто Миколая любить,
Ой, хто, хто Миколаю служить,
Тому, Святий Миколай,
На всякий час помагай, Миколай!»
– співали до Святого Миколая бездомні люди і пенсіонери, і він таки до них прийшов із двома ангелами. На якусь мить обличчя літніх і молодих людей забули про втому від життя та скруту, стали трішки дитячими, і з’явились усмішки. Вони не звикли, що їм говорять добрі слова і дарують цукерки, не питаючи навіть прізвища. Можливо, на мить вони повірили у добро.
Адже переважна більшість із цих людей мешкає просто на вулиці, на теплотрасах, біля смітників, у пивницях і на стріхах, ночують у нічліжці. Раз на тиждень вони приходять до Порохової вежі на безкоштовний обід, організований громадською організацією «Оселя».
«Життя заставляє сюди приходити. Нужда заставляє, я одна на цім білім світі, пенсія незавидна, а я з 5 років працювала, спершу на фронт, потім на заводі, і що з того…»
«Прийшов сюди вперше, маю маленьку пенсію, самотній. Пропрацював все життя на «Атласі», і подивіться, який обдертий, пальто старе, харчі прості – хліб, каша…»
«Заробляєм так, де доведеться, комусь щось допомогти, пляшки збираємо, папір…»
«Роботи нема, житла нема. Живу на покинутій дачі. Збираю пляшки, де що вийде підзаробити. Навіть двірником не беруть…»
«Прийшов сюди вперше, маю маленьку пенсію, самотній. Пропрацював все життя на «Атласі», і подивіться, який обдертий, пальто старе, харчі прості – хліб, каша…»
«Заробляєм так, де доведеться, комусь щось допомогти, пляшки збираємо, папір…»
«Роботи нема, житла нема. Живу на покинутій дачі. Збираю пляшки, де що вийде підзаробити. Навіть двірником не беруть…»
– поділились своїми розповідями літні та молоді бездомні і ті, хто має житло.
Львівські ресторатори глухі до проблем нужденних
У Львові, за даними соціологічних опитувань, мешкають три з половиною тисячі бездомних. Ці люди з різних причин втратила свої домівки: когось вигнала сестра чи брат, хтось став жертвою аферистів, хтось пропив своє житло. І в один день кожен з них опинився просто неба, без нічого.
Бездомними опікується спільнота взаємодопомоги «Оселя», але керівник громадської організації Олеся Саноцька не може достукатись до людей заможних, до власників львівських ресторанів, щоб ті надавали залишки їжі для потребуючих, а не викидали харчі на смітник. Однак львівські ресторатори навіть не відгукнулись на запрошення прийти у Святоюрський собор.
Акцію «Святий Миколай для бездомних» організували за пожертви і з ініціативи студентів. Відгукнулось чимало потребуючих.
«Ми запрошуємо усіх, ми не дивимось, чи ти бездомний, чи ні. Подивіться: тут є пенсіонери, це бідні люди, яким нікому подарувати щось, ніхто їм не каже добре слово. Вони приходять сюди, щоб почути добре слово, поспілкуватись», – каже Олеся Саноцька.
Львівські бездомні заробляють продажем журналу «Просто неба»
Бездомний Володимир належить до спільноти. Він заробляє тим, що продає журнал про таких, як він, – «Просто неба».
Кожен, хто купує часопис, своїм внеском допомагає потребуючим людям стати на ноги. «Просто неба» дуже цікавий і має своїх читачів серед львів’ян.
«У день продаю 10–14 журналів. Люди запитують, коли буде наступний номер. Мені подобається моя робота, бо я спілкуюся з людьми. Багато запитують, чим можна допомогти таким, як я. Склався такий стереотип, що бездомні не можуть піднятись, що вони закінчені, але то не так», – каже Володимир.
Але щороку все більше людей долучаються до благодійництва і роблять подарунки іншим людям, щоб просто принести радість і подарувати тепло свого серця.
