– Вперше пропозиція Володимира Путіна щодо українсько-російської кооперації у сфері ядерній сфері пролунала минулого тижня. Але вже тепер він вимагає не зволікати із «атомним єднанням». На Вашу думку, чому такий поспіх?
– Росія зараз намагатиметься робити системні кроки, які б все більше зв’язували Україну в її економічному та політичному розвитку. Відомо, що енергетична залежність завжди обертається політичною. Так сталося і з газовими угодами, коли висока ціна на газ змусила нинішнє керівництво піти на поступки у торгівлі своєю територією. Мається на увазі військово-морська база Росії у Криму. Те ж саме стосується і ядерної енергетики. Вже не один раз Росія намагалася блокувати дії України щодо можливості купувати ядерне паливо в інших країнах, зокрема, у США, а відтак, зменшити залежність від купівлі ядерного палива у Росії. Через Україну відбувався перетік електроенергії в Європу. Це була єдина лінія електропередач, яка давала таку можливість. Тому українсько-російська співпраця в енергетичній сфері – це і збільшення політичного впливу на керівництво України. А також це і економіка. Росія, яка розташована на величезній території, може продавати на Захід свою електроенергію, але виходів у неї поки що немає. Є лише український вихід. Тому у економічно, і політично це дуже вигідна справа.
– Минулої п’ятниці з вуст Володимира Путіна пролунала заява, яка спантеличила багатьох. Йдеться про перспективу об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу». Чи має ця заява економічне підґрунтя, чи все таки вона була зроблена з якоюсь іншою метою?
– Щодо контролю над українською газотранспортною системою, це також давня мрія російського «Газпрому». Тому треба дивитися, що даватиме Україні це об’єднання, і що отримає Росія. Якщо варіант розвитку білоруський, коли Росія встановила контроль над ГТС Білорусі, а відтак її нічого не буде стримувати від підвищення ціни для Білорусі. Така ж ситуація, думаю, і щодо перспективи об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу».
– Про газотранспортний консорціум говорилося уже давно. Але об’єднання «Газпрому» і «Нафтогазу» – це щось нове. Наскільки така перспектива є реальною?
– Реальна тільки у тому сенсі, що «Газпром» може контролювати українську ГТС. Якщо говорити про інтереси України, а саме цим має опікуватися будь-яка влада, то потрібно говорити, як мінімум, про тристоронній консорціум, за участю Євросоюзу, Росії та України, а не про двосторонню взаємодію «Газпрому» і «Нафтогазу», яка лише приведе до посилення монополізації «Газпрому».
– Тобто, ідея об’єднання «Нафтогазу» та «Газпрому» – це фактично той самий газотранспортний консорціум?
– Так, на дві країни.
– Росія зараз намагатиметься робити системні кроки, які б все більше зв’язували Україну в її економічному та політичному розвитку. Відомо, що енергетична залежність завжди обертається політичною. Так сталося і з газовими угодами, коли висока ціна на газ змусила нинішнє керівництво піти на поступки у торгівлі своєю територією. Мається на увазі військово-морська база Росії у Криму. Те ж саме стосується і ядерної енергетики. Вже не один раз Росія намагалася блокувати дії України щодо можливості купувати ядерне паливо в інших країнах, зокрема, у США, а відтак, зменшити залежність від купівлі ядерного палива у Росії. Через Україну відбувався перетік електроенергії в Європу. Це була єдина лінія електропередач, яка давала таку можливість. Тому українсько-російська співпраця в енергетичній сфері – це і збільшення політичного впливу на керівництво України. А також це і економіка. Росія, яка розташована на величезній території, може продавати на Захід свою електроенергію, але виходів у неї поки що немає. Є лише український вихід. Тому у економічно, і політично це дуже вигідна справа.
– Минулої п’ятниці з вуст Володимира Путіна пролунала заява, яка спантеличила багатьох. Йдеться про перспективу об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу». Чи має ця заява економічне підґрунтя, чи все таки вона була зроблена з якоюсь іншою метою?
– Щодо контролю над українською газотранспортною системою, це також давня мрія російського «Газпрому». Тому треба дивитися, що даватиме Україні це об’єднання, і що отримає Росія. Якщо варіант розвитку білоруський, коли Росія встановила контроль над ГТС Білорусі, а відтак її нічого не буде стримувати від підвищення ціни для Білорусі. Така ж ситуація, думаю, і щодо перспективи об’єднання «Газпрому» та «Нафтогазу».
– Про газотранспортний консорціум говорилося уже давно. Але об’єднання «Газпрому» і «Нафтогазу» – це щось нове. Наскільки така перспектива є реальною?
– Реальна тільки у тому сенсі, що «Газпром» може контролювати українську ГТС. Якщо говорити про інтереси України, а саме цим має опікуватися будь-яка влада, то потрібно говорити, як мінімум, про тристоронній консорціум, за участю Євросоюзу, Росії та України, а не про двосторонню взаємодію «Газпрому» і «Нафтогазу», яка лише приведе до посилення монополізації «Газпрому».
– Тобто, ідея об’єднання «Нафтогазу» та «Газпрому» – це фактично той самий газотранспортний консорціум?
– Так, на дві країни.
