– У Британії деякі особи втрачають посади через можливий зв’язок зі впливовим бізнесменом, а в Україні таке знайомство є корисним чи ні?
– Це класичний приклад, як у розвинутих демократіях ставляться до призначень у сфері національної безпеки. Навіть будь-який натяк на зв'язок не з тим, не в тому місці, не в той час призводить до того, що може бути заблоковане призначення на таку відповідальну посаду. В Україні навпаки. Якщо бізнес, олігарх вхожий на Банкову, до уряду, має впливових друзів-депутатів, це, безумовно, сприятиме призначенню на будь-які посади.
– А наскільки ефективно українські урядовці, яких пов’язують із тим же Дмитром Фірташем, можуть діяти за кордоном, у тій же Британії, наприклад?
– Якщо там блокуються певні призначення людини, котра, можливо, знала або через треті фонди, можливо, отримувала пожертви на свою діяльність, то зрозуміло, що за кордоном ставляться з певною пересторогою.
– А коли діяч з України є дуже впливовим, без контактів із будь-яким західним представником влади, важко вирішувати важливі питання співробітництва, що тоді робити?
– Була різна політика у сфері бізнесу, коли деякі компанії просто засудили за те, що вони застосовували певні методи наведення контактів за допомогою грошей. Кожен політик, кожна компанія обирає свій шлях. Легальний або напівлегальний.
– Скільки великих українських бізнесменів мають певну репутацію, коли для західного політика зв'язок із ними може негативно відбитися на кар’єрі?
– Я не думаю, що таких бізнесменів багато в Україні. Скоріше, йшлося про російських бізнесменів – подивіться пресу останніх років на Заході.
– А Ви наважилися б на прогноз – коли можливі контакти західних політиків із саме українськими впливовими бізнесменами не будуть перешкодою кар’єрі? І не буде неоднозначної репутації в українських бізнесменів на Заході?
– Будь-який зв'язок на Заході відстежується через пожертви і, напевно, тут є проблема – скільки брати цих пожертв, як брати, в який спосіб, через які фонди тощо. Водночас не треба демонізувати всіх українських бізнесменів.
– Це класичний приклад, як у розвинутих демократіях ставляться до призначень у сфері національної безпеки. Навіть будь-який натяк на зв'язок не з тим, не в тому місці, не в той час призводить до того, що може бути заблоковане призначення на таку відповідальну посаду. В Україні навпаки. Якщо бізнес, олігарх вхожий на Банкову, до уряду, має впливових друзів-депутатів, це, безумовно, сприятиме призначенню на будь-які посади.
– А наскільки ефективно українські урядовці, яких пов’язують із тим же Дмитром Фірташем, можуть діяти за кордоном, у тій же Британії, наприклад?
– Якщо там блокуються певні призначення людини, котра, можливо, знала або через треті фонди, можливо, отримувала пожертви на свою діяльність, то зрозуміло, що за кордоном ставляться з певною пересторогою.
– А коли діяч з України є дуже впливовим, без контактів із будь-яким західним представником влади, важко вирішувати важливі питання співробітництва, що тоді робити?
– Була різна політика у сфері бізнесу, коли деякі компанії просто засудили за те, що вони застосовували певні методи наведення контактів за допомогою грошей. Кожен політик, кожна компанія обирає свій шлях. Легальний або напівлегальний.
– Скільки великих українських бізнесменів мають певну репутацію, коли для західного політика зв'язок із ними може негативно відбитися на кар’єрі?
– Я не думаю, що таких бізнесменів багато в Україні. Скоріше, йшлося про російських бізнесменів – подивіться пресу останніх років на Заході.
– А Ви наважилися б на прогноз – коли можливі контакти західних політиків із саме українськими впливовими бізнесменами не будуть перешкодою кар’єрі? І не буде неоднозначної репутації в українських бізнесменів на Заході?
– Будь-який зв'язок на Заході відстежується через пожертви і, напевно, тут є проблема – скільки брати цих пожертв, як брати, в який спосіб, через які фонди тощо. Водночас не треба демонізувати всіх українських бізнесменів.
