Німецький щоденник Die Welt описує, як Володимир Путін вирушив «оглянути свою імперію» в яскраво-жовтому «продукті недужого російського автомобілебудування», авті «Лада-Калина», що його «кожен нормальний росіянин замінив би на вживаний автомобіль західного виробництва». У цій подорожі Далеким Сходом Росії Путіна скрізь супроводжували телебачення й фоторепортери. Звичайно ж, мовиться в статті, йому йшлося не так про те, щоб дізнатися про російську дійсність, як щоб подати країні і закордонові його власну дійсність. При цьому, вважає автор, росіянам було ясно, що Путін уже почав передвиборну боротьбу. Очевидно, що на виборах 2012 року голова російського уряду знову візьметься за президентство, яке він уже мав від 2000 до 2008 року, пише газета.
Французьке видання Journal du Dimanche теж зауважує, що Путін уже думає про 2012 рік, коли в Росії відбудуться наступні президентські вибори. Як сказав російський прем’єр в інтерв’ю російському щоденникові «Коммерсант», про яке пише французька газета, проблема 2012 року цікавить його «більше, ніж усіх», хоча він і «не робить із цього фетишу». При цьому видання нагадує, що нещодавні зміни до Конституції Росії продовжили тривалість президентського мандату з чотирьох років до шести, і саме шестирічний третій термін і збирається Путін отримати 2012 року.
У самій Росії видання західної спільноти в Москві Moscow Times друкує статтю відомого російського оглядача Олександра Гольца, який вважає, що Організація Договору про колективну безпеку (ОДКБ), військове об’єднання, яке гуртується навколо Росії, «мертва». На його думку, на нещодавньому саміті цієї організації в Єревані у Вірменії сталося щось схоже на популярний у різних «медичних» телесеріалах епізод, коли лікарі намагаються врятувати хворого, не помічаючи, що він уже помер. У цій організації, пише автор, нині панує повне збентеження, хоча її проблеми були очевидні ще в момент її створення. Причина в тому, що її члени не мають спільного розуміння загроз і того, як їм протистояти. ОДКБ є не стільки багатосторонньою домовленістю між державами, скільки вимушеним набором двосторонніх угод між кожною з цих держав і Росією. Єдина її користь – час від часу демонструвати, що Москва має союзників, принаймні, позірно, пише оглядач про організацію, до якої пропонують долучитися й нині нейтральній Україні.
Німецький Der Spiegel публікує коментар про те, що Німеччина стає ісламофобською. Приводом стали недавні антимусульманські висловлювання члена ради Федерального банку Німеччини Тіла Саррацина, які, як мовиться в статті, викликали обурення в Німеччині й за кордоном, але були радо сприйняті в широкій публіці. Якби він був окремим диваком із такими заявами, на це можна було б не звертати уваги,пише автор статті. Але в цього діяча є багато послідовників, серед яких навіть жінки-мусульманки. Криклива риторика стала модною, істеричні нападки на іслам нині в повному розмаху. Саррацин та інші такі ж циніки стали суспільно прийнятними вже давно, мовиться в коментарі.
А європейське видання European Voice дивиться на цю ж проблему з боку Франції, президент якої Ніколя Саркозі, як стверджує відомий французький оглядач Домінік Мойзі, задля короткотермінових політичних переваг роздуває лихі антиіммігрантські пристрасті. На думку автора, хоча більшість французів і може симпатизувати такій антиіммігрантській риториці, немає гарантій, що вони голосуватимуть за нього на президентських виборах 2012 року. У Франції наростає й «етична відраза» до такої позиції Саркозі. І, як пише оглядач, перефразовуючи слова Вінстона Черчилля напередодні Другої світової війни, Саркозі зазнає спершу безчестя, а потім поразки.
