Скасувати ПДВ на ввезення культурних цінностей в Україну пропонують українські антиквари. На їхню думку, через цей податок колекціонери змушені залишати приватні зібрання у державах, де їх придбали, або ввозити твори мистецтва контрабандою.
Для митників і ввезення культурних цінностей в Україну, і вивезення їх – це одне і те ж (мовою канцеляризмів – це просто «процес переміщення»). За законом, культурними цінностями і є нетиражована сувенірна продукція (наприклад, декоративна прикраса), і полотно відомого художника. Однак, культурні цінності розглядаються як товар, і при ввезенні його з-за кордону людина має сплатити ПДВ - 20 відсотків вартості (якщо вона становить більше 200 євро).
Експеримент на митниці
Антиквар Ольга Сагайдак відчула на собі усі проблеми з оформленням, декларуванням, розмитненням твору мистецтва, спробувавши ввезти в Україну культурну цінність за 1800 євро (це картина українського художника, придбана у Франції). Зрештою, Ользі довелося сплатити і ПДВ, й інші збори. «Забрало це в мене дуже багато часу. Не враховуючи навіть відвідування Борисполя кілька днів поспіль, перебування в інстанціях зайняло 8 робочих годин. А додатково до вартості картини я сплатила платежі ще на половину вартості картини. Процедура ввезення надзвичайно складна, надзвичайно незрозуміла, до того ж, вона потребує досить великих матеріальних затрат», – зауважила Сагайдак.
Лише бюрократичною тяганиною митники не обмежилися. Ользі нав’язали послуги митного брокера, (вартість послуг становила 350 доларів), заявили про необхідність зберігання картини на спеціальному елітному складі, де доба зберігання коштує 400 гривень (на території цієї приватної фірми містився департамент Київської центральної спеціалізованої митниці), а також вимагали мистецьку експертизу, яка при ввезенні мистецького твору, відповідно до чинного законодавства, взагалі не потрібна.
Якщо людина має відповідні документи, тобто оплачену квитанцію, митник не має підстав не вірити їй і вимагати експертизу, зазначає перший заступник голови Держмитслужби Степан Дороховський. Інша річ, що інколи у цій ситуації спрацьовує людський чинник, і співробітники митниці починають вимагати непотрібні, зайві папери. «Необхідно мінімізувати вплив людського фактора на митні оформлення та митні процедури. Це буде електронна митниця, безконтактне оформлення, людині не треба буде бігати в різні інстанції. Вона просто заведе електронну декларацію, яка потраплятиме на сайт митної служби, а ми її оформимо. Таким чином, ліквідується вплив людського фактору. На жаль, треба констатувати, що в митній системі майже 19 000 працівників. Тож, ми не можемо виключати, що порушення можуть бути в тому чи іншому місці».
Податок на предмет мистецтва
Чинна процедура ввезення культурних цінностей в Україну не лише відбирає зайві гроші та час у колекціонерів і пересічних туристів. Це призводить до того, що вони або завозять твори мистецтва контрабандою, або обходять Україну десятою дорогою, констатує антиквар Ольга Сагайдак. «Іноземець, європеєць, чи будь-яка інша людина, зіштовхнувшись з цією процедурою, в нашу державу, ні в якому разі не захоче більше нічого привозити. Коли в 2006- 2007 році в Україні відмінили ПДВ, то на територію країни в’їхало культурних цінностей на 215 мільйонів гривень. Це в 200 разів більше, ніж було до цього. А коли ПДВ знову ввели, то ввіз різко зменшився в чотири рази», - розповіла антиквар.
Дійсно, більшу кількість культурних цінностей ввозять в Україну або контрабандою, або з порушенням законодавства. Це зазначає голова Держслужби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон Юрій Савчук. І головну проблему цього він, як і антиквари, вбачає у високому ПДВ на ввезення культурних цінностей. «Якщо ми візьмемо наших сусідів - Росію, то там ПДВ (якщо йдеться про особисте використання) - нуль, у Польщі, члена Євросоюзу, - 7 відсотків. Коли в Росії ПДВ було відмінено, першою ввезеною картиною картину була картина Рубенса «Союз Землі і Води» вартістю 20 мільйонів доларів».
У 2006-2007-му роках ПДВ на ввезення культурних цінностей в Україну скасували законом на 8 місяців, а тепер стягують знову. Хоча ніяких інших законів, які б анулювали попередній, не було, каже Юрій Савчук. «Коли в Україні відмінили ПДВ, один політик і бізнесмен завіз культурних цінностей на 30 мільйонів доларів. Тоді законом відмінили ПДВ на 8 місяців. Але чи відомий Вам інший нормативно-правовий акт у ранзі закону, який би відмінив норми цього закону? Немає. А що відбувається? Відбувається те, що норму закону підміняють інші нормативні акти, значно нижчого порядку – це інструкції, листи-роз’яснення тощо», - стверджує чиновник.
Щоб в Україну активніше ввозили культурні цінності, треба не лише внести поправки до Митного кодексу і розрізнити вивезення та ввезення, стверджують фахівці. Ототожнення термінів «твір мистецтва» і «товар» також викликає проблеми,зазначає юрист Ганна Цират. «Культурна цінність підпадає під сплату митних платежів. Митний кодекс передбачає, які саме документи ми маємо представити для того, щоб розмитнити культурну цінність. Зокрема, повинен бути представлений документ, який підтверджує сплачену вартість. І тут виникає питання у митника, який стоїть на кордоні і на стражі інтересів України. А чи є цей документ правильним? А вказана вартість - чи не є вона заниженою? І тут починаються усі перипетії. Кожен із нас може зустрітися з ними, і один раз ввізши щось, Ви ніколи не захочете це повторити».
Культурна цінність чи дорогий автомобіль?
Існуванням ПДВ на ввезення культурних цінностей бюджет не наповниш, визнає член парламентського комітету з питань податкової та митної політики Дмитро Святаш. Але не факт, що ввезений твір мистецтва (яким би унікальним він не був), поповнить культурну спадщину держави. Коли він у приватних руках, тоді яка різниця – опиниться він в Україні чи залишиться за кордоном?
«Якщо цінність ввозиться для публічного користування, наприклад, для музеїв або для публічних заходів,то це одна річ. А якщо це ввозиться для приватних колекцій, то я не бачу різниці між культурною цінністю, яка коштує велику кількість грошей, і дорогим автомобілем. Тобто, незважаючи на територіальну присутність на території України, ця річ перебуває у власному користуванні, і ніхто її не буде бачити. Хіба ж тоді можна говорити про збагачення культурної спадщини країни?» - риторично запитує депутат.
До відміни ПДВ на ввезення культурних цінностей, щороку нараховували біля 190 осіб, які після купівлі закордоном предмета мистецтва завозили його в Україну. У 2007 ж році таких осіб стало понад 5 тисяч. Тож, як показав цей короткий час, це питання стосується не лише колекціонерів та антикварів, а й пересічних людей, які одноразово купують собі якісь недешеві сувеніри на пам’ять.
Для митників і ввезення культурних цінностей в Україну, і вивезення їх – це одне і те ж (мовою канцеляризмів – це просто «процес переміщення»). За законом, культурними цінностями і є нетиражована сувенірна продукція (наприклад, декоративна прикраса), і полотно відомого художника. Однак, культурні цінності розглядаються як товар, і при ввезенні його з-за кордону людина має сплатити ПДВ - 20 відсотків вартості (якщо вона становить більше 200 євро).
Експеримент на митниці
Антиквар Ольга Сагайдак відчула на собі усі проблеми з оформленням, декларуванням, розмитненням твору мистецтва, спробувавши ввезти в Україну культурну цінність за 1800 євро (це картина українського художника, придбана у Франції). Зрештою, Ользі довелося сплатити і ПДВ, й інші збори. «Забрало це в мене дуже багато часу. Не враховуючи навіть відвідування Борисполя кілька днів поспіль, перебування в інстанціях зайняло 8 робочих годин. А додатково до вартості картини я сплатила платежі ще на половину вартості картини. Процедура ввезення надзвичайно складна, надзвичайно незрозуміла, до того ж, вона потребує досить великих матеріальних затрат», – зауважила Сагайдак.
Лише бюрократичною тяганиною митники не обмежилися. Ользі нав’язали послуги митного брокера, (вартість послуг становила 350 доларів), заявили про необхідність зберігання картини на спеціальному елітному складі, де доба зберігання коштує 400 гривень (на території цієї приватної фірми містився департамент Київської центральної спеціалізованої митниці), а також вимагали мистецьку експертизу, яка при ввезенні мистецького твору, відповідно до чинного законодавства, взагалі не потрібна.
Якщо людина має відповідні документи, тобто оплачену квитанцію, митник не має підстав не вірити їй і вимагати експертизу, зазначає перший заступник голови Держмитслужби Степан Дороховський. Інша річ, що інколи у цій ситуації спрацьовує людський чинник, і співробітники митниці починають вимагати непотрібні, зайві папери. «Необхідно мінімізувати вплив людського фактора на митні оформлення та митні процедури. Це буде електронна митниця, безконтактне оформлення, людині не треба буде бігати в різні інстанції. Вона просто заведе електронну декларацію, яка потраплятиме на сайт митної служби, а ми її оформимо. Таким чином, ліквідується вплив людського фактору. На жаль, треба констатувати, що в митній системі майже 19 000 працівників. Тож, ми не можемо виключати, що порушення можуть бути в тому чи іншому місці».
Податок на предмет мистецтва
Чинна процедура ввезення культурних цінностей в Україну не лише відбирає зайві гроші та час у колекціонерів і пересічних туристів. Це призводить до того, що вони або завозять твори мистецтва контрабандою, або обходять Україну десятою дорогою, констатує антиквар Ольга Сагайдак. «Іноземець, європеєць, чи будь-яка інша людина, зіштовхнувшись з цією процедурою, в нашу державу, ні в якому разі не захоче більше нічого привозити. Коли в 2006- 2007 році в Україні відмінили ПДВ, то на територію країни в’їхало культурних цінностей на 215 мільйонів гривень. Це в 200 разів більше, ніж було до цього. А коли ПДВ знову ввели, то ввіз різко зменшився в чотири рази», - розповіла антиквар.
Дійсно, більшу кількість культурних цінностей ввозять в Україну або контрабандою, або з порушенням законодавства. Це зазначає голова Держслужби контролю за переміщенням культурних цінностей через державний кордон Юрій Савчук. І головну проблему цього він, як і антиквари, вбачає у високому ПДВ на ввезення культурних цінностей. «Якщо ми візьмемо наших сусідів - Росію, то там ПДВ (якщо йдеться про особисте використання) - нуль, у Польщі, члена Євросоюзу, - 7 відсотків. Коли в Росії ПДВ було відмінено, першою ввезеною картиною картину була картина Рубенса «Союз Землі і Води» вартістю 20 мільйонів доларів».
У 2006-2007-му роках ПДВ на ввезення культурних цінностей в Україну скасували законом на 8 місяців, а тепер стягують знову. Хоча ніяких інших законів, які б анулювали попередній, не було, каже Юрій Савчук. «Коли в Україні відмінили ПДВ, один політик і бізнесмен завіз культурних цінностей на 30 мільйонів доларів. Тоді законом відмінили ПДВ на 8 місяців. Але чи відомий Вам інший нормативно-правовий акт у ранзі закону, який би відмінив норми цього закону? Немає. А що відбувається? Відбувається те, що норму закону підміняють інші нормативні акти, значно нижчого порядку – це інструкції, листи-роз’яснення тощо», - стверджує чиновник.
Щоб в Україну активніше ввозили культурні цінності, треба не лише внести поправки до Митного кодексу і розрізнити вивезення та ввезення, стверджують фахівці. Ототожнення термінів «твір мистецтва» і «товар» також викликає проблеми,зазначає юрист Ганна Цират. «Культурна цінність підпадає під сплату митних платежів. Митний кодекс передбачає, які саме документи ми маємо представити для того, щоб розмитнити культурну цінність. Зокрема, повинен бути представлений документ, який підтверджує сплачену вартість. І тут виникає питання у митника, який стоїть на кордоні і на стражі інтересів України. А чи є цей документ правильним? А вказана вартість - чи не є вона заниженою? І тут починаються усі перипетії. Кожен із нас може зустрітися з ними, і один раз ввізши щось, Ви ніколи не захочете це повторити».
Культурна цінність чи дорогий автомобіль?
Існуванням ПДВ на ввезення культурних цінностей бюджет не наповниш, визнає член парламентського комітету з питань податкової та митної політики Дмитро Святаш. Але не факт, що ввезений твір мистецтва (яким би унікальним він не був), поповнить культурну спадщину держави. Коли він у приватних руках, тоді яка різниця – опиниться він в Україні чи залишиться за кордоном?
«Якщо цінність ввозиться для публічного користування, наприклад, для музеїв або для публічних заходів,то це одна річ. А якщо це ввозиться для приватних колекцій, то я не бачу різниці між культурною цінністю, яка коштує велику кількість грошей, і дорогим автомобілем. Тобто, незважаючи на територіальну присутність на території України, ця річ перебуває у власному користуванні, і ніхто її не буде бачити. Хіба ж тоді можна говорити про збагачення культурної спадщини країни?» - риторично запитує депутат.
До відміни ПДВ на ввезення культурних цінностей, щороку нараховували біля 190 осіб, які після купівлі закордоном предмета мистецтва завозили його в Україну. У 2007 ж році таких осіб стало понад 5 тисяч. Тож, як показав цей короткий час, це питання стосується не лише колекціонерів та антикварів, а й пересічних людей, які одноразово купують собі якісь недешеві сувеніри на пам’ять.
