Донині чимало світових лідерів, включно із американським президентом, звертаючись до Європейського Союзу, не знали достеменно, кому саме адресувати свої заяви чи пропозиції: Єврокомісії, Європарламентові чи, може, країні-членові, що головує у Раді Євросоюзу.
Нині все буде значно простіше, бо дипломатичні стосунки будуть зосереджені, так би мовити, «в одних руках». Ними завідуватиме Європейська служба зовнішньої дії, очолена верховним представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки Катрін Аштон.
Так само, відтепер Євросоюз матиме своїх послів і свої посольства у різних країнах світу. Тоді як донедавна, наприклад, в Україні чи Білорусі союз європейських держав мав тільки представництво Європейської комісії.
Зовнішньополітична служба Європи взяла кволий старт – експерт
Директор відділу досліджень із французького Інституту міжнародних та стратегічних відносин П’єр Верлюїз пояснює, що початок роботи Європейської служби зовнішньої дії дещо кволий, бо установа вже на старті опинилася у доволі ослабленій позиції.
«Європейська служба зовнішньої дії підпорядкована Європейській раді, яка формує головну стратегію, визначає цілі та напрямки спільної зовнішньої політики, – каже французький політичний аналітик. – Інша ідея полягає в тому, що верховний представник Катрін Аштон тільки «озвучує» те, що було вирішено, тобто її «свобода рухів» обмежена. Вона, звичайно, бере участь у формуванні цієї політики, але, головним чином, тільки виконує те, що вирішують інші».
П’єр Верлюїз додає, що іншою ознакою невеликої важливості нової дипломатичної служби є ще й те, що, вже розпочавши роботу, вона ще не має ухваленого бюджету.
«Дипломатична служба – унікальна нагоди для ЄС»
Тим часом, самі європейські дипломати, тобто ті, котрі входять до складу служби й призначені послами у африканських країнах, Ізраїлі чи Вашингтоні в один голос твердять про унікальну можливість, яку надає співдружності це дипломатичне відомство.
«Створення Європейської зовнішньополітичної служби надає всім нам, європейцям, унікальну можливість, – каже посол Євросоюзу в Афганістані Віґаудас Ушацкас. – Вона полягає в тому, що ми тепер зможемо діяти разом, як потужна сила добра. Скажімо, допомагаючи громадянам Афганістану, розвивати країну коштами не лише зі спільного бюджету Євросоюзу, але й від окремих країн-членів».
А Ендрю Стенлі, який представляє Євросоюз у Ізраїлі, додає, що завдяки дипломатичній службі роль співдружності у міжнародних відносинах набирає особливої ваги.
Малі країни радіють, великі – критикують
Невеликі європейські держави, на кшталт Кіпру чи Естонії, задоволено потирають руки, бо європейська дипломатична служба справді допоможе їм потужніше виступати у світовій політиці.
Деякі великі країни Євросоюзу скептично оцінюють Європейську службу зовнішньої дії. Наприклад, вони часто критикують Катрін Аштон: мовляв, це особа, яка погано підходить на роль головного європейського дипломата.
Водночас, чимало політиків, скажімо, представник Данії у Європарламенті Анна Росбах нарікає на надмірні витрати, що здійснюються новим дипломатичним корпусом Євросоюзу. «До того ж, я не бачу особливої потреби у цій службі, бо вона дорого коштує і лише дублює існуючу Раду міністрів закордонних справ 27 країн співдружності», – зазначає данський євродепутат.
Нині все буде значно простіше, бо дипломатичні стосунки будуть зосереджені, так би мовити, «в одних руках». Ними завідуватиме Європейська служба зовнішньої дії, очолена верховним представником ЄС із закордонних справ і політики безпеки Катрін Аштон.
Так само, відтепер Євросоюз матиме своїх послів і свої посольства у різних країнах світу. Тоді як донедавна, наприклад, в Україні чи Білорусі союз європейських держав мав тільки представництво Європейської комісії.
Зовнішньополітична служба Європи взяла кволий старт – експерт
Директор відділу досліджень із французького Інституту міжнародних та стратегічних відносин П’єр Верлюїз пояснює, що початок роботи Європейської служби зовнішньої дії дещо кволий, бо установа вже на старті опинилася у доволі ослабленій позиції.
«Європейська служба зовнішньої дії підпорядкована Європейській раді, яка формує головну стратегію, визначає цілі та напрямки спільної зовнішньої політики, – каже французький політичний аналітик. – Інша ідея полягає в тому, що верховний представник Катрін Аштон тільки «озвучує» те, що було вирішено, тобто її «свобода рухів» обмежена. Вона, звичайно, бере участь у формуванні цієї політики, але, головним чином, тільки виконує те, що вирішують інші».
П’єр Верлюїз додає, що іншою ознакою невеликої важливості нової дипломатичної служби є ще й те, що, вже розпочавши роботу, вона ще не має ухваленого бюджету.
«Дипломатична служба – унікальна нагоди для ЄС»
Тим часом, самі європейські дипломати, тобто ті, котрі входять до складу служби й призначені послами у африканських країнах, Ізраїлі чи Вашингтоні в один голос твердять про унікальну можливість, яку надає співдружності це дипломатичне відомство.
«Створення Європейської зовнішньополітичної служби надає всім нам, європейцям, унікальну можливість, – каже посол Євросоюзу в Афганістані Віґаудас Ушацкас. – Вона полягає в тому, що ми тепер зможемо діяти разом, як потужна сила добра. Скажімо, допомагаючи громадянам Афганістану, розвивати країну коштами не лише зі спільного бюджету Євросоюзу, але й від окремих країн-членів».
А Ендрю Стенлі, який представляє Євросоюз у Ізраїлі, додає, що завдяки дипломатичній службі роль співдружності у міжнародних відносинах набирає особливої ваги.
Малі країни радіють, великі – критикують
Невеликі європейські держави, на кшталт Кіпру чи Естонії, задоволено потирають руки, бо європейська дипломатична служба справді допоможе їм потужніше виступати у світовій політиці.
Деякі великі країни Євросоюзу скептично оцінюють Європейську службу зовнішньої дії. Наприклад, вони часто критикують Катрін Аштон: мовляв, це особа, яка погано підходить на роль головного європейського дипломата.
Водночас, чимало політиків, скажімо, представник Данії у Європарламенті Анна Росбах нарікає на надмірні витрати, що здійснюються новим дипломатичним корпусом Євросоюзу. «До того ж, я не бачу особливої потреби у цій службі, бо вона дорого коштує і лише дублює існуючу Раду міністрів закордонних справ 27 країн співдружності», – зазначає данський євродепутат.
