– У порівнянні зі списком, який був прийнятий і був чинний з 2006 по 2008 рік, цей зріс кількісно. Тоді було 140, нині майже 160, точніше, 158 осіб. Традиційно його очолює керівник держави, Олександр Лукашенко. Також увійшли до нього керівники так званих «силових структур», керівники КДБ, Міністерства внутрішніх справ, керівники Центральної виборчої комісії, які були і в попередньому списку. До списку увійшли не лише керівники центральних органів, але й регіональні керівники міліції та КДБ. Там тепер більше представників судового корпусу. Є судді з Мінська, прокурори і члени виборчих комісій з регіонів. Але новий список змінився ще й якісно, бо з’явилися категорії, яких там не було раніше.
– Я про це і хотіла запитати. Вперше, здається, до цього списку потрапили журналісти. Про кого йдеться?
– Журналісти складають значну частину в цьому списку. Це – керівництво головної президентської газети «Совєтская Бєлоруссія» – редактор цієї газети Павло Якубович, тепер сенатор, та чотири його заступники. Також сюди потрапили журналісти з іншої офіційної газети, працівники телевізійних компаній. Є там і керівники та модератори ефіру, які всі ці роки робили такі передачі, за які їх тепер вважають неможливим впустити в Європу.
– Наскільки це велике покарання для цих людей?
– Для затятих лукашенківців це як «знак пошани». Ось, мовляв, що ми заслужили, може, нам ще за це якусь премію дадуть. Але там з’явилися і зовсім інші люди. Наприклад, ректор Білоруського державного університету чи головний лікар лікарні, до якої потрапив побитий кандидат у президенти Володимир Некляєв. Його тоді силою вивезли з лікарні, і лікар не сказав ані слова. Ну, каже, подумаєш, ґулю набили. Ці люди зараз потрапили до того, як ми називаємо, «ганебного списку». Для них, поки вони служать режимові, це як орден. Але мушу додати, що для тих, хто захоче поїхати за кордон, ця заборона все ж таки має винятки. Бо на запрошення міжнародних організацій, ОБСЄ чи якоїсь міжнародної спортивної федерації вони зможуть виїхати. Але партнери на Заході будуть змушені добре подумати, чи варто їх запрошувати. І їхній престиж на Заході різко впаде.
– Я про це і хотіла запитати. Вперше, здається, до цього списку потрапили журналісти. Про кого йдеться?
– Журналісти складають значну частину в цьому списку. Це – керівництво головної президентської газети «Совєтская Бєлоруссія» – редактор цієї газети Павло Якубович, тепер сенатор, та чотири його заступники. Також сюди потрапили журналісти з іншої офіційної газети, працівники телевізійних компаній. Є там і керівники та модератори ефіру, які всі ці роки робили такі передачі, за які їх тепер вважають неможливим впустити в Європу.
– Наскільки це велике покарання для цих людей?
– Для затятих лукашенківців це як «знак пошани». Ось, мовляв, що ми заслужили, може, нам ще за це якусь премію дадуть. Але там з’явилися і зовсім інші люди. Наприклад, ректор Білоруського державного університету чи головний лікар лікарні, до якої потрапив побитий кандидат у президенти Володимир Некляєв. Його тоді силою вивезли з лікарні, і лікар не сказав ані слова. Ну, каже, подумаєш, ґулю набили. Ці люди зараз потрапили до того, як ми називаємо, «ганебного списку». Для них, поки вони служать режимові, це як орден. Але мушу додати, що для тих, хто захоче поїхати за кордон, ця заборона все ж таки має винятки. Бо на запрошення міжнародних організацій, ОБСЄ чи якоїсь міжнародної спортивної федерації вони зможуть виїхати. Але партнери на Заході будуть змушені добре подумати, чи варто їх запрошувати. І їхній престиж на Заході різко впаде.
