– А що Ви думаєте про самих «революціонерів» в Єгипті та інших країнах?
- Те, що вони зробили, було дуже сміливим. Дуже важливо те, щоб люди втратили страх. Коли люди перестають боятися, для диктатури з’являється загроза. Також єгиптяни зуміли втримати дисципліну, втриматися від насильства, навіть тоді, коли нападали на них. Вони закликали до спокою навіть своїх нападників. А по-третє, вони зуміли організувати демонстрацію, що включала близько мільйона людей, і це було ключовим елементом їхнього успіху.
– Одна справа організувати революцію, інша – не програти її. Яким Ви сподіваєтесь побачити Єгипет після революції?
- Сподіваюсь, що демократію вдасться зберегти, що не з’явиться група, яка перехопить контроль над перехідним періодом, і що це не перетвориться на нову диктатуру. Бо таке вже траплялося. У нас є книжка про попередження заколоту, вона розміщена на нашому сайті.
– Вашу книгу «Від диктатури до Демократії» активісти української «Пори» під час Помаранчевої революції називали своєю Біблією, її використовували в Сербії і Грузії перед тим. Але режими, з якими зіштовхнулися активісти ненасильницьких протестів на Близькому Сході, є набагато брутальнішими. Чи їм доведеться долати більші проблеми, ніж у Європі?
– І ті революції не були легкими, їх не треба відкидати, як щось дуже просте. Мої дослідження можуть бути корисними для тих, хто вміє використовувати голову, бо ці революції є спонтанними і починаються непередбачувано. У Тунісі маленький рух, який розпочався у віддаленому містечку, переріс у потужний національний. Важливо, щоб і в скрутний момент, коли проти них пускають поліцію та армію, щоб він зміг зберегти ненасильницьку дисципліну.