Своєрідний таджицький Кет Стівенс, як можна сказати, а саме Мегрубон Равшан, відомий в Таджикистані піснями-хітами. Але після заглиблення в іслам Равшан змінив тональність і став співати релігійні пісні, заявивши, що відмовиться від концертної діяльності.
Перехід Равшана підносить сьогодні вікові дебати серед мусульман стосовно етики музики і про те, що Коран каже чи не каже про це. Тим більше, що іслам росте і формує свої нові інтерпретації. Якщо у 1990 році мусульманами було у світі до 20 відсотків населення, то сьогодні вже понад 23, і через 10–15 років мусульмани перевищать чверть населення Землі. Сам Равшан каже, що змінився після прощі (хаджу) до святої Мекки.
Однак один із відомих міжнародних експертів у музиці Оле Райтов із Данії пояснює таке різноманіття поглядів на «ефект Кета Стівенса»: «Якщо судити глобально, то я б сказав, що ми маємо дуже сильні групи музикантів, які заперечують якісь проблеми між музикою та ісламом. А вже далі ви чуєте деяких релігійних діячів – я б назвав їх радикалами чи фундаменталістами, – котрі заявляють, що музика та іслам такі несумісні, що треба навіть заборонити її в ісламі. Одне з великих непорозумінь, ніби Коран повинен щось сказати про це. Але цього немає».
Поміркований іслам не проти музики
Більшість поміркованих представників ісламу відкрита різноманітним формам музики. Головне, кажуть вони, щоб музика не ображала основ моралі їхньої релігії.
Помірковані ісламські богослови наголошують, що головне тут «наміри», які мають музиканти і ті, хто слухає музику. Вони кажуть, що музика має розвивати моральність, але поп-музика зосереджена на «сексуальності», особливо жіночій. А от послідовники мусульманської містичної традиції – суфії – мають дуже багату музичну традицію і особливо цікаві танці.
Радикальні ісламісти на кшталт руху «Талібан» узагалі забороняють будь-яку музику і навіть релігійний спів. Відомо, як різко критикують в Тегерані «іранського Боба Ділана» Мохсена Намджу за те, що він змішує вірші Корану з перськими традиційними співами.
Консерватори мусульманського світу бояться, особливо після подій в Єгипті й Тунісі, всього нового в культурі, і це пов’язано тісно з опором репресивних режимів у мусульманському світі. Але ж не всі мусульмани консерватори. От і згаданий вже Кет Стівенс, чи ж то Юсуф Іслам, повернувся з 2006 року до активного концертного життя в Америці та Європі.
Перехід Равшана підносить сьогодні вікові дебати серед мусульман стосовно етики музики і про те, що Коран каже чи не каже про це. Тим більше, що іслам росте і формує свої нові інтерпретації. Якщо у 1990 році мусульманами було у світі до 20 відсотків населення, то сьогодні вже понад 23, і через 10–15 років мусульмани перевищать чверть населення Землі. Сам Равшан каже, що змінився після прощі (хаджу) до святої Мекки.
Однак один із відомих міжнародних експертів у музиці Оле Райтов із Данії пояснює таке різноманіття поглядів на «ефект Кета Стівенса»: «Якщо судити глобально, то я б сказав, що ми маємо дуже сильні групи музикантів, які заперечують якісь проблеми між музикою та ісламом. А вже далі ви чуєте деяких релігійних діячів – я б назвав їх радикалами чи фундаменталістами, – котрі заявляють, що музика та іслам такі несумісні, що треба навіть заборонити її в ісламі. Одне з великих непорозумінь, ніби Коран повинен щось сказати про це. Але цього немає».
Поміркований іслам не проти музики
Більшість поміркованих представників ісламу відкрита різноманітним формам музики. Головне, кажуть вони, щоб музика не ображала основ моралі їхньої релігії.
Помірковані ісламські богослови наголошують, що головне тут «наміри», які мають музиканти і ті, хто слухає музику. Вони кажуть, що музика має розвивати моральність, але поп-музика зосереджена на «сексуальності», особливо жіночій. А от послідовники мусульманської містичної традиції – суфії – мають дуже багату музичну традицію і особливо цікаві танці.
Радикальні ісламісти на кшталт руху «Талібан» узагалі забороняють будь-яку музику і навіть релігійний спів. Відомо, як різко критикують в Тегерані «іранського Боба Ділана» Мохсена Намджу за те, що він змішує вірші Корану з перськими традиційними співами.
Консерватори мусульманського світу бояться, особливо після подій в Єгипті й Тунісі, всього нового в культурі, і це пов’язано тісно з опором репресивних режимів у мусульманському світі. Але ж не всі мусульмани консерватори. От і згаданий вже Кет Стівенс, чи ж то Юсуф Іслам, повернувся з 2006 року до активного концертного життя в Америці та Європі.
