Книга «Вівторки любив найбільше» написана у формі діалогу між польською журналісткою Бригітою Грисяк із секретарем Папи Івана Павла Другого – архієпископом Мечиславом (Мокшицьким). Українське видання книги ініціювали київське видавництво «Дух і літера» за підтримки Польського інституту та Католицького медіа центру.
Як повідомив видавець Костянтин Сігов, книга не є звичайною біографією Івана Павла Другого, а швидше осмисленням його життєвого шляху: спогади про польський період життя, усвідомлення ролі священнослужителя у буремному 20-му столітті, розуміння Свободи та Добра як філософських та щоденних категорій.
Архієпископ Мечислав у книзі пише про життя Папи у Ватикані – що його хвилювало, чому він радів, про що розмовляв із впливовими політиками і державними діячами; яку музику слухав, які книжки читав, тощо. При цьому вівторок був улюбленим днем тижня Папи, саме у ці дні він любив зустрічатися з молоддю, яку називав носієм свободи.
«Він був таким, що вірилось його усміхові, його жестові»
Єпископ Української греко-католицької церкви Йосиф (Мілян), згадуючи свої зустрічі з Папою Іваном Павлом Другим у Ватикані та під час відвідин України, каже про його щирість, повагу до українського народу.
«Це справді була, як Церква сказала, свята людина. Водночас, він був таким, що вірилось його усміхові, його жестові, його привітові, його душпастирському слову. Колись я мав нагоду бути у перших рядах, стоячи у Сикстинській каплиці Ватикану, і Папа йшов і вітався з усіма. Надійшла моя черга – я привітав його від імені української молоді: «Помоліться за нашу молодь, за нашу державу!» А Папа каже до мене: «Я щоденно про вас пам’ятаю!»
На запитання Радіо Свобода, що дає українцям книга-біографія польського Папи Римського, письменник, громадський діяч Євген Сверстюк відповів … запитанням. «Що можна розповісти про життя монаха, про життя людини, яка проводить цілий час у молитві? Але я у книзі знайшов так багато пояснень, якою людиною міг бути той, хто так наближувався до святості. І я зрештою відчув якийсь «ключ» до того, кого ми в Україні зустріли у 2001 році», – зауважив Євген Сверстюк.
Цим «ключем», за його словами, були притаманні Папі доброта, терпіння, почуття справедливості і вболівання за долю поневолених народів.
Як повідомив видавець Костянтин Сігов, книга не є звичайною біографією Івана Павла Другого, а швидше осмисленням його життєвого шляху: спогади про польський період життя, усвідомлення ролі священнослужителя у буремному 20-му столітті, розуміння Свободи та Добра як філософських та щоденних категорій.
Архієпископ Мечислав у книзі пише про життя Папи у Ватикані – що його хвилювало, чому він радів, про що розмовляв із впливовими політиками і державними діячами; яку музику слухав, які книжки читав, тощо. При цьому вівторок був улюбленим днем тижня Папи, саме у ці дні він любив зустрічатися з молоддю, яку називав носієм свободи.
«Він був таким, що вірилось його усміхові, його жестові»
«Це справді була, як Церква сказала, свята людина. Водночас, він був таким, що вірилось його усміхові, його жестові, його привітові, його душпастирському слову. Колись я мав нагоду бути у перших рядах, стоячи у Сикстинській каплиці Ватикану, і Папа йшов і вітався з усіма. Надійшла моя черга – я привітав його від імені української молоді: «Помоліться за нашу молодь, за нашу державу!» А Папа каже до мене: «Я щоденно про вас пам’ятаю!»
На запитання Радіо Свобода, що дає українцям книга-біографія польського Папи Римського, письменник, громадський діяч Євген Сверстюк відповів … запитанням. «Що можна розповісти про життя монаха, про життя людини, яка проводить цілий час у молитві? Але я у книзі знайшов так багато пояснень, якою людиною міг бути той, хто так наближувався до святості. І я зрештою відчув якийсь «ключ» до того, кого ми в Україні зустріли у 2001 році», – зауважив Євген Сверстюк.
Цим «ключем», за його словами, були притаманні Папі доброта, терпіння, почуття справедливості і вболівання за долю поневолених народів.
