Українська сторона у цьому випадку претендує на шість маяків – Передній і Задній Інкерманський, Ай-Тодорський, Херсонеський, Ялтинський і маяк «Сарич», – а також на дві радіонавігаційні станції Євпаторійського і Тарханкутського маяків, 9 навігаційних знаків та інше обладнання на кримському узбережжі.
Раніше Севастопольський господарський суд ухвалив рішення про вилучення з користування Міноборони Росії 77 навігаційно-гідрографічних об’єктів в адміністративних межах міста Севастополя, і воно набуло законної сили – як і рішення Херсонського господарського суду про вилучення радіонавігаційної станції «Марс-75» в Генічеську Херсонської області.
Всі ці об’єкти мають бути передані державному підприємству «Держгідрографія» Мінтранспорту України, яке з 1998 року домагається повернення їй гідрографічної навігаційної системи в Криму.
Маяки належать Україні, але користуються ними росіяни
Експерти аналітичного безпекового центру «Номос» у Севастополі пояснили, що за Базовою угодою про розподіл Чорноморського флоту від 1997 року Україна мала отримати всі маяки та інші навігаційні об’єкти в Криму, за винятком кількох приміщень, які за окремою угодою між Україною і Росією мали б спільно використовуватися українськими і російськими моряками. На практиці ж вийшло, що окремої угоди досі немає, а Чорноморський флот Росії так і не віддав українській стороні жодного об’єкту навігації, за винятком Ялтинського маяка, який українська сторона зуміла повернути у 2006 році.
Разом з тим 1 січня 1998 року російське оборонне відомство офіційно попередило всіх мореплавців, що Росія від цієї дати зняла з себе відповідальність за безпеку мореплавства вздовж узбережжя Криму.
Виконання російськими військовими рішення українського суду малореальне?
Протягом 2005–2007 років українська сторона активно намагалася повернути навігаційні об’єкти в Криму, однак російські військові тільки посилили їхню охорону і пригрозили застосовувати зброю у випадку силових спроб відібрати маяки.
За неофіційними даними, і цього разу командування Чорноморського флоту Росії теж підвищило заходи безпеки на контрольованих росіянами навігаційних об’єктах і збільшило там кількість військовослужбовців. Разом з тим телефони Групи інформаційного забезпечення Чорноморського флоту Росії у Севастополі та її начальника, капітана 1-го рангу В’ячеслава Трухачова, весь день не відповідали.
Керівник севастопольського центру «Номос» Сергій Кулик каже, що рішення судів «абсолютно законне і справедливе», але лише діями виконавчої служби українські маяки не повернути. За його словами, потрібно твердо і методично ставити це питання на переговорах із російською стороною на всіх рівнях. Кулик зауважує, що без «доброї волі» Москви це питання не вирішити, а його розв’язання за допомогою правоохоронних органів було б «найгіршим варіантом», що загрожує небезпечними наслідками.
Водночас, за словами сімферопольського юриста Арсена Османова, існує рішення суду і його роз’яснення Державній виконавчій службі. Залежно від того, коли Господарський суд Криму видасть виконавцям відповідний наказ, протягом 7 днів відповідач – Міністерство оборони Росії в особі командувача Чорноморського флоту – має добровільно його виконати. Якщо цього не станеться, каже юрист, то відкривається примусове виконання, під час якого судові виконавці зобов’язані залучити необхідну кількість правоохоронців.
Раніше Севастопольський господарський суд ухвалив рішення про вилучення з користування Міноборони Росії 77 навігаційно-гідрографічних об’єктів в адміністративних межах міста Севастополя, і воно набуло законної сили – як і рішення Херсонського господарського суду про вилучення радіонавігаційної станції «Марс-75» в Генічеську Херсонської області.
Всі ці об’єкти мають бути передані державному підприємству «Держгідрографія» Мінтранспорту України, яке з 1998 року домагається повернення їй гідрографічної навігаційної системи в Криму.
Маяки належать Україні, але користуються ними росіяни
Експерти аналітичного безпекового центру «Номос» у Севастополі пояснили, що за Базовою угодою про розподіл Чорноморського флоту від 1997 року Україна мала отримати всі маяки та інші навігаційні об’єкти в Криму, за винятком кількох приміщень, які за окремою угодою між Україною і Росією мали б спільно використовуватися українськими і російськими моряками. На практиці ж вийшло, що окремої угоди досі немає, а Чорноморський флот Росії так і не віддав українській стороні жодного об’єкту навігації, за винятком Ялтинського маяка, який українська сторона зуміла повернути у 2006 році.
Разом з тим 1 січня 1998 року російське оборонне відомство офіційно попередило всіх мореплавців, що Росія від цієї дати зняла з себе відповідальність за безпеку мореплавства вздовж узбережжя Криму.
Виконання російськими військовими рішення українського суду малореальне?
Протягом 2005–2007 років українська сторона активно намагалася повернути навігаційні об’єкти в Криму, однак російські військові тільки посилили їхню охорону і пригрозили застосовувати зброю у випадку силових спроб відібрати маяки.
За неофіційними даними, і цього разу командування Чорноморського флоту Росії теж підвищило заходи безпеки на контрольованих росіянами навігаційних об’єктах і збільшило там кількість військовослужбовців. Разом з тим телефони Групи інформаційного забезпечення Чорноморського флоту Росії у Севастополі та її начальника, капітана 1-го рангу В’ячеслава Трухачова, весь день не відповідали.
Керівник севастопольського центру «Номос» Сергій Кулик каже, що рішення судів «абсолютно законне і справедливе», але лише діями виконавчої служби українські маяки не повернути. За його словами, потрібно твердо і методично ставити це питання на переговорах із російською стороною на всіх рівнях. Кулик зауважує, що без «доброї волі» Москви це питання не вирішити, а його розв’язання за допомогою правоохоронних органів було б «найгіршим варіантом», що загрожує небезпечними наслідками.
Водночас, за словами сімферопольського юриста Арсена Османова, існує рішення суду і його роз’яснення Державній виконавчій службі. Залежно від того, коли Господарський суд Криму видасть виконавцям відповідний наказ, протягом 7 днів відповідач – Міністерство оборони Росії в особі командувача Чорноморського флоту – має добровільно його виконати. Якщо цього не станеться, каже юрист, то відкривається примусове виконання, під час якого судові виконавці зобов’язані залучити необхідну кількість правоохоронців.
