Прага – Європейські газети коментують підписання угоди між Росією і Туреччиною про дозвіл Анкари на будівництво російського газогону «Південний потік». Експерти вважають, що турецька сторона погодилася на це після значних газових поступок з боку Росії. ЄС вже заявив, що даний проект Росії ніяк не впливає на долю європейського газогону «Набукко». Чимало фахівців зауважують, після підписання такої угоди із турками Росія посилить тиск на Україну з метою встановлення повного контролю над українською ГТС. Хоча багато аналітиків на Заході сумнівається у реалізації «Південного потоку» Москвою через його високу проектну вартість. Деякі видання продовжують аналізувати не просту політичну ситуацію в Україні, коли режим Януковича стає все більш подібним на білоруський варіант.
Впливова «Волл Стріт Джорнал» вважає, що складна енергетична гра Росії, ЄС та регіональних сусідів триває. Видання цитує експертів, які вважають, що підписання Москвою угоди з Анкарою про дозвіл на будівництво газогону «Південний потік» через економічну зону Туреччини у Чорному морі більше виглядає, як засіб тиску на Україну та опосередковано на ЄС. У Брюсселі вже заявили, що російський план «Південного потоку» не є реальним, оскільки «не досягнув ще навіть проектної стадії, на відміну від «Набукко». А відомий енергетичний експерт з Відня Йоаннес Беніґні, директор консалтингової енергетичною компанії JBC Energy зауважує, що вся затія із «Південним потоком», як виглядає, є лише «елементом тактики Росії у переговорному процесі з Україною». «Я не думаю, що вони будуть будувати «Південний потік» взагалі», – каже Беніґні. Російський план також не отримав підтримки в ЄС. Попередня проектна вартість «Південного потоку» (понад 25 мільярдів євро) удвічі вища від проектної вартості «Набукко». Лише затія із прокладанням труби по дну Чорного моря може коштувати понад 10 мільярдів євро. Хоча й з реалізацією європейського газогону також не все гаразд, особливо після домовленості Азербайджану з тією ж Туреччиною про будівництво свого газогону через турецьку територію.
Лондонська «Файненшел таймз», зі свого боку, не виключає, з посиланнями на аналітиків, що «російська газова монополія «Газпром» відмовиться від проекту «Південний потік», якщо зможе взяти контроль над українською ГТС, котрий гарантує транзит 80% російського газу до Європи». Видання також наголошує, що після осінніх газових суперечностей Москви з Туреччиною, коли Анкара вимагала зниження ціни на газ і погрожувала припинити поставки з Росії, нині турки отримали продовження газового контракту з «Газпромом» і збільшення обсягів постачання російського газу. Про зниження ціни на газ, чого вимагала Туреччини від Москви, поки нічого не повідомляється.
«Москоу Таймз» оприлюднила матеріал Тетяни Журженко, експерта з університету Відня, яка вважає, що Україна опинилася «на ризикованій межі» демократії й авторитаризму. Помаранчева революція, яка 7 років тому вселила сподівання «на перехід України до справжньою демократії», не виправдала цих надій. Сьогодні демократичні свободи в Україні згорнуті, один із лідерів тодішньої революції, Юлія Тимошенко, у в’язниці. Однією з причин ув’язнення лідера БЮТ є, на думку віденського аналітика, «втрата нею влади». А це «встановлює небезпечний прецедент, оскільки створює ситуацію, коли переможець бере все, а той, хто програв, іде до в’язниці – для жорстокості». Сьогодні важко сказати, чи поступиться Янукович тискові з боку США та ЄС і звільнить Тимошенко. «Можливо, сама Тимошенко не розуміла, як далеко відхиляється країна від демократичних норм, коли вона дражнила Януковича та її противників у перебігу суду»,– зауважує Журженко. Та й сам Янукович, очевидно, не передбачав наслідків арешту Тимошенко.Зараз ситуація складається таким чином, що «з кожним місяцем перебування Тимошенко у в’язниці зростає її мучеництво і для Януковича стає все важче звільнити її». Аналітик вважає, що «наміри Януковича не ясні», він не реагує на європейський тиск, може, і просто не любить Європу, бо та вітала Помаранчеву революцію. Не виключено, як вважає Журженко, що Янукович уже довідався від Лукашенка, що ЄС має невеликий вплив на внутрішню політику країни за межами Євросоюзу та й скоро забуває і прощає антидемократичні гріхи, як це вже було з Мінськом. Адже ЄС і так дав сигнал про парафування угоди з Києвом. «У цілому зовнішня політика Януковича виглядає доволі реактивною», вважає експерт з Відня, його влада схильна до поступок Москві, підірвала також геополітичну силу України, відмовившись від членства в НАТО. «Таким чином Україна стає небезпечними поєднанням авторитарності та корумпованого капіталізму», що наближає режим Януковича до білоруського варіанту з Лукашенком, як зауважує згаданий аналітик з Відня. На думку Тетяни Журженко, незважаючи на те, що приклад колишнього італійського прем’єра Сильвіо Берлусконі, у порівнянні з Лукашенком, є кращим з міркувань щодо зразків демократії, та все ж « Янукович та його покровителі добре знають, що Берлусконі відходить,а Лукашенко залишається».
Впливова «Волл Стріт Джорнал» вважає, що складна енергетична гра Росії, ЄС та регіональних сусідів триває. Видання цитує експертів, які вважають, що підписання Москвою угоди з Анкарою про дозвіл на будівництво газогону «Південний потік» через економічну зону Туреччини у Чорному морі більше виглядає, як засіб тиску на Україну та опосередковано на ЄС. У Брюсселі вже заявили, що російський план «Південного потоку» не є реальним, оскільки «не досягнув ще навіть проектної стадії, на відміну від «Набукко». А відомий енергетичний експерт з Відня Йоаннес Беніґні, директор консалтингової енергетичною компанії JBC Energy зауважує, що вся затія із «Південним потоком», як виглядає, є лише «елементом тактики Росії у переговорному процесі з Україною». «Я не думаю, що вони будуть будувати «Південний потік» взагалі», – каже Беніґні. Російський план також не отримав підтримки в ЄС. Попередня проектна вартість «Південного потоку» (понад 25 мільярдів євро) удвічі вища від проектної вартості «Набукко». Лише затія із прокладанням труби по дну Чорного моря може коштувати понад 10 мільярдів євро. Хоча й з реалізацією європейського газогону також не все гаразд, особливо після домовленості Азербайджану з тією ж Туреччиною про будівництво свого газогону через турецьку територію.
Лондонська «Файненшел таймз», зі свого боку, не виключає, з посиланнями на аналітиків, що «російська газова монополія «Газпром» відмовиться від проекту «Південний потік», якщо зможе взяти контроль над українською ГТС, котрий гарантує транзит 80% російського газу до Європи». Видання також наголошує, що після осінніх газових суперечностей Москви з Туреччиною, коли Анкара вимагала зниження ціни на газ і погрожувала припинити поставки з Росії, нині турки отримали продовження газового контракту з «Газпромом» і збільшення обсягів постачання російського газу. Про зниження ціни на газ, чого вимагала Туреччини від Москви, поки нічого не повідомляється.
«Москоу Таймз» оприлюднила матеріал Тетяни Журженко, експерта з університету Відня, яка вважає, що Україна опинилася «на ризикованій межі» демократії й авторитаризму. Помаранчева революція, яка 7 років тому вселила сподівання «на перехід України до справжньою демократії», не виправдала цих надій. Сьогодні демократичні свободи в Україні згорнуті, один із лідерів тодішньої революції, Юлія Тимошенко, у в’язниці. Однією з причин ув’язнення лідера БЮТ є, на думку віденського аналітика, «втрата нею влади». А це «встановлює небезпечний прецедент, оскільки створює ситуацію, коли переможець бере все, а той, хто програв, іде до в’язниці – для жорстокості». Сьогодні важко сказати, чи поступиться Янукович тискові з боку США та ЄС і звільнить Тимошенко. «Можливо, сама Тимошенко не розуміла, як далеко відхиляється країна від демократичних норм, коли вона дражнила Януковича та її противників у перебігу суду»,– зауважує Журженко. Та й сам Янукович, очевидно, не передбачав наслідків арешту Тимошенко.Зараз ситуація складається таким чином, що «з кожним місяцем перебування Тимошенко у в’язниці зростає її мучеництво і для Януковича стає все важче звільнити її». Аналітик вважає, що «наміри Януковича не ясні», він не реагує на європейський тиск, може, і просто не любить Європу, бо та вітала Помаранчеву революцію. Не виключено, як вважає Журженко, що Янукович уже довідався від Лукашенка, що ЄС має невеликий вплив на внутрішню політику країни за межами Євросоюзу та й скоро забуває і прощає антидемократичні гріхи, як це вже було з Мінськом. Адже ЄС і так дав сигнал про парафування угоди з Києвом. «У цілому зовнішня політика Януковича виглядає доволі реактивною», вважає експерт з Відня, його влада схильна до поступок Москві, підірвала також геополітичну силу України, відмовившись від членства в НАТО. «Таким чином Україна стає небезпечними поєднанням авторитарності та корумпованого капіталізму», що наближає режим Януковича до білоруського варіанту з Лукашенком, як зауважує згаданий аналітик з Відня. На думку Тетяни Журженко, незважаючи на те, що приклад колишнього італійського прем’єра Сильвіо Берлусконі, у порівнянні з Лукашенком, є кращим з міркувань щодо зразків демократії, та все ж « Янукович та його покровителі добре знають, що Берлусконі відходить,а Лукашенко залишається».
