Доступність посилання

15 Грудень 2017, Київ 14:33
Вже давно стало зрозуміло, що акція протесту для того, щоб бути успішною, повинна мати інтернет-підтримку. Ситуація довкола популярного файлообмінника EX.UA показала, що протест може бути вдалим, навіть не виходячи з онлайну в реальний світ. Тим, хто прагне змінити ситуацію в країні на краще, потрібно подумати над ефективною реалізацією цього протестного потенціалу.

Минулого тижня міліція під приводом боротьби з порушенням авторських прав закрила файлообмінник EX.UA, з якого інтернет-користувачі звикли отримувати насамперед безкоштовний доступ до кінофільмів. У відповідь обурені юзери (навряд чи у даному випадку треба говорити про зловісних хакерів) «поклали» сайт МВС. Відтак настала черга офіційного інтернет-представництва Президента та інших державних і владних ресурсів.

Показово, що такого вияву обурення не було, коли, наприклад, «закрили» Юлію Тимошенко. Інша справа, як виявилося, популярний файлообмінник.

Після кібер-атак на владні інтернет-ресурси міліція змушена була розблокувати файлообмінник. Найбільшу репресивну структуру, яка має спеціальний підрозділ для боротьби із кіберзлочинністю, перемогли кілька тисяч людей, які навіть не виходили з помешкань.

Інтернет-Давид проти репресивного Голіафа

За приблизними підрахунками, перемогу над українською владою та репресивними структурами в інтернеті здобули дві-три тисячі людей. Вихід на вулицю такої кількості осіб влада навчилася нейтралізовувати та ігнорувати. А тут люди навіть не вийшли із помешкань, проте влада змушена була перед ними відступити. Речниця Президента Дарка Чепак попросила не чіпати сайт глави держави, а спікер Володимир Литвин навіть подякував, що ця навала обійшла сайт Верховної Ради.

Між іншим, заклики президентського прес-секретаря – мовляв, немає чого обурюватися на сайті Президента, бо це не за адресою – не переконливі. Це раніше в подібній проблемі прем’єр Тимошенко могла звинуватити Президента Ющенка, і навпаки. Тепер у нас за все (а надто – за діяльність чи бездіяльність правоохоронців) відповідальна єдина людина – Президент Віктор Янукович.

Інтернет виявився чи не єдиною територією, де суспільство може спілкуватися зі владою на рівних, і навіть більше – ефективно протидіяти владі, дати їй відсіч. А влада змушена рахуватися з настроями співвітчизників не у переддень виборів. Чинна влада, попри надимання щік, укотре показала, що відступає перед організованим протестом. Так було під час «підприємницького Майдану», те саме сталося тепер.

Протест – у пошуках формули успіху

Разом з цим було б неправильно трактувати ситуацію довкола EX.UA лише у ключі перемоги суспільства над репресивною владою. Тут ціла низка проблем, одна з яких – неспроможність держави відбити навіть непрофесійні кібер-атаки. І це при тому, що міліція та спецслужби мають відповідні підрозділи.

Ще одна серйозна проблема має громадянський характер: в країні відбуваються значно серйозніші неподобства, ніж закриття файлообмінника із розважальним контентом, проте через це не стається збурень.

Проте опозиція майже нічого не робить, щоб актуалізувати будь-що, крім власних проблем і боротьби за владу. Зрештою, навіть цього вона не може належним чином організувати. Зараз наметове містечко прихильників Тимошенко під Печерським судом у центрі столиці виглядає як уособлення неефективного протесту.

Якщо, скажімо, вулична активність істотно меншає через несприятливі погодні умови, то інтернет-активність, навпаки, зростає. І випадок із EX.UA тут дуже показовий. Адже на момент закриття файлообмінника багато школярів та студентів залишилися вдома через морози: захотіли подивитися кіно, аж тут міліція (на свою голову) приготувала їм такий «сюрприз»… Мабуть, якби щось подібне сталося влітку, то активність інтернет-користувачів була б значно меншою.

Успіх помаранчевого Майдану був зумовлений, зокрема, тим, що опозиція (навіть в умовах цензури) адекватніше комунікувала із суспільством, ніж влада. Нині політикам уже час зрозуміти, що в багатьох співвітчизників вже оскома на вподобані ними телевізійні ток-шоу. А щодо інтернету, то багато хто вже навчився розрізняти проплачені коментарі до онлайн-публікацій.

Зламати звичку до байдужості

Для тих, хто бажає змінити ситуацію в країні, важливо навчитися робити актуальними для інтернет-спільноти важливі соціально-політичні питання. Скажімо, якби подібне збурення сталося в мережі через убивство в шевченківському РВВС студента Ігоря Індила, то винні у його смерті вже не гуляли б на свободі, а інші свавільники у погонах зайвий раз би подумали, перш ніж вдаватися до протиправних дій.

Майже непоміченим залишився минулорічний корупційний скандал, коли Мінпаливенерго закупило із маржею у 150 мільйонів американських доларів бурову установку. Не дивно, що на це не звернула увагу опозиція, бо ті ж самі підставні фірми були задіяні й за попередньої влади. Та за умов, коли політична опозиція не виконує деякі свої функції, потрібно, щоб це робили ті, хто прагне змін у житті, а не лише «поганої» влади на «хорошу».

Між іншим, з’явилася інформація, що до EX.UA причетні ті самі підставні структури, що й до історії із закупівлею бурової платформи. Тож чи не час пояснити, що значна кількість українських проблем мають спільне походження? І що в той чи інший спосіб це стосується кожного?

Дуже важливо, щоб подібні речі ставали актуальними для широкого інтернет-загалу. Потрібен також ефективний спосіб висловлення кібернезгоди із подібними безчинствами.

Дмитро Шурхало – журналіст Радіо Свобода

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

Ваша думка

Показати коментарі

XS
SM
MD
LG