Вашингтон – Вже кілька років поспіль Європа живе в постійний фінансовій кризі. Греція стала «чорною вівцею» континету, її фінансові гріхи та провини загрожують подальшому існуванню єврозони. Скільки готові багатші європейські країни платити, щоб врятувати Грецію, чи то Португалію, Іспанію, Італію? Наскільки суворо треба карати греків за їхні фінансові помилки? Ніхто не знає, де цей фінансовий вірус зупиниться і скільки грошей готова найбільша економічна потуга Європи – Німеччина – давати на все нові реанімаційні програми.
Європа на роздоріжжі. Перед нею складна дорога. Європейський експеримент, який приніс півстоліття миру, добробуту та стабільності на європейському континенті, сьогодні зіштовхується з величезними проблемами, зокрема у фінансово-економічному плані.
Архітектори новітньої Європи вибрали економічний шлях для інтеграції контитенту. Запровадження єдиної європейської валюти – євро – мало принести цінову стабільність, припинити конкурентну девальвацію національних валют та ліквідувати коливання обмінних ризиків. Все це відбулося більш-менш успішно, каже міністр фінансів Люксембургу Люк Фріден, але водночас євро породило нові проблеми, про які європейські архітектори знали від самого початку, але не дуже звертали на них увагу.
«Ми створили нову валюту, яка сьогодні діє в 17 країнах, без того, щоб мати єдину бюджетно податкову політику, єдиний уряд, єдину політичну унію. Ця проблема залишається по сьогодні, отож куди нам іти в майбутнє?» – зауважив Люк Фріден.
Євро – інструмент європейської інтеграції
Оскільки Європа покищо не прагне глибшої політичної інтеграції, єдиний вихід – це суворі правила, за якими будуть діяти усі члени Європейського Союзу. Такі правила існували від самого запровадження євро і першою, хто їх порушив, була Німеччина, країна яка нині вимагає суворіших правил від учасників єврозони. Отже, якщо одна країна буде вести себе фінансово безвідповідально, нові запобіжні правила забезпечать стабільність єврозони, і не дозволять її підірвати.
Міністр Фріден не вірить, що члени ЄС готові здавати свою фінансову незалежність якомусь новому європейському фінансовому комісару, хоча він сам вітав би таке явище. Він нагадує про уповноважену з питань закордонних справ Катрін Аштон, яка рідко може говорити від імені усіх 27 членів ЄС, оскільки вся влада в цих питаннях залишається за національними урядами. Однак євро не можна вважати валютою-невдахою, запевняє міністр, ця нова валюта є не лише великим успіхом, а й доказом європейської політичної волі.
Євро – це успішний проект, констатує Люк Фріден. «Це нормальний наслідок створення єдиного ринку, і тому, я вважаю, що євро, з політичкої точки зору, не ставиться під сумнів. Можуть бути розбіжності, деякі країни можуть короткотривало не дотримуватися правил, все ж таки ця валюта залишиться політичним інструментом єропейської інтеграції».
Європа на роздоріжжі. Перед нею складна дорога. Європейський експеримент, який приніс півстоліття миру, добробуту та стабільності на європейському континенті, сьогодні зіштовхується з величезними проблемами, зокрема у фінансово-економічному плані.
Архітектори новітньої Європи вибрали економічний шлях для інтеграції контитенту. Запровадження єдиної європейської валюти – євро – мало принести цінову стабільність, припинити конкурентну девальвацію національних валют та ліквідувати коливання обмінних ризиків. Все це відбулося більш-менш успішно, каже міністр фінансів Люксембургу Люк Фріден, але водночас євро породило нові проблеми, про які європейські архітектори знали від самого початку, але не дуже звертали на них увагу.
«Ми створили нову валюту, яка сьогодні діє в 17 країнах, без того, щоб мати єдину бюджетно податкову політику, єдиний уряд, єдину політичну унію. Ця проблема залишається по сьогодні, отож куди нам іти в майбутнє?» – зауважив Люк Фріден.
Євро – інструмент європейської інтеграції
Оскільки Європа покищо не прагне глибшої політичної інтеграції, єдиний вихід – це суворі правила, за якими будуть діяти усі члени Європейського Союзу. Такі правила існували від самого запровадження євро і першою, хто їх порушив, була Німеччина, країна яка нині вимагає суворіших правил від учасників єврозони. Отже, якщо одна країна буде вести себе фінансово безвідповідально, нові запобіжні правила забезпечать стабільність єврозони, і не дозволять її підірвати.
Міністр Фріден не вірить, що члени ЄС готові здавати свою фінансову незалежність якомусь новому європейському фінансовому комісару, хоча він сам вітав би таке явище. Він нагадує про уповноважену з питань закордонних справ Катрін Аштон, яка рідко може говорити від імені усіх 27 членів ЄС, оскільки вся влада в цих питаннях залишається за національними урядами. Однак євро не можна вважати валютою-невдахою, запевняє міністр, ця нова валюта є не лише великим успіхом, а й доказом європейської політичної волі.
Євро – це успішний проект, констатує Люк Фріден. «Це нормальний наслідок створення єдиного ринку, і тому, я вважаю, що євро, з політичкої точки зору, не ставиться під сумнів. Можуть бути розбіжності, деякі країни можуть короткотривало не дотримуватися правил, все ж таки ця валюта залишиться політичним інструментом єропейської інтеграції».
