Доступність посилання

18 Листопад 2017, Київ 07:48

Ідеальний кандидат по-українськи – набір важкопоєднуваних якостей


Київ – В уяві середньостатистичного українського виборця ідеальний народний обранець є українськомовним прихильником зближення з Росією і непричетним до бізнесу господарником. Також виборець вважає перевагою кандидата-мажоритарника, якщо той може використати бюджетні кошти на облаштування округу. Соціологи дійшли висновку, що за останні два десятиліття виборці стали більш прагматичними і менш романтичними.

Перевагу виборці готові віддати людині, у якої вже є досвід політичної діяльності: можливо, колишньому депутату, швидше – представнику опозиції. Про це свідчать дані соціологічного опитування, проведеного влітку цього року соціологічною службою Центру імені Разумкова. Часто виборцю хочеться, щоб кандидат поєднував непоєднувані речі. Скажімо, був вдалим господарником, але не мав власного бізнесу, а за статками був би близьким до самого виборця.

«Віддали перевагу чоловікові старшого віку. Звертатимуть увагу на наявність у нього програми», – розповів в ефірі Радіо Свобода експерт Центру Разумкова Костянтин Дикань.

«Не словом, а ділом!» – нова інтерпретація

Костянтин Дикань наголошує, що виборець вважає перевагою кандидата в депутати, коли той має доступ до бюджетних грошей і може їх витратити на облаштування території мажоритарного округу, де він балотується.

«Усі добре знають, що в Азарова-молодшого (балотується в Донецькій області – ред.) батько Прем’єр-міністр спрямовує в округ гроші, що Донецьк ділиться тролейбусами. Виборці не вважають, що це погано. У цьому відношенні ми не виявили певних регіональних відмінностей. Зрештою, ми бачимо, як цим користується Литвин на Житомирщині», – розповідає експерт.

Соціальний психолог Олег Покальчук зазначає, що виборцеві байдуже, звідки в кандидата гроші, головне, щоб він витрачав їх на користь виборців.

«Безперечно, є певні регіональні відмінності. У селі це яскравіше, ніж у місті, але в ідеалі кандидат – це такий великий гаманець, відкритий для всіх охочих запустити туди руку. Можна навіть сказати, що таким чином виборці імітують образ себе самих, якби вони були у владі і могли запустити гроші в держбюджет», – розповідає Олег Покальчук.

На зміну раціональним романтикам прийшли ірраціональні прагматики

Коментуючи ці дані соціологічного дослідження, вчений-соціолог Євген Головаха дійшов висновку, що український виборець за останні двадцять років став більш прагматичним і менш романтичним.

«Ми у 1990-ті роки проводили дослідження: «Яким ви бачите свого депутата?». Я навіть не пам’ятаю, може, в поодиноких випадках були такі суто меркантильні уявлення про свого депутата. А так спочатку це моральні чесноти – тобто, чесність, порядність і принциповість. Другий блок, який теж був важливий, але не такий, як перший, – це програмні, пов’язані з його ідеологічною позицією, з його поглядами, з політичним вибором. І на третьому місці були риси його особистості. Тобто, його професія, освіта, стать, до речі», – розповідає Євген Головаха в інтерв’ю Радіо Свобода.

За даними дослідження, виборці, швидше, хотіли б бачити депутатом чоловіка, ніж жінку, вік при цьому не має особливого значення. Утім, за словами Євгена Головахи, українці стали значно толерантніше ставитися до жінок у політиці.

Українцям імпонують політики, які виступають за поступові перетворення, а не за швидкі й радикальні реформи. Важливо також, щоб політичний діяч був прихильником соціального захисту населення з боку держави. Експерти стверджують, що уявлення про оптимального політика зумовлені насамперед консерватизмом українського виборця. Також Олег Покальчук зазначає, що середньостатистичний виборець постарішав. На його думку, показово, що «жодна з політичних сил не робить ставки на молодь».

Що ж до зовнішньополітичних пріоритетів, то українського політика середньостатистичний виборець волів би бачити прихильником зближення з Росією, хоча євроінтеграція також не викликає заперечення.
  • 16x9 Image

    Дмитро Шурхало

    На Радіо Свобода – з 2008 року. Спеціалізуюсь на політиці та історії.Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники»

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG