Боротьба за правду про конфлікт в Україні відбувається щодня і часто далеко за її межами. Активісти по всьому світу виходять на демонстрації, підписують петиції, збирають гроші і гуманітарну допомогу, пишуть листи зі спростуванями до західних засобів масової інформації, знімають ролики, намагаючись пояснити західній аудиторії, хто жертва, а хто агресор у цій дивній війні. Для багатьох з цих небайдужих іноземців українська справа стала справою власного сумління навіть у випадку, якщо з Україною їх нічого не пов’язує, окрім, у деяких випадках, дитячих спогадів.
Вже півтора року на акціях українського Майдану в Нідерландах можна побачити чорнявого стрункого хлопця з гітарою в руках. Аспірант медичного центру Лейденського університету Женя Айзенберг разом із українцями та іншими небайдужими жителями Нідерландів виходить на акції протесту чи підтримки України, збирає гуманітарну допомогу, пише гнівні листи до ВВС з вимогою припинити називати війну в Україні «громадянським конфліктом» і отримує позитивну відповідь. Він скромно каже, що не вважає себе ніяким активістом, адже інші роблять набагато більше.
Я почав брати участь у мітингах після побиття студентів на Майдані в Україні. І з тих часів ми також збираємося на мітинги, і досить часто
«Я щиро кажу, що те, що роблю я, це дуже мало в порівнянні з тим, що роблять інші волонтери, які посилають в Україну допомогу, гроші, медичне обладнання. Я почав брати участь у мітингах після побиття студентів на Майдані в Україні. І з тих часів ми також збираємося на мітинги, і досить часто в Амстердамі», – розповідає активіст нідерландського Майдану.
Серед нідерландців, за його словами, ставлення до конфлікту в Україні сильно змінилося після того, як бойовики збили малайзійський літак з 200 громадянами Нідерландів на борту в небі над Донбасом.
«Я бачу багато людей, які підтримують Україну, на їхнє ставлення вплинула трагедія з літаком, тоді люди почали більше стежити за подіями і більше співчувати Україні. Мені довелося познайомитися з однією нідерландкою, яка надала нам свою заміську ділянку для збору речей, які ми посилали в зону АТО для переселенців. Мене вразило, що вона, не маючи ніяких родинних зв’язків із Україною, проявила людську симпатію і співчуття», – розповідає Женя Айзенбрег.
Сам він народився в Москві, але невдовзі його батьки переїхали в Україну, де на батьківщині його батька, в Ужгороді, минуло його дитинство. Потім була еміграція до Ізраїлю, переїзд до Америки, а тепер, після закінчення університету в Бостоні, – аспірантура в Нідерландах.
Росіяни за кордоном живуть під впливом російської пропаганди
Українською він співає для близьких, а от для колишніх друзів-росіян, які живуть за кордоном, вирішив написати пісню англійською мовою. Адже він не розуміє, чому росіяни, які виїхали зі своєї країни і тепер живуть у Нідерландах, Британії, Німеччині, Америці, продовжують відмовляти українцям у тому, чим на Заході можуть насолоджуватися самі: «жити у вільній, сучасній країні, в якій усі рівні перед законом і де людина може себе реалізувати як особистість, бути щасливою і приносити користь суспільству».
Я був вражений тим, що багато росіян, які досить давно тут живуть, в одній із найвільніших країн у світі і мають доступ до всієї інформації, все одно інтерпретували те, що відбувається в Україні, через призму російської пропаганди
«Що змусило мене написати – це мій контакт з росіянами, які живуть тут. Я був вражений тим, що багато росіян, які досить давно тут живуть, в одній із найвільніших країн у світі і мають доступ до всієї інформації, все одно інтерпретували те, що відбувається в Україні, через призму російської пропаганди. І саме цей прямий контакт підштовхнув мене до написання цієї пісні», – говорить активіст.
Адже, як говорить Женя, «врешті, моя сім’я виїхала з України через відсутність такої перспективи в той час». «Майдан і ця жахлива війна – це принципова боротьба між радянським минулим і вільним майбутнім. Тому і в силу особистих зв’язків з Україною і Росією і просто моїх цінностей це принципова боротьба і для мене», – каже він.
У пісні «Прапори, заплямовані кров’ю», яка викладена на Youtube, він звертається до нідерландських та інших росіян, які, можливо, просто зараз втрачають своїх братів на війні в Україні, але не можуть про це навіть говорити: «Ти прокидаєшся уранці, а твій брат уже не дзвонить. Ти шукаєш відповіді, а тобі говорять: заткнися, йди геть. І ти вже бачиш, що небо зовсім не блакитне, а прапори, що так гордо розвивались, заплямовані кров’ю».
Женя Айзенберг закликає своїх російських ровесників «не топити свою душу в брехні», ставити запитання і самим шукати відповіді.
