Євген Аронов
Західні правозахисники стурбовані долею українського кінорежисера Олега Сенцова, засудженого в Росії на 20 років колонії суворого режиму за звинуваченням у створенні «терористичного товариства» в Криму. Він відбуває покарання у важких умовах в Якутії, до нього застосовуються тортури. Voice Project ‒ одна з американських некомерційних організацій, які докладають енергійних зусиль для полегшення долі Олега Сенцова. Організація залучає відомих діячів мистецтва до правозахисної роботи, щоб вони надали підтримку своїм колегам, які постраждали від конфлікту зі владою. Днями було оголошено, що справою Олега Сенцова зайнявся кіноактор-зірка Джонні Депп.
Про діяльність Voice Project Радіо Свобода розповів засновник і керівник організації Хантер Хіні.
‒ Наш проект зародився в Уганді. Місцеві жінки створювали там вокальні колективи і співали пісні, звернені до дітей, яких насильно завербували в солдати командири незаконних збройних формувань. Співами вони закликали дітей повернутися додому і нічого не боятися: дорослі їх розуміють і все пробачать. Ці наспіви виявилися вельми дієвим знаряддям проти зомбування, якого зазнавали неповнолітні солдати у своїх загонах. У якийсь момент ці мелодії почали транслювати на радіо і через гучномовці. За підрахунками, з дітей, які повернулися до своїх родин, до 80 відсотків зробили це, так би мовити, під впливом «музичної терапії». Ми вивчили цей досвід і застосували його в подібній ситуації в Конго і в Центрально-Африканській Республіці. Голос африканських жінок був підхоплений і посилений нами на Заході. Звідси назва проекту.
Успіхи, досягнуті Voice Project в Африці, переконали Хантера Хіні і його соратників у доцільності розширення географії їхньої діяльності:
Своїми голосами ми хотіли підтримати справу, за яку вони підняли свій голос
‒ У 2012 році ми помітили одну вельми сумну тенденцію: посилення в світі авторитаризму, жертвами якого все частіше ставали діячі мистецтва, які не побоялися, скажімо так, голосно і відкрито оголосити про свою незгоду з авторитарним трендом. А також дуже драматично, як і належить художникам. Серед тих, хто привернув нашу увагу, були Pussy Riot ‒ дівчат фактично позбавили волі за виконану пісню. Своїми голосами ми хотіли підтримати справу, за яку вони підняли свій голос. Переключившись на захист несправедливо засуджених артистів, ми розширили і географію, і тематику нашого проекту. Після Pussy Riot у нас були підзахисні в Таїланді, Малайзії, В'єтнамі, Ірані, Саудівській Аравії. Хочу сказати, що нас не повністю влаштовує і стан громадянських свобод у Сполучених Штатах. Наступ на права людини в нашій країні ми бачимо давно, і в світлі останніх виборів боїмося ще більшого прискорення цього процесу.
‒ Як конкретно ви допомагаєте художникам, які потрапили в опалу?
‒ Намагаємося визволити їх з ув'язнення або, як мінімум, полегшити умови утримання, зробити ці умови більш безпечними, гуманними. Іноді нам вдається за допомогою просвітницьких кампаній привернути широку увагу до артистів ще на стадії переслідування, що передує арешту. Часом, якщо влада бажала запобігти розголосу, це зупиняло утиски. Ми фокусуємося на проміжку між арештом і висуненням звинувачень нашим підопічним, протягом якого можна досягти їхнього скасування або, принаймні, пом'якшення.
Пом'якшення покарання Voice Project найчастіше домагався, захищаючи протестувальників-демонстрантів у США, зауважив Хантер Хіні. Наприклад, музичний колектив Solidarity Singers, який агітував на користь профспілки державних службовців у Вісконсині і проти губернатора штату, який не бажав вести з ними переговори про новий контракт.
‒ Список зірок, які співпрацюють із проектом, росте чи це приблизно один і той самий склад?
‒ Спочатку ми покладалися на наших друзів. Згадаю хоча б панк-рокера Біллі Брегга і фолк-групу Edward Sharpe and the Magnetic Zeros, відмінних музикантів і енергійних активістів-правозахисників. Співзасновником Voice Project була дочка прославленого рок-музиканта Пітера Гебріела Анна, і її батько також брав активну участь у створенні організації та в різних її ініціативах. Ми постійно шукаємо нових союзників. Що стосується Джонні Деппа, то це вперше, коли ми працюємо разом, і він дуже допоміг нам у справі Олега Сенцова.
‒ На закінчення декілька слів про результати вашої діяльності.
‒ Не завжди вдається точно визначити ступінь нашого впливу, причому як у справах, які мали більш-менш благополучний результат, так і у випадках, коли ми своїми діями могли ненавмисно завдати шкоди нашому підзахисному. Так чи інакше, всі люди, якими ми опікувалися, дякували нам, виходячи на свободу. Найгірше, говорили вони, якщо після потрапляння за ґрати суспільство про тебе забуває. Тані Бругера, відомій на Кубі представниці актуального мистецтва, влада не хотіла повертати закордонний паспорт, затягували процедуру, натякаючи, що було б добре, якби вона поїхала і не повернулася. Її справа збіглася у часі з періодом нормалізації американо-кубинських відносин, і нам вдалося привернути величезну до неї увагу, від провідних друкованих видань до Конгресу. Розголос був такий, що в Гавані вирішили, що їм вийде дешевше її відпустити на загальних підставах. Вельми резонансною виявилася і кампанія, розгорнута нами в той момент, коли Надю Толоконникову, учасницю Pussy Riot, переводили з однієї колонії в іншу. Влада розуміла, що якщо вона зникне, то це не залишиться непоміченим міжнародною спільнотою, ‒ розповів керівник правозахисної організації Voice Project Хантер Хіні.
Надія Толоконникова з Pussy Riot тепер також співпрацює з Voice Project. Вона виступає в підтримку Нудем Дурак, співачки з турецького Джізре, збирачки курдського фольклору і музичного педагога. Її заарештували у 2015 році і засудили до 10,5 років тюремного ув'язнення за звинуваченням у пропаганді курдського сепаратизму.
‒ Voice Project дуже здорово підтримували нас, коли ми були в тюрмі. Їхня допомога була досить ефективна. Я подумала, що іншим артистам вони теж можуть допомогти, тому вирішила співпрацювати з цією організацією. Ну ще на моє рішення вплинула постать Хантера Хіні. У нього цікава історія. Він навчався в Гарварді, у нього кілька вищих освіт, працював банкіром, працював на Волл Стріт, потім у нього була своя компанія з продажу одягу і в якийсь момент він зрозумів, що це екзистенційно недостатньо для нього, і він хоче допомагати іншим людям. Людина, яка відмовилася від матеріальних благ, щоб допомагати іншим, викликає повагу. Зараз він пише книгу про те, як американська держава використовує НКО в різних країнах для того, щоб вплинути на політику. У Росії такі твердження асоціюються з Дмитром Кисельовим і пропагандистським дискурсом. А Хантер дійсно з'ясовує, скільки правди міститься в заяві про те, що США впливає на політику інших країн через НКО.
‒ Voice Project близький вам ідеологічно і своїми методами?
‒ Коли ми звільнилися, ми організували «Зону права», яка допомагає російським ув'язненим, і, напевно, як розширення я вирішила для себе, що добре буде співпрацювати з міжнародною організацією.
‒ Чому ви обрали своєю підопічною Нудем Дурак, а не Олега Сенцова?
‒ У першу чергу, тому що вона жінка. Я відчуваю солідарність, дуже важливо допомагати іншим жінкам. По-друге, вона співачка і сидить у в'язниці за спів ‒ це дуже знайома мені ситуація. Ну, і я сподіваюся, що Олегу Сенцову допоможе увага Джонні Деппа, і його відправлять в Україну, ‒ каже Надія Толоконникова.
Оригінал матеріалу – на сайті Російської служби Радіо Свобода
