Доступність посилання

22 Листопад 2017, Київ 00:14

Чого очікувати від візиту Порошенка до Грузії?


Президент України Петро Порошенко та президент Грузії Ґіорґі Марґвелашвілі (попереду) під час урочистої зустрічі в Тбілісі, 18 липня 2017 року

Президент України Петро Порошенко прибув з першим державним візитом до Грузії. Упродовж трьох днів передбачені зустрічі із першими особами грузинської влади, зокрема з президентом Ґіорґі Марґвелашвілі. Офіційна мета – поглиблення стратегічної співпраці із підписанням низки двосторонніх документів. Востаннє голови двох держав зустрічалися у 2014 році в Україні на інавгураційних заходах. Українські та грузинські політологи зазначають, що така тривала перерва виникла, зокрема, і через наближеність Михеїла Саакашвілі та його команди до Петра Порошенка.

​Попри те, що це фактично перша зустріч Петра Порошенка із чинним президентом Грузії за три роки, говорити про призупинення українсько-грузинських відносин немає підстав, вважає професор грузинського Державного університету Ілії Олег Панфілов. Доказом цього він називає Грузинський національний легіон, який воює на Донбасі на боці України. Втім, певний застій в дипломатичних взаєминах, на думку професора, можна пояснити зміною настроїв у самій Грузії.

Є у владі Грузії люди, які симпатизують Кремлю, тож пауза в офіційних відносинах може бути пояснена тим, що важко зрозуміти, чого хоче Тбілісі
Олег Панфілов

«Україна повинна мати якісь відносини з Грузією, але влада в Грузії останніми роками – такий мікс «Опозиційного блоку» та «БПП», – порівнює Панфілов. – Є у владі Грузії люди, які симпатизують Кремлю, тож пауза в офіційних відносинах може бути пояснена тим, що важко зрозуміти, чого хоче Тбілісі».

Олег Панфілов
Олег Панфілов

Експерт Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортнік припускає: відносини між двома країнами могли погіршитись внаслідок того, що колишнє грузинське керівництво знайшло притулок в Україні.

«На жаль, в Україні активно писали і говорили, що нинішня грузинська влада є більш проросійською, ніж система управління Саакашвілі, – додає він. – Це також формувало негативний імідж та звужувало поле для такого роду зустрічей».

На думку Бортніка, напруженості додало й те, що Україна не видала Саакашвілі на вимогу Генеральної прокуратури Грузії у 2015 році.

«Можливо, у зв’язку з відходом Саакашвілі від влади в Україні, цей період непорозуміння закінчиться», – сподівається експерт.

Грузинський журналіст Ніколоз Тевзадзе каже про наявність певної підозрілості з боку грузинської верхівки, яка зникла, щойно Міхеїл Саакашвілі став в опозицію до українського президента.

«Чомусь в Україні вважали, що єдина прозахідна сила – це партія «Єдиний національний рух», а в Грузії чомусь вважали, що Україна перетворюється в штаб «Національного руху» проти чинної влади», – пояснює він витоки непорозуміння.

Грузинський голова Центру європейських досліджень, політолог Каха Гоголашвілі переконаний, що зараз, коли Саакашвілі вже не є членом команди Порошенка, всерйоз вимагати його екстрадиції не будуть.

Каха Гоголашвілі
Каха Гоголашвілі
Грузинський уряд навряд чи зацікавлений в тому, щоб піднімати такий скандал: повернення Саакашвілі
Каха Гоголашвілі

«Грузинський уряд навряд чи зацікавлений в тому, щоб піднімати такий скандал: повернення Саакашвілі, суд над ним, ув’язнення, а потім всілякі комісії, розборки із міжнародними представниками, донорами, постійні виправдання, що він зробив і чому його треба було ув’язнювати. Це дуже великий головний біль буде для грузинського уряду», – каже Гоголашвілі.

Руслан Бортнік вважає інакше: «Я б не виключав, що Саакашвілі можуть видати грузинському керівництву. Партія Саакашвілі – сьогодні ключова опозиційна сила, і його засудження в Грузії призведе до посилення грузинської влади».

Втім, експерт впевнений, що напруга через роль колишнього президента Грузії в українській політиці якщо й нервує особисто президента Марґвелашвілі та його оточення, то не настільки, щоб глобально вплинути на взаємини між двома країнами.

Чи варто триматись разом?

На думку Олега Панфілова, саме побоювання реакції Росії стали причиною того, що подружжя Порошенків зустрічав не сам президент Грузії, а чиновники: віце-прем’єр-міністр Александре Джеджелава, голова президентської адміністрації Ґіорґі Абашишвілі і радник президента, секретар адміністрації з міжнародних відносин Тенґіз Пхаладзе. «Згідно з протоколом, це викликає дуже велике здивування», – зазначає експерт.

Та це не означає, що Грузія не підтримує Україну в її боротьбі за територіальну цілісність, нагадує Руслан Бортнік.

Грузія має схожі проблеми і, незважаючи на загострення стосунків з Україною останні три роки, послідовно підтримувала незалежність та територіальну цілісність України
Руслан Бортнік

«Грузія має схожі проблеми і, незважаючи на загострення стосунків з Україною останні три роки, послідовно підтримувала незалежність та територіальну цілісність України. Грузія знаходиться в тій же проблематиці, що й Україна – проведена частина реформ, але ані вступ до ЄС, ані вступ до НАТО на порядку денному не стоїть. Можна говорити про спільні стратегії, коли двері ключових міжнародних інституцій зачинені», – каже Бортнік.

Однак виконавчий директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос не радить чекати на ухвалення стратегічних рішень щодо спільної протидії російській агресії.

«Звісно, будемо обмінюватися інформацією, очевидно, будуть спільні декларації стосовно окупованих територій, але говорити, що це може перейти у щось більше – не варто», – зазначає він.

Ігор Семиволос
Ігор Семиволос
очевидно, будуть спільні декларації стосовно окупованих територій, але говорити, що це може перейти у щось більше – не варто
Ігор Семиволос

Грузинський політолог Каха Гоголашвілі, навпаки, вважає, що можуть бути домовленості про військову співпрацю, зокрема щодо обміну досвідом, або про гуманітарні проекти. Він додає, що владі Грузії так чи інакше доведеться шукати підтримки з огляду на те, що Росія продовжує «повзучу анексію», пересуваючи лінію зіткнення вглиб території, контрольованої грузинським урядом.

Також Україні та Грузії доведеться співпрацювати в питаннях євроінтеграції, зазначає політолог, експерт з Південного Кавказу Карен Мадоян. Грузія і Україна разом з Молдовою вже закликали Європарламент визнати перспективу їхнього членства в ЄС, але поки в Євросоюзі до цього не готові, зазначає політолог.

Карен Мадоян
Карен Мадоян

Олег Панфілов побоюється, що, враховуючи обережність грузинської влади, взаємна допомога України та Грузії на підґрунті схожих конфліктів можлива, але її буде складно досягти.

Руслан Бортнік звертає увагу на те, що, хоча Грузія й не визнає від’єднання Південної Осетії та Абхазії, вона все ж поновлює економічні зв’язки з Росією.

«Не знаю, наскільки прийнятним є цей досвід для України, – зізнається він. – Мені видається, в грузинському досвіді забагато особливих елементів, які буде важко застосувати для України».

Експерт зазначає, що більш важливим напрямком українсько-грузинської співпраці міг би бути діалог в рамках ГУАМ та схожих структур для країн пострадянського блоку, які опинилися на одному перехідному етапі між Росією та західним світом.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG