Доступність посилання

23 Вересень 2017, Київ 00:00

«Разом із НАТО Україна як виробник зброї може потіснити Росію на міжнародному ринку» – Кодачигов


Військова техніка Збройних сил України. Харківська область, серпень 2015 року

Київ – Від організації «Волонтерського воєнпрому» до створення Асоціації виробників озброєння та військової техніки України, від участі у «Волонтерському десанті» (раді волонтерів) при Міністерстві оборони України до розробки реформ сектору безпеки та пошуки нових напрямків співробітництва України з НАТО – це кілька фактів з життя українського бізнесмена, громадського активіста і волонтера Вадима Кодачигова. В інтерв'ю для Радіо Свобода він деталізує, чим займається разом з побратимами.

Це було наше головне завдання – щоб у хлопців на передовій були необхідні речі
Вадим Кодачигов
Вадим Кодачигов

– Давайте, насамперед я роз’ясню, що це за структура така – «Волонтерський воєнпром»: ми почали працювати у перші ж тижні війни, коли армія перебувала у занепаді, коли виявилось, що тили розкрадені і що чиновники у погонах здебільшого не уявляють, що мають робити. Тоді саме волонтери взяли на себе функцію підтримки та забезпечення українських військових необхідною амуніцією та зброєю. Згадайте: склади Міноборони розкрадені, військова техніка стара і дихає на ладан, сказати б. Це було наше головне завдання – щоб у хлопців на передовій були необхідні речі.

– А чим Ви займались у складі ради волонтерів Міністерства оборони?

Ми працювали, щоб змінити не тільки систему забезпечення війська сучасною технікою, а і змінювали саму психологію та логістику

– Став «волонтером-десантником» у 2015 році, заходив у міністерство одним з перших. Спершу працював у команді, котра займалась проблемами тилового забезпечення, але пізніше перейшов на проблематику озброєння. Ми працювали, щоб змінити не тільки систему забезпечення війська сучасною технікою, а і змінювали саму психологію та логістику, якщо так можна сказати, у цій царині взагалі. Озираючись назад, бачу: за більш як 3 роки війни, яку веде Росія проти України, Збройні сили України виросли і зміцніли. А разом з армією виросла і окрема галузь – «Волонтерський воєнпром».

Ми запустили свою логістику, тендерні закупівлі, розвиваємо своє виробництво. Хтось почав робити кулеметні станки, хтось – каски і бронежилети; дехто з побратимів випускає безпілотники, а комусь належить розробка концепції з модернізації броньованої техніки.

– Тобто, можна говорити, що волонтерські розробки стали частиною військово-промислового комплексу України?

На базі волонтерської допомоги військовим сформований і успішно працює окремий сектор – це сектор приватних оборонних підприємств

– Я би сказав так: волонтерські проекти переросли в справжнього учасника українського ринку озброєнь. На базі волонтерської допомоги військовим сформований і успішно працює окремий сектор – це сектор приватних оборонних підприємств, які за результатами 2017 року забезпечують виконання половини контрактів у Державному оборонному замовленні. Також ми з побратимами продовжуємо співпрацювати з Міністерством оборони задля реформування сектору безпеки України.

– Чи відчуваєте Ви і Ваша команда інтерес до приватного оборонного бізнесу України з-за кордону?

– Так. Я на міжнародній конференції у США пояснював, що українських виробників озброєнь цікавлять не гроші, а спільне виробництво сучасної зброї і військової техніки, і що ми вже готові запропонувати спільні проекти обсягом у три мільярди доларів США. Тому що разом із НАТО Україна як виробник зброї може потіснити Росію на міжнародному ринку.

За відсутності у найближчому майбутньому перспективи членства України у НАТО, саме кооперація між нашою державою та країнами-членами Альянсу може стати одним з найбільш перспективних напрямків для співробітництва Києва з НАТО

Так, враховуючи собівартість нашого виробництва, український танк «Оплот» цілком може конкурувати з російським Т-90, а розробка українських волонтерів – БМП-ТУР (бойова машина піхоти – ред.) – може конкурувати з російською БМП-3. І за відсутності у найближчому майбутньому перспективи членства України у НАТО саме кооперація між нашою державою та країнами-членами альянсу може стати одним з найбільш перспективних напрямків для співробітництва Києва з НАТО.

Про що ідеться конкретно?

– Як я вже казав раніше у розмові з Радіо Свобода, я проти того, аби Україна на діалог з НАТО виходила як країна, яка чогось просить, на кшталт «дайте нам цю зброю, бо своєї нема». Давайте не забувати: Україна – єдина держава, яка перебуває у прямому контакті – бойовому перш за все – з Росією. Україна на сьогодні має унікальний досвід, як за мінімальних ресурсів створювати максимально ефективне для фронту озброєння.

Україна, до того ж, упродовж тривалого часу акумулювала на своїй території потужний людський і науково-технічний ресурс, необхідний для створення військової техніки і зброї. Українські вчені та конструктори наразі дають армії сучасні технології власного виробництва, які не поступаються західним стандартам! Українські «технарі» здатні модернізувати і перевести на стандарти НАТО ці військові розробки і спільно з альянсом виробляти сучасну техніку і зброю.

– Які ж перешкоди на шляху цієї кооперації Ви бачите?

Для «вливання» західних інвестицій у ВПК України та спільного виробництва сучасних озброєнь і техніки Україна повинна реформувати систему ВПК

– Для «вливання» західних інвестицій у ВПК України та спільного виробництва сучасних озброєнь і техніки Україна повинна реформувати систему ВПК, де існує чимало «слабких місць», і тут я маю на увазі не лише корупцію чи застаріле виробництво. Щоб підтримати реформу, ми створили Асоціацію виробників озброєння та військової техніки України.

На сьогодні, асоціація і Міноборони працюють над оптимізацією вимог для оборонних підприємств України, щоб ці підприємства змогли проводити ремонт і модернізацію військової техніки, а також могли виробляти комплектуючі до техніки військового призначення, які раніше поставлялися з Російської Федерації. По-друге, ми винесли на розгляд урядові та народним депутатам наші пропозиції для внесення змін у закони, які регулюють зовнішньо-економічну діяльність, серед іншого, приватних підприємств, які виробляють військову техніку та озброєння та можуть забезпечувати наші Збройні сили сучасними видами озброєнь і працювати на експорт.

В Україні виробництво військової техніки та озброєнь перебуває під контролем держави. Наскільки ефективним є державне управління у цій сфері?

Завдання приватного бізнесу, волонтерів і державних інституцій – зрушити з місця реформу сектору ВПК, оборони та безпеки. Ми – країна, котра воює, ми не маємо часу на вичікування та «розкачку»

– Наведу приклад сучасних реалій: приватний підприємець виробляє унікальний пристрій – глушник для автомату. Більше ніж рік він намагався зареєструвати його в Україні, отримати ліцензію тощо – не дочекавшись згоди від держави, він вивіз виробництво за кордон. І відтак українці змушені купувати ці глушники у Болгарії, куди ця наша людина перевела свою справу. Якщо говорити чесно, я не знаю прикладів ефективного управління державними оборонними підприємствами з боку державних же чиновників. Тому, як я вже казав, це наше завдання, завдання приватного бізнесу, волонтерів і державних інституцій – зрушити з місця реформу сектору ВПК, оборони та безпеки. Ми – країна, котра воює, ми не маємо часу на вичікування та «розкачку».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
XS
SM
MD
LG