Доступність посилання

ТОП новини
24 Вересень 2018, Київ 14:50

Сталін помер 65 років тому, але ім'я лиходія в Росії продовжують прославляти


Портрет Сталіна в окупованому Севастополі. 9 травня 2017 року

Москва, вулиця Нікольська, будинок 23. У цьому будинку розташовувалася Військова колегія Верховного суду СРСР, зараз будівлю ремонтують, тут хочуть відкрити магазин. Щосереди до цього будинку приходить літній чоловік із плакатом. Олексій Георгійович Нестеренко народився у 1937 році. Через місяць після його народження був заарештований батько, співробітник науково-дослідного інституту, і тут 12 вересня 1938 року йому винесли смертний вирок.

Олексій Нестеренко та інші діти «ворогів народу» домагаються, щоб в «розстрільному будинку» була відкрита філія музею історії ГУЛАГу. Можливо, це і вдасться зробити, але є у них і більш складне і важливе завдання: переконати російських депутатів ухвалити закон про заборону прославляння Сталіна.

Потрібно зробити так, щоб зізнаватися в любові до Сталіна і в захопленні ним було б так само страшно, як зізнаватися в підтримці Гітлера
Олексій Нестеренко

«Минули десятиліття, а добре ім’я жертв Сталіна не відновлено в тих же масштабах, в яких воно знищувалося сталінською диктатурою. <...> Потрібно зробити так, щоб зізнаватися в любові до Сталіна і в захопленні ним було б так само страшно, як зізнаватися в підтримці Гітлера. Такі зізнання не повинні з'являтися і поширюватися через засоби масової інформації та/або пропаганди, не повинні споруджуватися пам'ятники або масово поширюватися література з вихвалянням або виправданням тоталітарного диктатора. Не можна буде присвоювати ім'я Сталіна географічним об'єктам, під заборону потраплять всі плакати і пам'ятники вождю», – мовиться в петиції, підготовленої нащадками жертв диктатора.

5 березня 2018 року минає 65 років від дня смерті Сталіна.

В ефірі Радіо Свобода Олексій Нестеренко згадує березень 1953 року і розповідає про те, як він сьогодні разом з іншими дітьми «ворогів народу» домагається ухвалення закону про заборону прославляння диктатора:

Був портрет Сталіна вдома, така проста фотографія. Коли я повернувся додому, то портрету Сталіна вже не побачив, він лежав обличчям донизу
Олексій Нестеренко

– У березні 1953 року я закінчував школу, і в цей день захворів, опинився вдома. Коли оголосили про смерть Сталіна, всі пішли на вулицю. Дійшов до Бібліотеки Леніна. Перекрита була вулиця Горького, я вже не міг пройти на той бік, там стояли машини. Не пустили, ну, й добре. Повернувся на свою рідну вулицю Красіна. Був портрет Сталіна вдома, така проста фотографія, ніби з журналу «Огонек», цей портрет стояв на невисокій шафі в кімнаті. Коли я повернувся додому, то портрету Сталіна вже не побачив, він лежав обличчям донизу.

Читав нещодавно спогади Данила Граніна в «Новій газеті». Він пише, що всі були в розгубленості, йшли на Двірцеву площу, коли була звістка про смерть вождя. Каже: через багато років, кого не спитай, ніхто не хоче зізнаватися, що він був в такій розгубленості на Двірцевій площі – соромно. Гранін сам розповідає про себе, як він довго позбувався Сталіна як кумира. Тож у всіх це було.

Я в 1954 році закінчив школу із золотою медаллю. І тільки тоді дізнався, що я – син «ворога народу». Мені потрібно було писати автобіографію і заповнювати анкету під час вступу до вишу, тоді вперше мені мама сказала. До цього я вважав, що у мене так само, як у багатьох інших, батько загинув під час війни. І я написав в анкеті, що батько арештований органами НКВС, засуджений Військовою колегією Верховного суду СРСР на «10 років без права листування».

Я був сином «ворога народу» всього два роки
Олексій Нестеренко

Вступив до вишу з великими труднощами, у мене не брали документи, довелося писати листа на ім'я Ворошилова. А в 1956 році реабілітація. Я був сином «ворога народу» всього два роки.

Тільки зараз розумію, який жах пережила мати. Коли батька заарештували, всі родичі розбіглися, деякі змінили прізвище. Мама фактично залишилася одна з трьома дітьми. Батько був заарештований, коли був начальником планового відділу НДІ ЦПФ, цивільний повітряний флот, був такий інститут, до складу якого входив в той час завод в Тушино. Майже рік батько просидів і всякі переніс тортури, 8 місяців ні в чому не зізнавався. 10 вересня 1937-го його заарештували, а 20 вересня 1938-го розстріляли за рішенням Військової колегії Верховного суду СРСР.

Весь час ставлять запитання: а чому маму не заарештували? Адже інших дружин арештовували. У мене є копії сталінських розстрільних списків, де є резолюція Сталіна на списках арештованих НКВС. 12 вересня було підписано неймовірну кількість цих списків – 37 на 3173 розстрільних вироки. Історик Михайло Давидов звернув увагу на це. Вже за спиною Єжова сидів Берія, Сталін його поставив заступником, а в листопаді Берія вже був першим в НКВС. У цей час почався невеликий відкат. Мабуть, з цим пов'язано, що матір не заарештували і про нас забули.

Я дуже люблю книгу Карла Шлегеля «Терор і мрія. Москва 1937 рік», там ця вакханалія дуже добре зіставлена, як в 1937-1938 роках одночасно відбувалися в одному місці свята, а в іншому місці жахливі трагедії.

Коли вже минули «10 років без права листування», в 1947 році, ще за життя вождя, мама почала писати звернення. Мій старший брат встиг відслужити в армії, він був активним комсомольцем, але його через те, що він – син «ворога народу», до військового училища не прийняли, хоча він хотів в морехідне, їздив навіть на дахах вагонів у Баку. Він ремісниче училище закінчив, працював в радіомережі, були такі радіоточки по Москві у всіх квартирах. Перевіряв особисті радіоточки і ремонтував їх. А потім, після листа Сталіну, був викликаний в МДБ СРСР на бесіду і зміг вступити до вишу.

Батько рік просидів у московських в'язницях «Лефортово» і «Бутирка». Я ознайомився з його слідчою справою в архіві з дозволу ФСБ, це архів на Фрунзе. Зробив ксерокопію декількох сторінок, безкоштовно можна було зробити з сотні сторінок 13. Я вибрав і роздав своїм синам і племінникам.

Урочисті збори до Дня народження Сталіна в окупованому Севастополі. 16 грудня 2017 року
Урочисті збори до Дня народження Сталіна в окупованому Севастополі. 16 грудня 2017 року

А імпульсом був перший онук, якому було 10 років в 2005 році, він сказав: «Дідусь, давай робити генеалогічне дерево». Я з жахом зрозумів, що не можу це зробити. У 2007 році я в «Меморіалі» отримав велику книгу, там чотири тисячі прізвищ, списки засуджених у цьому «розстрільному будинку», де мій батько, оббреханий, обмовлений, як ворог народу, отримав вирок після підпису Сталіна. Я познайомився з довгою історією, яку «Меморіал» вів у боротьбі за музей в цьому будинку. Але Арсеній Борисович Рогінський сказав: «На жаль, я не вірю, що за нашого життя вдасться створити тут музей».

У 2010 році друзі мого старшого сина, кінодокументалісти, допомогли зробити відеоролик «Розстрільний будинок. Нікольська, 23». Там вже багато тисяч переглядів.

Будинок був у приватних руках. У 2005 році його Міністерство оборони продало, в 2016-му він був перепроданий і потрапив в руки того, хто володіє будинком 21, а це Аптека номер один. Зараз проводять косметичну реконструкцію фасаду. Я на вулиці стою біля цього будинку, скільки вистачає сил, по середах. Ми домагаємося зараз від префектури постановки в цьому році, до 80-річчя Великого терору, інформаційних стендів. Я піду зі зверненнями до префекта на наступному тижні, щоб нам до травня дозволили поставити два стенди «сталінські списки» і щоб на них подивилися ті, хто продовжує вважати, що все було правильно за радянських часів, а сталінські списки – це фальшивка.

Ми, діти ворогів народу, зустрічаємося, обговорюємо, що ніяк Росія не рухається до розуміння тієї трагедії
Олексій Нестеренко

Ми, діти ворогів народу, зустрічаємося, обговорюємо, що ніяк Росія не рухається до розуміння тієї трагедії, хоча вже 65 років після смерті вождя пройшло. У німців це величезними зусиллями власними все минуло, навіть не минуло – постійний процес триває, всі про це говорять. У нас же інформаційний вакуум. Тому ми вирішили, що нас, ще живих дітей ворогів народу, обумовлених і розстріляних, ніхто не зупинить. З Путіним нам важко домогтися зустрічі, але ми будемо біля Адміністрації президента продовжувати вимагати зустрічі хоча б з Кирієнко (Сергій Кирієнко, перший заступник керівника адміністрації президента – ред.). Зараз в передвиборчий час два середовища стояли в пікеті, незважаючи на мороз. Вчора були поруч зі мною дві жінки, у яких розстріляні батьки. Ми повинні заради своїх дітей і онуків змусити висловитися нашу владу.

Є ті, які вважають, що не треба нічого про це розповідати, вистачить, це все вже в минулому. Не розуміють люди, що не може країна рухатися вперед
Олексій Нестеренко

Є ті, які вважають, що не треба нічого про це розповідати, вистачить, це все вже в минулому, той же Грудінін – це просто ганебно чути. Людина замахується на пост президента і весь час говорить: «Це все в минулому, потрібно рухатися вперед». Не розуміють люди, що не може країна рухатися вперед, якщо не буде цього закону.

Люди до мене підходять, і в 10 разів більше тих, які схвалюють. Буває, що якісь люди кажуть, що сталінські розстрільні списки – це фальшивка, хоча я копії показую. Бувають абсолютно жахливі сцени, коли хтось починає говорити: мало вас розстріляли. Залишається потиснути плечима, посміхнутися.

На жаль, електронна петиція повільно-повільно йде, 10 тисяч ніяк не можемо подолати. Якби Навальний звернув увагу на цю петицію і зробив би сто тисяч, то це був би шок і удар для нашої Думи, яка отримала б підписи дітей ворогів народу.

Оригінал матеріалу – на сайті Російської редакції Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...

Recommended

XS
SM
MD
LG