Сталін до кінця свого життя боявся українців – історик Енн Епплбаум

Варшава – Світ повинен знати про те, що відбувалося у 1932–1933 роках в Україні, адже на Заході дотепер не осмислили належним чином уроків Голодомору й часто готові вірити в кремлівську «альтернативну правду». Переломним моментом у сприйнятті української трагедії може стати книжка відомої американсько-британської журналістки та історика Енн Епплбаум​ «Червоний голод». Такі думки висловлювали учасники презентації польського перекладу цього дослідження. На презентацію «Червоного голоду» у Варшаві прийшло кількасот людей, зокрема польські інтелектуали, політики й публіцисти. Книжка вийшла друком у видавництві Agora, яке видає газету Gazeta Wyborcza. Під час презентації режисер Агнешка Голанд розповіла, що зніматиме фільм про Голодомор в Україні.

Одним із перших читачів польського перекладу книжки став Адам Міхнік, головний редактор видання Gazeta Wyborcza.За його словами, «Червоний голод» він прочитав на одному подиху і зі стиснутим горлом.

«Якщо існує колективна провина і колективна заслуга, то колективною провиною англосакської журналістики був Волтер Дюранті, натомість Енн Епплбаум своєю книжкою відкупила всі гріхи Дюранті, який був злочинцем і пройдисвітом», – сказав Міхнік.

Авторка показала «голокост українського села». На думку редактора, книжка Епплбаум – це якісний аналіз брехливої радянської пропаганди, яка твердила, що Голодомору не було. На підставі прочитаного в «Червоному голоді» Міхнік робить висновок, що заперечення штучного голоду в Україні можна порівняти із запереченням Голокосту євреїв.

Своїми міркуваннями про «Червоний голод» поділився Томаш Стриєк, польський історик-українозавець.

«Це книжка написана з перспективи звичайних людей. Це американська історіографія. Візьміть будь-яку книжку українського чи польського історика про Голодомор. Це зовсім інша мова, а тут маємо мову учасників подій. Про що я дізнався? Я дізнався про багато епізодів, які допомагають збагнути суть подій», – говорить Стриєк.

Це були найбільші селянські повстання в історії всієї Європи – Епплбаум​

Сама Енн Епплбаум зізнається, що 7 років тому, коли вона вирішила написати книжку про Голодомор, на Заході її не розуміли.

«Коли я починала писати, то мій літературний агент відраджував мене від цієї ідеї, казав, що займатися Україною – це велика помилка. Мовляв це нецікаво, ніхто не знає, де розташована Україна. Це було в 2011-2012 роках, коли президентом був Янукович і все це нецікаво виглядало, не було навіть певності в тому, чи Україна існуватиме», – розповідає історик.

Утім, каже Епплбаум, в 2013-2014 роках скептики визнали, що інтуїція її не підвела. Під час Революції гідності та війни на Донбасі світ зацікавився подіями над Дніпром. «Важко збагнути сучасну Україну без розуміння того, що відбулося в 1930-і роки», – вважає авторка «Червоного голоду».

За її словами, багато відповідей на запитання про те, чому в Україні поширена корупція, або чому українці дистанціюються від політики, треба шукати в подіях часів сталінізму.

Епплбаум полемізує з російськими та деякими західними істориками, які твердять, що Голодомор був частиною великого голоду, який вразив різні регіони СРСР й не був результатом якоїсь особливої політики щодо України. Вона наголошує: «Є безліч доказів того, що це була специфічна політика щодо України. Вони є, просто треба сидіти і читати документи з Москви, рішення Політбюро, листування Сталіна з Кагановичем. Моєю проблемою під час написання книжки був не брак документів, а те, що документів є настільки багато, що треба було вибирати, що цитувати, а що ні».

За словами історика, вадою багатьох істориків, які «дивляться на світ з точки зору Москви» є те, що вони не читають специцифічних докуметів, які стосуються України. «Для них нецікаве те, що діялося в Харкові, бо мовляв, це, так би мовити, другорядна історія і це впливає на їхні погляди», – вважає Епплбаум.

Учасники варшавської презентації «Червоного голоду» запитували авторку про те, чому Сталін вирішив заморити голодом українців. За її словами, диктатор не міг пробачити Україні подій 1918–1921 років, коли населення країни, зокрема селяни, масово протистояли більшовикам.

«Під час Громадянської війни більшовики двічі окупували Україну, та українці їх проганяли, а потім вибухнули селянські повстання. Це були найбільші селянські повстання в історії всієї Європи. І ці повстання були підкреслено атибільшовицькими, – наголошує дослідниця. – Українці були радикалами, лівого спрямування, та вони не хотіли більшовиків. Сталін боявся такого руху – лівого, але не більшовицького. В Україні це було дуже сильне».

Авторка «Червоного голоду» каже, що Сталін до кінця свого життя боявся нелояльності українців, яка може спричинити крах СРСР.

«Коли я читала, що Сталін писав і про що думав у тридцяті роки, а в 1932 році він писав багато листів до Кагановича, я зрозуміла, що він постійно мав на думці історію України, революції та громадянську війну, а також події після революції. Він постійно говорив про те, наскільки важливо не втратити Україну», – зазначає історик.

Чому до журналіста, який говорив правду про Голодомор на Заході, поставилися як до божевільного?

Організатори варшавської презентації «Червоного голоду» вважають, що ця книжка стане «переломним моментом» у сприйнятті теми Голодомору на Заході. Це підтверджує Андреа Сердару-Барбул, американська кіносценаристка зі США, яка поділися своїми думками під час телемосту з Варшавою. Вона розповіла, що в книжці Енн Епплбаум несподівано натрапила на спогади про Голодомор свого дідуся. У 1983 році він давав свідчення про пережите в радянській Україні перед Конгресом США.

Сердару Барбул написала сценарій художнього фільму про американського журналіста Гарета Джонса, який у тридцяті роки намагався донести світові правду про Голодомор. Фільм зніматиме відомий польський кінорежисер Агнешка Голанд. Авторка кіносценарію наголошує, що тоді, коли українське село конало з голоду, американські та західноєвопейські політики не хотіли про це слухати. Вони, зокрема Франклін Рузвельт, вірили журналістові Волтеру Дюранті, який оспівував сталінізм.

Сценаристка зі США проводить паралелі між 1930-ми та сучасністю: «Історія Гарета Джонса, який був проти Волтера Дюранті, показує, наскільки сьогодні важливо мати вільний інтернет. Тоді, у тридцяті роки, інформація була зосереджена в руках невеликої групи людей. Щоб опублікувати статтю, потрібно було переконати редактора. Сьогодні Гарет Джонс міг би опублікувати свою історію на твіттері чи в ютубі».

Сердару-Барбул каже, що Гарет Джонс, який на власні очі бачив Голодомор, чудово розумів, куди рухається світ. Тож він кинув виклик найвідомішому американському журналістові того часу – Волтерові Дюранті, відзначеному премією Пулітцера за серію позитивних статей про СРСР.

«Волтер Дюранті був справжньою зіркою свого часу. Все, що він говорив, вважали правдою. Це ставало фактом, ніхто навіть не намагався з ним дискутувати», – пояснює Сердару-Барбул.

За її словами, коли Гарет Джонс натрапив на свою «велику тему», він вирішив показати, що Сталін, ця «велика людина», цілеспрямовано вбиває мільйони своїх громадян. «Тоді це звучало так, наче хтось заявив: «На землю приземлилися інопланетяни». Ніхто не хотів у це повірити, бо про це не повідомив Валтер Дюранті», – пояснює Сердару-Барбул. Таким чином, каже вона, Гарета Джонса та його правду про Голодомор в Україні «поховали».

«Гарет не боявся, що його зненавидять. Він захищав правду. Він заплатив за це дуже велику ціну. Уявіть собі, наскільки це було болісним, коли весь світ серйозних ЗМІ, який розповідає про події в Москві, нападає на тебе й робить із тебе божевільного», – підсумувала Сердару-Барбул.

Агнешка Голанд, яка зніматиме фільм за сценарієм американки, пояснює, чому її вразила історія Гарета Джонса.

«Протягом багатьох років ніхто не мав поняття, що був такий Гарет Джонс. Ніхто не чув про те, що він бачив кошмар Голодомору і вирішив говорити про це, попри погрози радянської влади. Мені це здалося неймовірно сильною історією», – каже Голанд.

Вона наголошує на тому, що тодішні уряди західних держав не хотіли чути правду з уст Джонса, бо вони вибрали «альтернативну правду», яка була для них вигіднішою.

«Страждання мільйонів людей програло в боротьбі з поточною політикою. Ми й сьогодні маємо до діла з такими фактами. Журналіст, який вважає, що його єдиною силою є правда, повинен бути зразком і сьогодні», – переконана Голанд.

​ Частина фільму, який вона зніматиме, буде присвячена подорожі Гарета Джонса через умираючу Україну. «Ми хотіли б, щоб цей фільм нагадував сучасному глядачеві про те, що трапилося, що відбувається й далі, і що може повторитися», – наголосила Агнешка Голанд.

Підсумовуючи варшавську презентацію «Червоного голоду», її організатори повідомили, що книжку буде видано в Україні в перекладі українською мовою. Один із українських видавців збирається видати й російський переклад. Але Енн Епплбаум висловила сумнів у тому, що її книжку про Голодомор видадуть у Росії. Авторка «Червоного голоду» нагадала, що в Кремлі дотепер заперечують, що цей голод мав штучний характер і був спрямований проти українського народу.

Презентації нової книжки Енн Епплбаум відбуваються в різних містах Польщі. У п’ятницю, 2 березня, авторка «Червоного голоду» зустрінеться з українською громадою Варшави в приміщенні «Українського дому».