Доступність посилання

ТОП новини
17 Липень 2018, Київ 03:37

Робота для учасників АТО. Хто і чому допомагає ветеранам у працевлаштуванні?


Українські солдати біля ліній фронту неподалік Артемівська. З березня 2015 року

Майже 400 тисяч людей в Україні мають статус – «учасник бойових дій». Далеко не всі з них справді воювали, але ті, хто пройшов через бої, втрату побратимів чи поранення – потребують допомоги в адаптації до реалій звичайного життя. І з пошуком роботи теж.

Тому, хто воював, важливо, щоб поруч були однодумці. Про це кажуть і самі ветерани, і волонтери. Серед людей зі схожими поглядами на світ, травмований війною не замикається у собі, не впадає в депресію, не втрачає відчуття важливості того, що робив, а швидше адаптується, відчуваючи повагу і вдячність. Зрозумівши це, волонтерські організації, які раніше активно допомагали фронту, тепер взялися за проекти з допомоги ветеранам у адаптації, зокрема і у працевлаштуванні. Ідеї народжувалися у різних головах, проходили і різний шлях реалізації, а тепер настав час об'єднуватися. Про початок співпраці заявили 15 червня «Фестиваль вакансій для ветеранів АТО» і проект «Місто професій».

Той кому це потрібно

Володимир Семенович на фронті
Володимир Семенович на фронті

Володимир Семенчук – фахівець з протидії кіберзлочинності, закінчив військовий вищий навчальний заклад, має родину і двох дітей, мешкає в орендованій квартирі. На Майдан прийшов на початку грудня 2013 року і залишився там до кінця Революції Гідності. З початком бойових дій пішов у військкомат, але йому відповіли, що «люди з таким фахом на фронті непотрібні і сказали чекати». Чекати Володимир не зміг і записався у батальйон територіальної оборони, а пізніше став бійцем новосформованої 57-ї бригади Збройних сил України. Воював Семенчук під Горлівкою та Дебальцевим.

На фестиваль вакансій, організований волонтерами, Володимир прийшов, бо хотів знайти не просто хороших роботодавців, а однодумців. Адже, каже, важко, а то і неможливо, працювати з людьми, які мають інші погляди на те, що відбувається в країні, важко сприймати те, що люди не хочуть змінюватися, попри усі жертви.

«Тим, хто знає, що таке війна, важко спілкуватися і працювати з тими, хто годинами обговорює короткі чи довгі шкарпетки носити. Ми найкраще себе відчуваємо у товаристві людей зі схожими цінностями. Ми тягнемося один до одного і ми потрібні один одному», – каже Володимир.

От і на «Фестивалі вакансій», організованому волонтерським Центру працевлаштування та перекваліфікації ветеранів, Володимир зустрів свого побратима, а той підвів його до потенційного працедавця. Зараз сторони домовляються.

«Нам краще об’єднуватися і створювати свої підприємтсва, бізнеси, житлові містечка. Бо ми довіряємо одне одному, ми розуміємо одне одного і маємо спільне уявлення про те в якій країні хочемо жити», – вважає Володимир Семенчук.

Він погоджується з тезою фахівців, що лише 3-4% ветеранів страждають від класичного посттравматичного синдрому (ПТСР), а усе інше – це просто загострене війною відчуття справедливості. Тому такі волонтерські ініціативи як Центр працевлаштування та Фестиваль вакансій для ветеранів АТО можуть допомогти не лише знайти роботу, а й зняти деякою мірою напруження, якого забагато у суспільстві. Головне ж у тому, що однодумці продуктивніше працюють, каже Володимир, і їм під силу будь-які проекти.

Хто придумав і просуває

Вікторія Воронович, один із організаторів «Центру працевлаштування та перепрофорієнтаціі ветеранів АТО», керівник «Міжнародного Альянсу Братської Допомоги», медик Майдану, волонтер.

Вікторія Воронович під час волонтерської поїздки у зону бойових дій на сході України
Вікторія Воронович під час волонтерської поїздки у зону бойових дій на сході України

– Чому ви почали цим займатися?

– Наша організація створена з часів Майдану. З перших днів війни, ми почали їздити на фронт з гуманітарною допомогою. Частина наших колег пішла воювати. Там, на фронті, ми побачили багато мужніх, цілеспрямованих і впевнених у собі людей. У надзвичайних умовах, на війні – вони проявляли чудові людські і організаційні якості. Але, коли вони повернулися з фронту, виявилося, що їм дуже важко сприймати соціум – захищаючи який вони ризикували життям – таким, яким він є. Ветерани часто не розуміють де їхнє місце у мирному житті цього суспільства.

На війні все чітко, вони все розуміли, знали що робити , знали хто де стоїть, хто за що відповідає, і хто кому прикриває спину. А повернувшись з фронту, вони відчули розгубленість невпевненість. Життя для них поділилося на дві частини – до і після війни. Люди замикаються у собі, багато ветеранів страждають від посттравматичного синдрому і не хочуть про це говорити.

І ми задумалися чим ми можемо допомогти. Армія уже зміцніла і не так потребує нашої участі, як це було раніше, зате ми можемо ветеранам допомагати ресоціалізуватися. Один з найкращих способів це зробити – допомогти знайти ветерану роботу до душі.Тож у нас виникла ідея створити Центр працевлаштування та перекваліфікації ветеранів АТО.

– Що конкретно Ви робите?

– Ми підшукуємо і пропонуємо робочі місця. Однак, ми побачили, що ветерани не завжди і самі усвідомлюють, чим хочуть займатися. Тому ми почали допомагати з профорієнтацією, а пізніше створили майданчик для безпосереднього спілкування ветеранів з роботодавцями. Так виникла ідея «Фестивалю вакансій». І ми його провели у Київській фортеці.

Також ми запрошуємо ветеранів, які створили власний бізнес, ділитися власним досвідом. Спілкування з ними надихає і має практичну користь.

– Як це працює?

– Ми не кадрове агенство, і не центр зайнятості, ми волонтери на громадських засадах. Ми добре знаємо про проблеми, що виникають між роботодавцем та колишнім військовим. І ми хочемо зробити так, щоб їх було менше.

Ми хочемо підняти імідж ветеранів і довести, що їхня надійність, стресостійкість, відповідальність можуть бути корисними у будь-якому ділі. На «Фестивалі вакансій» роботодавці мають нагоду прямо з ветеранами і вийти за межі упереджень та штампів, про їхню, нібито, антисоціальну поведінку.

Ветерани і волонтери є у кожному місті України, тож інформація про нашу діяльність розходиться швидко, дякуючи тим, хто нас знає і підтримує.

На сторінку почали приходити листи подяки та позитивні відгуки , багато писали про важливість такого фестивалю з проханням провести в інших містах. І ми зрозуміли, що треба робити Всеукраїнський фестиваль вакансій для ветеранів АТО.

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Loading...
Загрузка...
XS
SM
MD
LG