Доступність посилання

ТОП новини
27 Травень 2019, Київ 16:00

«Сучасне українське кіно іде до свого успіху» – Сімона Бауман


Акція на підтримку Олега Сенцова на відкритті кінофестивалю акція на підтримку Олега Сенцова на відкритті фестивалю Docudays UA, Україна, 23 березня 2018 року

Про важливість кінофестивалів для розвитку кіномистецтва, а також про перспективи українського документального та ігрового кіно у розмові продюсером фільмів «Путінські ігри» та «У променях сонця» Сімоною Бауман.

Сімона Бауман, кінопродюсер. Київ, березень 2018 року.
Сімона Бауман, кінопродюсер. Київ, березень 2018 року.

– Коли вперше ви познайомилися із українським кіно?

– Це було ще за радянських часів. Першим я побачила фільм «Земля» Олександра Довженка. Пізніше, я подивилася ретроспективу усіх його фільмів. А от уперше фільм Романа Балаяна я побачила на Московському кінофестивалі. Це були його «Райські птахи».

– Що змінилося з того часу на вашу думку в українському ігровому і документальному кіно?

– Змінилося дуже багато, бо прийшло нове покоління молодих пострадянських режисерів – дуже різних і дуже талановитих. Тепер їхні фільми знають не лише в Україні, а у світі. От тільки кілька імен: Мирослав Слабошпицький, Роман Бондарчук, Марися Нікітюк. І, звісно, Олег Сенцов.

– Яку роль відіграють фестивалі у розвитку кіноіндустрії і як вони стимулюють творчість?

– Не відкрию жодної таємниці, коли скажу, що фестивалі – це дуже важливі платформи для розвитку кіновиробництва. В рамках кінофестивалів можна показати глядачам кращі роботи іноземних режисерів, обмінятися досвідом і знайти однодумців. Саме фестивалі дуже часто дають можливість режисерам, сценаристам і продюсерам, усім учасникам кінопроцесу, побачити один одного, обмінятися ідеями і задумати нові проекти.

Фестивалі – це платформи для обміну ідеями і підходами, і що не менш важливо, це майданчики, де розпочинаються нові форми співробітництва.

– Як ви оцінюєте роль кінофетивалю «Молодість»?

– Це був справді незалежний кінофестиваль пострадянського простору. Його роль для розвитку і становлення молодих талантів, і не лише українських, а багатьох інших країн, важко переоцінити! Цей фестиваль знають. Він має свій імідж і цінність. Однак, з 2017 року фестиваль «Молодість» змінив час свого проведення, а на кіноринку це означає, що тепер доводиться заново шукати своє місце у фестивальному календарі.

– Що ви скажете про Одеський міжнародний кінофестиваль?

– Міжнародний Одеський кінофестиваль – це приклад того, як завдяки роботі хорошої команди можна за відносно короткий термін дуже швидко вирости і завоювати чудову репутацію у світової кіноспільноти. Безперечно, це великий успіх Одеського кінофестивалю і України загалом. З кожним роком фестиваль набирає сили і ваги. Географія фільмів і якість їхнього відбору, а також форми роботи, які проходять в рамках фестивалю, вказують на високий рівень організації і відповідне сучасним вимогам розуміння потреб кіноринку і кінопроцесу.

Ну, і звісно, випекреджаючи Ваше запитання, окремо хочу сказати про фестиваль Docudays UA Україна. Належний рівень, великий прогрес і дуже хороші перспективи.

– Чи випрацювало сучасне українське кіно вже якісь риси свого стилю, щось особливе, за чим його можна упізнати?

– Визначити національні особливості кіно завжди складно. Зазвичай, щось спільне може бути у режисерів, які в один і той самий час знімають свої фільми. Це може бути вибір тем, або ж схожа стилістика. Наприклад, так було у так званій «новій хвилі» 60-х років спочатку у Франції, а потім у Чехії та Польщі. Тепер, те, що я бачу, то ми можемо говорити про нове румунську кіно. Вони дуже успішні на кінофестивалях.

Думаю, сучасне українське кіно тільки іде до свого успіху, росте до нього. Між тим, вже є деякі режисери, які вже посіли своє місце в сучасному кінематографі.

– Що б ви побажали українським сценаристам, режисерам і продюсерам?

– Я бажаю хороших ідей і належного фінансування для їхньої реалізації. Специфіка кіноіндустрії така, що якщо немає грошей у власній країні для того, щоб знімати хороше кіно, то дуже складно знайти джерела фінансування проекту за кордоном.

  • 16x9 Image

    Ірина Штогрін

    Редактор інформаційних програм Радіо Свобода з жовтня 2007 року. Редактор спецпроектів «Із архівів КДБ», «Сандармох», «Донецький аеропорт», «Українська Гельсінська група», «Голодомор», «Ті, хто знає» та інших. Ведуча та редактор телевізійного проекту «Ми разом». Автор ідеї та укладач документальної книги «АД 242». Автор ідеї, режисер та продюсер документального фільму «СІЧ». Працювала коментатором редакції культура Всесвітньої служби Радіо Україна Національної телерадіокомпанії, головним редактором служби новин радіостанції «Наше радіо», редактором проекту Міжнародної організації з міграції щодо протидії торгівлі людьми. Закінчила філософський факультет Ростовського університету. Пройшла бімедіальний курс з теле- та радіожурналістики Інтерньюз-Україна та кілька навчальних курсів «IREX ПроМедіа». 

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG