Мішель Терещенко, який сенсаційно переміг на виборах мера Глухова у 2015 році, йде в президенти. Його шанси на перемогу досліджувала газета «День». Думки експертів видання щодо цього розділилися: одна частина песимістично оцінює шанси Терещенка на перемогу, а інша – вважає, що при правильному підході перемогти йому все одно буде складно, однак карти основним гравцям сплутати може. Не виключають також і те, що відповідний крок Терещенка викликаний можливим голосуванням міською радою Глухова за його відставку з подальшим переслідуванням з боку правоохоронних органів. Тому Мішель зіграв на випередження. Видання пише, що згідно з соціологічними даними, українці хочуть бачити нові обличчя в політиці, зокрема кандидатів в президенти, однак, як показує практика, тримаються за «старих» до останнього. Тому питання не лише в Терещенку, який має не бездоганну, але порівняно з більшістю політиків досить позитивну біографію, а й в українських виборцях – чи здатні вони організуватися і підтримати «нових». Про це йдеться в статті «Вимушений балотуватися».
Газета «Україна молода» коментує рішення голови Конституційного суду призначити своїм радником Олега Синянського, якого видання вважає креатурою Медведчука. Газетярі нагадують, що репутація голови Конституційного суду України як державного діяча та однієї з найвищих посадових осіб держави має бути бездоганною у моральному та правовому аспектах. Лише за таких умов існуватимуть довіра суспільства до нього і переконаність, що його діяльність базується на Конституції та законах України. При цьому репутація такого рівня посадової особи визначається як змістом її діяльності, так і багатьма іншими складовими – у тому числі особами, які становлять її найближче оточення. Тому, коли голова Конституційного суду Станіслав Шевчук призначив своїм радником Олега Синянського, у багатьох представників суспільства, політиків, журналістів, колишніх співробітників СБУ та Служби зовнішньої розвідки України це призначення викликало, м’яко кажучи, здивування, констатує газета. Воно обумовлене неоднозначною професійною та морально-діловою репутацією цієї особи. Чи обізнаний про минуле свого радника пан Шевчук? Якщо так, то чим керувався, призначаючи його на посаду? І що така особа може радити голові КСУ, якщо її попередня діяльність не була пов’язана з конституційним правом? – запитує газета. Журналісти нагадують, що кар’єрна зірка Олега Синянського спалахнула несподівано. Він тривалий час працював у СБУ, був працівником посольства України в Ізраїлі та Адміністрації президента України Леоніда Кучми. Вершина його кар’єри припадає на 2003–2004 роки, коли його з незначної посади заступника керівника відділу Управління протоколу президента Кучми було спочатку призначено начальником Головного управління розвідки СБУ, а потім восени 2004-го – на посаду новоствореної Служби зовнішньої розвідки України. Поінформовані джерела видання пов’язують стрімке кар’єрне зростання Синянського з протегуванням його кандидатури Віктором Медведчуком, який на той час очолював Адміністрацію президента Кучми. Докладніше йдеться в матеріалі «Привиди з минулого».
Одна з тем, які перебувають на особливому контролі кримінальної поліції країни, – діяльність в Україні так званих «злодіїв у законі». Про це газеті «Сегодня» розповідає керівник цієї поліції генерал В'ячеслав Аброськін. Він вважає, щоб ефективно боротися зі злодіями, потрібно змінювати законодавчу базу. Генерал інформує, що кількість «злодіїв в законі» в Україні близько 50 осіб. Багато з них доларові мільйонери. Вони живуть коштом відрахувань з «чорних кас», призначають «смотрящих» на зонах в різних регіонах, контролюють контрабанду, вивезення лісу, бурштиновий бізнес. Про те, як можна, за прикладом Грузії, позбутись «злодіїв в законі», розповідається в публікації «Проти «авторитетів» потрібен новий закон».
