Доступність посилання

ТОП новини
16 Вересень 2019, Київ 09:11

Андрій Любка: Скасування депутатської недоторканності може мати сумні наслідки для України


У сесійній залі в перший день роботи Верховної Ради 9-го скликання. Київ, 29 серпня 2019 року

(Рубрика «Точка зору»)

Скасували недоторканність чи поставили під загрозу незалежність депутатів?

Достеменно невідомо, чому українці надавали аж такого вагомого значення депутатській недоторканності. На життя пересічного громадянина вона ніяк не впливала, а в разі потреби й наявності доказової бази парламент майже завжди давав згоду на притягнення народного обранця до відповідальності. Але після скасування недоторканності народні маси сколихнула хвиля радості – перемога!

373 – «за»

Рекордна цифра в 373 голоси «за» зняття депутатської недоторканності добре ілюструє суспільні настрої: народні обранці намагалися сподобатися електорату і виконати обіцянку, яка в Україні від різних посадовців і партій звучала роками. Депутати розуміли, що від цього голосування залежить їхнє політичне майбутнє, адже в разі голосування «проти» це стало б плямою на репутації.

Але чи справді депутатська недоторканість є найбільшою проблемою України? Чи впливає вона якось на повсякденне життя й добробут? Було б великим перебільшенням сказати, що депутати йшли у Верховну Раду саме за недоторканістю. Як правило, під куполом на Грушевського опинялися ті, яким і до обрання вдавалося виходити сухими з води, депутатський значок лише закріплював за ними статус і вплив.

Натомість депутатська недоторканість протягом новітньої історії України часто мала позитивний вплив на політичну ситуацію, ба навіть допомагала втримати українську незалежність. Наприклад, у 2013–14 роках, коли без депутатської недоторканності опозиційних депутатів Революція гідності могла бути задушеною в зародку.

Чим це небезпечно?

Ірраціональне бажання народу поквитатися з дискредитованими елітами шляхом скасування привілею у вигляді імунітету може мати сумні наслідки для української демократії. Тому рішення Верховної Ради, ентузіастично підтримане 373 голосами народних депутатів, я вважаю шкідливим і популістським.

По-перше, скасовувати депутатську недоторканість може й варто було, але тільки частково – залишаючи за народними обранцями імунітет на політичну діяльність (організацію мітингів і протестів, на які, наприклад, місцева влада не даватиме дозволу). І водночас дозволивши затримувати народного депутата на місці скоєння кримінального злочину.

По-друге, якщо вже йде мова про рівність перед законом, то варто було напрацювати загальне рішення про скасування недоторканності з усіх, у тому числі й президента.

По-третє, вперше в історії України ми опинилися в ситуації, коли у Верховній Раді є монобільшість, що підконтрольна президенту. Ще жоден президент не мав такої повноти влади, як має Володимир Зеленський. Добре, якщо його наміри конструктивні й позитивні, але що будемо робити в ситуації, якщо нова влада почне переслідувати опонентів та інакодумців, щоб утриматися в кріслах? Не забуваймо, що шлях до авторитаризму скрізь і завжди супроводжують вдавана турбота про народ і бажання «навести порядок».

По-четверте, обмеження депутатського імунітету робить народних обранців потенційно менш незалежними, адже тепер їх можна залякувати, порушувати проти них надумані чи сфальшовані кримінальні справи й шантажувати.

Тож скасування недоторканності, попри масове піднесення, залишає по собі гіркий і тривожний післясмак.

Андрій Любка – письменник

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію редакції

  • 16x9 Image

    Андрій Любка

    Український поет, прозаїк, есеїст. Автор восьми книжок, лауреат літературних премій «Дебют» та «Київські лаври». Твори перекладені на понад десять мов, окремими книжками виходили в Австрії та Польщі. Живе в Ужгороді.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG