Доступність посилання

ТОП новини
23 Жовтень 2019, Київ 00:08

Пісенний вибух 1989 року. Фестиваль «Червона рута» наблизив Незалежність України


Учасники першого фестивалю «Червона рута» (зліва направо): «Брати Гадюкіни», Віктор Морозов, Василь Жданкін, Марта Лозинська. Чернівці, 1989 рік

30 років тому, 17–24 вересня 1989 року, в Чернівцях відбувся перший фестиваль української сучасної пісні та популярної музики «Червона рута». Cвято української музики тривало під пильним контролем КДБ, міліції та Компартії. Втім, навіть пильна увага не завадила тому, що на пісенному святі прозвучав Гімн України і люди розгорнули синьо-жовтні прапори. Фестиваль «Червона рута» став не просто культурною подією, це був вагомий поступ українців у здобутті незалежності Української держави.​

На одному із пісенних майданчиків неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута»
На одному із пісенних майданчиків неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута»

«Ми забули рідну мову, за яку колись діди кров свою пролили», – співав наймолодший учасник фестивалю «Червона рута» дрогобиччанин Тарас Курчик. Музикант написав слова і музику до пісні, яка принесла йому успіх. Готувався митець до фестивалю дуже емоційно.

Радіо Свобода назвало мою пісню гімном української мови
Тарас Курчик

«Тоді Радіо Свобода назвало мою пісню гімном української мови і досі її ще пам’ятають, досі вона актуальна. А друга пісня була на слова Богдана Стельмаха, присвячена Володимирові Івасюку. Я тоді був на хвилі емоцій і в цьому настрої підбирав пісні. Артисти співали не лише слова, це було на рівні сильної енергетики, публіка неймовірно підтримувала кожного. Всі глядачі були у стані піднесення і очікування, десь було відчуття, що піснями твориш свою країну вже», – каже Тарас Курчик.

А ще виступи учасників були викликом усій радянській системі, яка нищила, руйнувала, вбивала тих, хто не підпадав під її «порядки». Люди не могли вибачити і смерть Володимира Івасюка.

Під час першого фестивалю «Червона рута»
Під час першого фестивалю «Червона рута»

18 травня 1979 року, коли під Львовом знайшли тіло композитора, рідні і друзі Володимира Івасюка не вірили в його випадкову смерть. Вони, як і багато інших людей, були переконані, що музиканта вбили за вказівкою КДБ.

Похорон Володимира Івасюка, Львів, 22 травня 1979 року. Попрощатись із композитором приїхали тисячі людей не лише зі Львівщини. Влада боялась, що похорон може перерости у бунт
Похорон Володимира Івасюка, Львів, 22 травня 1979 року. Попрощатись із композитором приїхали тисячі людей не лише зі Львівщини. Влада боялась, що похорон може перерости у бунт
Володимир Івасюк (1949 –1979)
Володимир Івасюк (1949 –1979)

Попри заборони і залякування, чергування кадебістів, Івасюкова могила на Личаківському цвинтарі завжди була уквітчана і поміж квітів лежали листи шанувальників, які кадебісти якомога швидше забирали. «Червона рута», «Водограй», «Я піду в далекі гори» звучали на вулицях і у помешканнях. Про Івасюка пам’ятали.

Молодіжний похід до могили музиканта 4 березня 1989 року, коли Володимирові Івасюку мало б виповнитись 40, став виявом громадянської позиції сотень людей.

Молодіжний похід до могили Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі з нагоди 40-річчя від народження композитора і співака. Львів, 4 березня 1989 року
Молодіжний похід до могили Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі з нагоди 40-річчя від народження композитора і співака. Львів, 4 березня 1989 року

У той час у Львові вирувало політичне життя: мітинги, віча, марші, люди розгортали синьо-жовті прапори і говорили про незалежну Україну. Уже тоді заявив про себе концертами театр-студія «Не журись».

Неформальні об’єднання народжувались також у Тернополі, Чернівцях, Івано-Франківську, Луцьку. На Різдво 1989 року студентські вертепи ходили львівськими вулицями.

Тому ідею про фестиваль української пісні «Червона рута» українські митці і діячі сприйняли дуже позитивно і розмови про цю всеукраїнську подію тривали довший час. У 1988 році у Кіцмані, де народився і навчався у школі Володимир Івасюк, відбувся місцевий фестиваль «Червона рута».

Посередині Михайло Івасюк, батько композитора і співака Володимира Івасюка, на першому фестивалі «Червона рута». Чернівці, 1989 рік
Посередині Михайло Івасюк, батько композитора і співака Володимира Івасюка, на першому фестивалі «Червона рута». Чернівці, 1989 рік

Батько композитора Михайло Івасюк наполіг, щоб музичне свято у пам’ять його сина проходило саме в Чернівцях, щоб започаткувати фестивальну традицію української пісні.

Відкриття фестивалю «Червона рута» відбулося під звуки трембіт та із міліціонерами біля трибун стадіону. Чернівці, 17 вересня 1989 року
Відкриття фестивалю «Червона рута» відбулося під звуки трембіт та із міліціонерами біля трибун стадіону. Чернівці, 17 вересня 1989 року

На стадіоні, де проходив фестиваль «Червона рута», запалили ватру. Чернівці, 1989 рік
На стадіоні, де проходив фестиваль «Червона рута», запалили ватру. Чернівці, 1989 рік

Була надія, що справжню україномовну пісню почують не лише в Україні, але й світі, що фестиваль стане новим віянням в українській культурі. Головною метою було – щоб українська популярна музика почала розвиватись, відкрити нові імена і щоб звучали україномовні пісні, які б промовляли до людей, стали популярними.

На одному із пісенних майданчиків неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута»
На одному із пісенних майданчиків неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута»

Дорога вела у Чернівці

16-17 вересня у Чернівці їхали музиканти, актори, художники, громадські діячі з різних міст і не лише України. Оселялись по готелях, у помешканнях знайомих і рідних, у наметах. Учасники фестивалю пригадують, що знайти нічліг було проблемою, бо спершу чернівчани погоджувалися здавати квартири, а в останній момент відмовили, можливо, через тиск влади.

Львів’янин Юрій Волощак, член товариства «Кіш», яке тоді вже почало будівництво козацької «Чайки», також поїхав із друзями на «Червону руту».

У центрі Чернівців під час фестивалю «Червона рута». У козацькому вбранні – громадський діяч Юрій Волощак
У центрі Чернівців під час фестивалю «Червона рута». У козацькому вбранні – громадський діяч Юрій Волощак
Пішли чутки, що стоять кордони міліції на вулиці
Юрій Волощак

«Ми їхали компанією, а це були члени товариств «Лева» і «Кіш», розповідає Юрій Волощак. – Нас десь було 12-13 осіб, вбралися у козацькі строї, взяли маленьку гармату, яка з нами була на різних мистецьких заходах, із прапорами, списами, ятаганами – так їхали потягом. Ми везли це для театралізованого відкриття фестивалю».

Юрій Волощак в одязі козака на фестивалі «Червона рута». Ліворуч – бард Василь Жданкін
Юрій Волощак в одязі козака на фестивалі «Червона рута». Ліворуч – бард Василь Жданкін

«Коли під’їхали у Чернівці, то пішли чутки, що стоять кордони міліції на вулиці, перевіряють людей, перш аніж пропустити на стадіон. Було вирішено, що це небезпечно проходити ті кордони, бо вилучать у нас експонати, зроблені своїми руками, буде дуже шкода, що пропаде. Хлопці з усією тією зброєю повернулись у Львів, а я залишився сам, просто у козацькому строї, такому ж, як ходив на «Чайці». Ряд міліції перевіряв і пропустили мене. Я пройшов на стадіон, ночував у батьків товариша. Ходив поміж людьми і спілкувався про мову, пісню, товариство «Лева», «Кіш»», – говорить Юрко Волощак.

Впродовж першого фестивалю «Червона рута виходила газета «Червона рута. Вісник фестивалю». Всього вийшло 6 номерів
Впродовж першого фестивалю «Червона рута виходила газета «Червона рута. Вісник фестивалю». Всього вийшло 6 номерів

30 років тому на фестиваль «Червона рута» приїхали близько 50 вокально- інструментальних ансамблів, близько 40 поп-музикантів, 30 рок-гуртів, близько 50 бардів. Загалом було понад 500 виконавців із України, Канади, Аргентини, США, Польщі, тодішніх Югославії і Чехословаччини.

Це був свіжий ковток повітря в українській культурі – українська пісня зазвучала з новою силою. Гурти «ВВ», «Кому вниз»,«Брати Гадюкіни», «Тризубий Стас», «Гуцули», виконавці Віка Врадій, Марічка Бурмака, Андрій Миколайчук, Едуард Драч, Віктор Морозов, Василь Жданкін, Андрій Панчишин і багато-багато інших збирали шквал оплесків.

Співачка Марія Бурмака під час фестивалю «Червона рута». Вона разом із Василем Жданкіним відзначились на фестивалі, зокрема й тим, що зі сцени висловили протест проти дій міліції. Міліція затримувала дівчат-львів'янок, які були у синьо-жовтому вбранні
Співачка Марія Бурмака під час фестивалю «Червона рута». Вона разом із Василем Жданкіним відзначились на фестивалі, зокрема й тим, що зі сцени висловили протест проти дій міліції. Міліція затримувала дівчат-львів'янок, які були у синьо-жовтому вбранні
Під час фестивалю «Червона рута», Чернівці, 1989 рік. На фото (зліва направо): співаки Андрій Панчишин, Віктор Морозов, Василь Жданкін та громадський діяч Юрій Волощак
Під час фестивалю «Червона рута», Чернівці, 1989 рік. На фото (зліва направо): співаки Андрій Панчишин, Віктор Морозов, Василь Жданкін та громадський діяч Юрій Волощак
Український співак Тарас Петриненко під час першого фестивалю «Червона рута». Він був і членом журі. Виступаючи на сцені фестивалю, проігнорувавши сценарій, він виконав пісню про Народный рух України, за що його ледь не відправили з Чернівців
Український співак Тарас Петриненко під час першого фестивалю «Червона рута». Він був і членом журі. Виступаючи на сцені фестивалю, проігнорувавши сценарій, він виконав пісню про Народный рух України, за що його ледь не відправили з Чернівців

Із великим захопленням глядачі сприймали співану поезію, яка продовжувала традицію лірників, кобзарів, дуже чітко передавала атмосферу і настрої українців наприкінці 80-х років.

Український бард Андрій Панчишин під час першого фестивалю «Червона рута»
Український бард Андрій Панчишин під час першого фестивалю «Червона рута»
Співак Едуард Драч на одному із майданчиків авторської пісні неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута», в якому він брав участь
Співак Едуард Драч на одному із майданчиків авторської пісні неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута», в якому він брав участь

Василь Жданкін отримав «Гран-прі» фестивалю, серед лауреатів були Віка Врадій (сценічне ім’я «Сестричка Віка»), «Кому вниз», «Брати Гадюкіни», Едуард Драч, Віктор Морозов,Тарас Курчик, Андрій Миколайчук і ще низка інших митців.

Український бард Віктор Морозов під час фестивалю «Червона рута»
Український бард Віктор Морозов під час фестивалю «Червона рута»
Перше публічне виконання Гімну України. Після того, як зі сцени першого фестивалю «Червона рута» бард Василь Жданкін (ліворуч) почав співати «Ще не вмерла України і слава, і воля», до нього долучилися співаки Віктор Морозов (праворуч) і Едуард Драч (посередині). Чернівці, 1989 рік
Перше публічне виконання Гімну України. Після того, як зі сцени першого фестивалю «Червона рута» бард Василь Жданкін (ліворуч) почав співати «Ще не вмерла України і слава, і воля», до нього долучилися співаки Віктор Морозов (праворуч) і Едуард Драч (посередині). Чернівці, 1989 рік
Найяскравіше на фестивалі продемонстрував свою відчайдушність Василь Жданкін. Несподівано для всіх почав співати «Ще не вмерла Україна
Віктор Морозов

«Найяскравіше на фестивалі продемонстрував свою відчайдушність Василь Жданкін. На стадіоні в Чернівцях під час закриття фестивалю «Червона рута», де отримав найвищу нагороду – «Гран-прі»! Коли його запросили на сцену, він абсолютно несподівано для всіх (і для нас, присутніх там «нежуристів», теж) почав співати заборонений тоді славень «Ще не вмерла Україна», покликавши на підмогу мене та Едуарда Драча», – пригадує співак Віктор Морозов.

«Це ж тільки 1989 рік – «саюз нєрушімий» ще здається таким непорушним, всевладність КДБ ще практично не піддається сумнівам, а його співробітники, майже не криючись, зафіксовують усе, що відбувається, на плівку для майбутніх, цілком можливо, арештів, тож можете собі уявити рівень адреналіну в мене і в Едіка Драча, коли ми піднімалися на головну сцену після Василевого запрошення, – зауважує він. – Та й сам Василь, очевидно, був не на жарт схвильований значущістю цієї миті, бо почав співати гімн із дещо зміненою мелодією (яка, зрештою, тоді ще ні в кого не була на слуху), і лише згодом «упіймав» її. Пізніше ми вже роздобули ноти славня і виконали його, як годиться, і також уперше, зі сцени львівської філармонії у виставі «Не журись!» «Повіяв вітер степовий».

Українську символіку міліція намагалася вилучати

Щодня протягом фестивалю загони міліції перевіряли у людей наявність національної символіки, щоб її не проносили на стадіон.

На задньому плані кордон міліції на одній з вулиць в Чернівцях під час фестивалю
На задньому плані кордон міліції на одній з вулиць в Чернівцях під час фестивалю

24 вересня був запланований заключний концерт. Міліція особливо ретельно перевіряли кожного. Перші ряди на стадіоні зайняли «свої люди» з радянськими прапорами.

Влада робила все, щоб зірвати концерт, навіть хотіла не допустити всіх дипломантів на сцену, але під тиском організаторів і учасників все ж виступили улюбленці глядачів.

Юрко Волощак вийняв два синьо-жовтих прапори, один взяв у руки, інший віддав хлопчаку, і вдвох вони пробіглись стадіоном під український гімн.

Ми відчули певну свободу
Юрко Волощак

«Там багато речей робилось від серця. Акторка Лідія Данильчук розгорнула на стадіоні синьо-жовтий прапор і до неї кинулась міліція. Але львів’яни їх відтягнули. Розбиті голови мали Тарас Чубай і Георгій Гонгадзе, це сталося під час потасовки з міліцією. Фестиваль «Червона рута» – це було потужно у плані атмосфери і нашого співжиття. Ми мали цікаві знайомства і спілкування. Це була мандрівна і музична атмосфера. Це була велика радість, ми відчули певну свободу, яка залежить тільки від нас, не від кого, а від нас. Ніхто не міг нічого зробити. Георгій Гонгадзе приїхав з перемотаною головою у Львів. Ми вийшли з потяга з Чернівців і пішли у Львові в центр, на площу, де мав постати пам’ятник Шевченкові. Там був спонтанний мітинг», – каже Юрко Волощак.

На одному із пісенних майданчиків неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута»
На одному із пісенних майданчиків неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута»
Журі фестивалю і глядачі на стадіоні в Чернівцях,1989 рік
Журі фестивалю і глядачі на стадіоні в Чернівцях,1989 рік

Фестиваль «Червона рута» у 1989 році об’єднав талановитих музикантів. Не лише в Україні, але й світі почули сучасну українську пісню.

Український бард Андрій Панчишин на одному із майданчиків авторської пісні неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута»
Український бард Андрій Панчишин на одному із майданчиків авторської пісні неподалік від стадіону в Чернівцях, де проходив фестиваль «Червона рута»

Один із організаторів «Червоної рути» композитор Кирило Стеценко якось зауважив, що тоді фестиваль провіщав незалежність. Це був вибух істини, емоції, щирості. «Червона рута» спалахнула у Чернівцях зіркою, але далі так яскраво вже не світила, хоча вряди-годи фестиваль проводили, але культурною подією стала «Червона рута» саме у 1989 році.

Це було розуміння, що народжується своя вільна країна
Тарас Курчик

«Це була перша і єдина «Червона рута», де зійшлися емоції, всі бажання, мрії про свою країну. Наступні фестивалі були, але просто інші. Це було піднесення і розуміння того, що народжується нова українська музика, яка була дуже оригінальна і цікава, що народжується своя вільна країна. Про це всі думали і очікували. Від першого фестивалю почався музичний простір, який потім перетворився у шоу-бізнес», – зауважує Тарас Курчик.

На відкритті меморіальної дошки Володимирові Івасюку на будинку, де жила родина Івасюків. Чернівці 1989 рік
На відкритті меморіальної дошки Володимирові Івасюку на будинку, де жила родина Івасюків. Чернівці 1989 рік

У 1989 році у Чернівцях не лише зазвучала україномовна пісня, заявили про себе українські музиканти, там сформувалося середовище людей, які згодом стали активними учасниками Революції на граніті, загалом протестного руху в Україні, люди, які формували громадську думку і творили українську культуру на початку 90-х років.

«Червона рута» була потужною культурною революцією, яка в очах і вухах тих, хто там був, знищила комплекс національної неповноцінності» – так оцінює цей фестиваль Кирило Стеценко, скрипаль і співорганізатор першого фестивалю «Червона рута». «Фестиваль запалив іскру незалежності» – а це вже слова поета і видавця Івана Малковича.

  • 16x9 Image

    Галина Терещук

    В ефірі Радіо Свобода з 2000 року. Закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Франка. Має досвід роботи на телебаченні і в газеті.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG