Доступність посилання

ТОП новини
19 січня 2020, Київ 06:51

«Маленькі» інвестори, які змінюють світ


Імпакт-інвестори знайомляться з тим, як їхні кошти вкладаються у перетворення колишнього заводу «Промприлад» на міський інноваційний простір. Івано-Франківськ, 14 грудня 2019 року

В Україні набирає популярності нова бізнес-модель: звичайні українці кооперуються і вкладають власні кошти у проєкти, які орієнтуються не лише на прибуток, а й на суспільну чи екологічну користь. У світі такий бізнес називають імпакт-інвестиціями, експерти прогнозують, що в недалекому майбутньому вони домінуватимуть на планеті. В Україні обсяг імпакт-інвестицій невеликий, але їхня популярність зростає: громади міст, у яких діють такі проєкти, вже відчули суспільну користь від них. Однак експерти говорять не лише про перспективи «суспільно корисного бізнесу» в Україні, а й про деякі суттєві ризики для цього сектору.

Пересічні українці (значна частина з яких – молодь) дедалі активніше інвестують у бізнес, який має на меті не лише давати дивіденди, а й приносити користь місцевим громадам, Україні в цілому та дбати про довкілля. Причому корисний суспільний вплив ставлять на перше місце, а доходи – не виводять з гри, а частково або повністю реінвестують. На відміну від країн Заходу та Південно-Східної Азії, де такі інвестиції популярні вже багато років, в Україні частіше говорять про окремі успішні проєкти, аніж про саму нову філософію ведення бізнесу, яку називають «імпакт-інвестиціями».

Імпакт-інвестиції (від англійського impact – вплив) – вкладення грошей у проєкти, від яких очікують позитивного соціального чи екологічного ефекту, а також отримання фінансової вигоди. Причому вигода не обов’язково має бути високою: часто вона нижче, ніж середня ставка дохідності бізнесу в країні чи світі. Однак в імпакт-інвестицій обов’язково мають бути чіткі соціальні чи екологічні цілі, а позитивний вплив цього бізнесу мають обраховувати за зрозумілими критеріями і повідомляти громадянському суспільству. Так визначає цей сектор бізнесу Програма розвитку ООН.

Великий бізнес в Україні, який належить основним фінансово-промисловим групам, традиційно позиціонує себе як «соціально відповідальний». Особливо наголошують на цьому так звані «містоутворюючі підприємства». Однак на відміну від гігантів, на кшталт Одеського припортового заводу, «Запоріжсталі», «Арселор Міттал Кривий Ріг» чи «Рівнеазоту», справжні імпакт-інвестиції в Україні – це наразі не надто великий бізнес. Який, до того ж, створювався саме задля позитивного впливу на життя громади. А прибуток – не є його самодостатньою ціллю. Керівники таких компаній дбають про прозорість, про оцінку корисного соціального впливу та звітують про нього інвесторам і місцевій громаді. В українського «суспільно корисного бізнесу» є й інші особливості:

  • Невеликі індивідуальні внески: інвестиції «маленьких українців» переважають, тоді як у світі серйозні позиції у цій сфері займають великі компанії та інвестиційні фонди, а мінімальні внески є високими.
  • Імпакт-інвестори в Україні зосереджуються на міському просторі, інфраструктурі та на створенні майданчиків для співпраці та генерації нових проєктів. Звідси й наступна особливість:
  • Українські імпакт-інвестори значну увагу приділяють співпраці з владою міст і спільним проєктам: почасти це викликано потребою стабільного та безпечного розвитку бізнесу в умовах не дуже сприятливого інвестиційного клімату
  • Деякі «соціально корисні інвестиції», до прикладу Urban Space 500 в Києві, взагалі не мають на меті заробляти гроші для вкладників. Дійсно, ці проєкти отримують прибутки, але він весь вкладається у подальший розвиток та в суспільно корисні речі. Але є й ті, хто паралельно з корисним впливом, розраховують отримувати до 70% від прибутку.
  • В Україні досить малою є частка фінансових послуг в імпакт-інвестиціях, хоча у світі це один з основних напрямків. При цьому вартість кредитів в Україні висока, тож ніша пільгового кредитування та «соціально корисних фінансових послуг» загалом – майже не заповнена.
  • Переважна більшість українських імпакт-інвесторів – об’єднуються в кооперативи та спільні проєкти зі ста й більше вкладниками. Один самостійний «імпакт-інвестор», типовий для Заходу, в Україні - радше виняток.
  • Найбільше проєктів імпакт-інвестицій – зосередилися у Києві, на Західній Україні та у найбільших містах.
  • Новітні українські «суспільно корисні» інвестори найчастіше не створюють бізнес на порожньому місті, а вкладаються у перетворення або нестандартне використання існуючих об’єктів. Промзона, яка стала інноваційним міським простором з елементами стилю «індастріал» – це основний тренд для України.

Радіо Свобода зібрало інформацію про найвідоміші та найцікавіші проєкти, які виросли в Україні завдяки імпакт-інвестиціям. Їх можна поділити на кілька типів- за способами створення та за спеціалізацією.

Ресторан – міський простір

Один з найперших проєктів імпакт-інестицій в Україні виник в Івано-Франківську. І це – громадський ресторан. Ідеться про Urban Space 100, для створення якого скооперувалися і склалися 100 інвесторів. Вони домовилися про те, що 80% прибутків цей бізнес витрачатиме на суспільно корисні проєкти. Але й сам став успішним прикладом організації міського простору та майданчиком для генерації нових ідей. Інвестори цього бізнесу наразі є творцями і натхненниками нових імпакт-компаній. Молодшим та масштабнішим аналогом цього громадського ресторану став Urban Space 500 у Києві (об’єднав 500 інвесторів).

Весь прибуток від цього ресторану – реінвестується в нього (20%) та вкладається у проєкти розвитку Києва (80%).

Сам ресторан та група його засновників є майданчиком для створення корисних для міста ідей та їхньої реалізації, пояснює мотивацію імпакт-інвесторів Тарас Волянюк, один з 500 українців, які вклали кошти в Urban Space 500.

Фактично ми створили свою платформу, яка може фінансувати нові проєкти
Тарас Волянюк

«Кошти, які я вклав – я не отримую назад. Всі вони йдуть на різні проєкти для розвитку міста. Найбільше задоволення в тому, що це об’єднує велику групу людей (інвесторів, а також тих, хто співпрацює з та реалізує інші проєкти за його підтримки), а відтак є змога акумулювати наші можливості. Це вкладання коштів у інструмент, який працюватиме значно довше , аніж одноразова допомога: коли ти її надав, а вона невдовзі забулася. Фактично ми створили свою платформу, яка може фінансувати нові проєкти», – розповів Радіо Свобода інвестор.

Іноді імпакт-інвестиції у громадське харчування стають чимось більшим, аніж просто ресторан. Ідеться, зокрема, про одеський 4City, який поєднує в собі ресторан, коворкінг, лекторій та майданчик для підтримки суспільно корисних проєктів. Передбачено, що до цього бізнесу долучаться 300 імпакт-інвесторів, нині їх набралося майже 230.

До речі, одним із організаторів запуску одеського міського простору 4City є івано-франківський Urban Space 100. Імпакт-інвестори в Україні дуже часто підтримують одне одного та долучаються до кількох проєктів.

Інший приклад – компанія «Вулична їжа» у Києві, яка спеціалізується на організації фестивалів, причому не лише вуличної їжі. Вона стає майданчиком для десятків компаній, пов’язаних з ресторанним бізнесом та з проведенням івентів.

Водночас сама «Вулична їжа» діє на основі значно більшого майданчика, створеного імпакт-інвесторами. Ідеться про арт-завод «Платформа».

Нове життя для «вмерлих» заводів

Величезна кількість видовищних, але закинутих промислових будівель в Україні зацікавила імпакт-інвесторів чи не найбільше. Розташування в межах великих міст, можливість частково реконструювати цехи і промзони, зберігши їхній промисловий шарм і величезні площі – все це виявилося серйозними інвестиційними перевагами.

Арт-завод «Платформа» – колишній шовковий комбінат у Києві, а нині – коворкінгова платформа, мистецько-освітній кластер і майданчик для відпочинку, розваг і безлічі різних подій та бізнесів.

У «Платформу» вже інвестували понад 3 мільйони доларів, щороку сюди приходить близько мільйона відвідувачів. Її називають найбільшим у Києві та в Україні загалом креативним кластером та наймасштабнішим об’єктом, який створили «суспільно корисні інвестори» за принципом «ревіталізації». Це коли бізнес зумів вдихнути життя у непрацююче підприємство, змінив його спеціалізацію з суто виробничої на одразу кілька напрямків: від технологічного хабу до місця для розваг, креативного, мистецького простору і туристичної цікавинки.

В Івано-Франківську найбільшою та найуспішнішою ревіталізацією є проєкт «Промприлад.Реновація». Це багатофункціональний міський простір, який розбудовують на основі практично непрацюючого заводу «Промприлад». До проєкту долучилися 409 інвесторів, які вклали в нього 5,2 мільйони доларів. Ці показники зростають щодня. Наразі відремонтована та використовується для бізнесу і громадських проєктів одна шоста частина заводських цехів (5800 квадратних метрів). Для Івано-Франківська – це 300 додаткових робочих місць та «домівка» для приблизно 25 різних бізнесів. Але соціальний «імпакт» оновленого «Промприладу» – не лише у цьому, пояснює автор ідеї, імпакт інвестор та виконавчий директор компанії «Промприлад. Реновація» Юрій Филюк.

Проєкт перетворення на міський інноваційний простір колишнього заводу «Промприлад» в Івано-Франківську. Фото проєкту «Промприлад.Реновація»
Проєкт перетворення на міський інноваційний простір колишнього заводу «Промприлад» в Івано-Франківську. Фото проєкту «Промприлад.Реновація»
Ми шукали нову, потужну і цікаву еволюційну форму, яка змогла би вивести на новий рівень розвитку цілий регіон. Так ми пригледіли непрацюючий завод «Промприлад»
Юрій Филюк

«Ми почали шукати нові моделі, міжсекторальні – на перетинах (секторів економіки – ред.), які би допомагали розвивати суспільство. Однією з таких моделей стало створення громадського ресторану, але ми шукали ще більш нову, потужну і цікаву еволюційну форму. Яка змогла би вивести на новий рівень розвитку цілий регіон. Так ми пригледіли практично непрацюючий завод «Промприлад» в центрі Івано-Франківська. Ми зрозуміли, що він потребує переосмислення, якоїсь нової форми розвитку. Поетапно за три роки ми розробили бізнес-модель, залучили міжнародних партнерів для проведення експертиз, вивчили міжнародний досвід щодо подібних об’єктів, залучили понад 300 інвесторів. Мінімальний внесок – тисяча доларів, але можна й більше. Реконструйовані площі наповнені дуже різною інфраструктурою. Це і громадські організації, й багато бізнесу. Поруч, на тому ж поверсі – офіс інвестиційної політики міськвиконкому. Це прецедент: навіть на фізичному рівні відбувається взаємодія у трикутнику «бізнес-влада-суспільство», – розкриває Юрій Філюк концепцію, яку реалізують інвестори.

Загальна площа будівель, на яку розростатиметься «Промприлад. Реновація» – понад 38 тисяч квадратних метрів. В перспективі 70% згенерованого прибутку надходитиме інвесторам, а 30 – повертатиметься в «екосистему» проєкту. І саме з цих коштів фінансуються освітні, мистецькі, соціальні програми, а також «інкубаційні» майданчики для розвитку малого бізнесу.

У Львові територія та будівлі колишнього заводу «Галичскло» перетворилася на креативний простір FESTrepublic – спершу тут відкрили нічний клуб, потім – відкритий простір для відпочинку і вечірок просто неба, виробничі майстерні, склад, пекарню та їдальню. Засновники позиціонують FESTrepublic як альтернативу для міського відпочинку: вони й самі організують тут фестивалі та різноманітні події події, й надають місце для інших організаторів.

Відновлювана енергетика та збереження ресурсів

У світі імпакт-інвестори досить часто звертають увагу на проєкти з відновлюваної енергетики. В Україні подібних ініціатив – поки що небагато. Великі потужності ВДЕ зосереджені переважно на отриманні прибутку за рахунок зеленого тарифу. Маленькі – задовольняють енергетичні потреби конкретної родини або служать для неї додатковим доходом. Водночас у місті Славутич почала роботу перша в Україні кооперативна електростанція «Сонячне місто» – систему сонячних панелей розташовують на муніципальних дахах.

Кооператив інвесторів не лише платить податки в міський бюджет, а й зосередився на стабільному енергопостачанні саме міської інфраструктури. А також кооперативна СЕС створює можливість для того, щоб українці долучалися в якості інвесторів та отримували прибуток, або ж брали бізнес-модель за приклад і відкривали аналогічні кооперативні сонячні електростанції, пояснює голова енергетичного кооперативу «Сонячне місто» Андрій Зінченко.

Це те, що зветься «розподілена генерація»: вона знаходиться близько до кінцевого споживача і не створює тих перевантажень, дисбалансів або янших проблем, які створюють величезні
Андрій Зінченко

«Мета цього проєкту – продемонструвати українцям, що невеликі інвестиції, складені разом, мають можливість (якщо правильно все організувати) ставити енергетичні об’єкти. З точки зору енергетики – в Україні зараз багато надпотужних сонячних електростанцій. Наша – досить скромна. Але це те, що зветься «розподілена генерація»: вона знаходиться близько до кінцевого споживача і не створює тих перевантажень, дисбалансів або інших проблем, які створюють величезні», – описує Андрій Зінченко екологічні, енергетичні та соціальні ефекти від свого проєкту. Міська рада Славутича сприйняла появу «сонячних» імпакт-інвестицій у місті як вікно можливостей: ідеться не лише про нагоду підтримувати в порядку муніципальні дахи, а й про те, щоб зробити інвестиції у відновлювану енергетику новою спеціалізацією для міста ядерників.

Також в Україні збільшують оберти ініціативи з сортування та переробки сміття чи конкретного типу відходів, які мають на меті переважно зменшення забруднення довкілля, але частина з них – орієнтуються і на отримання певного прибутку.

Майданчики для співпраці, місцевих ініціатив, навчання та стартапів.

Серед лідерів у цьому сегменті – Одеса: крім вже згаданого 4City це антикафе та коворкінг Impact Hub Odesa, а також проєкти IQ Space, «Термінал 42», «Мой город», «На старте» та Advance management platform, які зосереджені на розвитку міста, місцевого бізнесу та ініціатив, корисних для місцевої громади. Деякі з них, як-от Atomspace, вузько спеціалізовані. Наприклад, допомагають молодим програмістам.

В Івано-Франківську таким майданчиком можна назвати портал «Тепле місто», який своєю місією оголосив налагодження зв’язків та співпраці «всіх з усіма» у трикутнику «влада-бізнес-суспільство». Утім, переважна більшість імпакт-інвестиційних проєктів в Україні зрештою стають майданчиками для реалізації нових ідей як для суспільства, так і для бізнесу.

Мистецький простір

В Україні є досить помітна група ініціатив – коли інвестори зосереджуються суто на мистецтві та на суміжних сферах. В Одесі це «Зелений театр» та Urban Music Hall, у Львові – LvivMozArt, «Парк культури». Цікаво, що в цьому секторі є й державні імпакт-інвестиції: київський приклад такого мистецького майданчика – «Мистецький арсенал». Який водночас є ревіталізацією одного з найстаріших підприємств української столиці.

«Мистецькі» імпакт-інвестиції мали місце й на сході України. Так, до війни в Донецьку діяв мистецький простір та однойменний фонд «Ізоляція». Після окупації Донецька засновники «Ізоляції» відтворили проєкт у Києві, доповнивши проєкт мистецькою галереєю, освітньою платформою, квест-кімнатою та іншими новаціями.

6. Імпакт-інвестиції іноземного капіталу та благодійних фондів

Кілька великих іноземних гравців зацікавилися імпакт-інвестиціями в Україні. Серед них – проєкти американського бізнесмена Джорджа Сороса, зокрема фонд «Відродження». А також американський фонд Village Capital VC Fund, польський Simpact Investments та ізраїльський Impact First Investments, такі дані наводить інвестиційний портал InVenture.

Проєкти «суспільно значущих інвестицій» в Україні стрімко здобувають партнерів, клієнтів та прихильників, а тим часом виникають нові. Які найближчі перспективи в імпакт-інвестицій, у порівнянні з традиційними? Та чи є цьому секторі «підводні камені»? Про це Радіо Свобода розпитало в експертів та в самих інвесторів.

Вони сформулювали переваги та ризики «соціально корисних інвестицій»

Переваги:

  • Імпакт-інвестиції можуть розв’язувати ті проблеми, на які в держави чи місцевої влади бракує часу, грошей або компетентності.

Старший економіст CASE – Україна Володимир Дубровський:

Володимир Дубровський
Володимир Дубровський
Соціальні інвестиції незрідка доповнюють державу
Володимир Дубровський

«Мені цей тип інвестицій дуже подобається. Так, до них є питання. Але соціальні інвестиції незрідка доповнюють державу, а то й заміщують її там де вона не впоралася. І суттєво заощаджують державі гроші».

  • Імпакт-інвестиції можуть подолати кризу довіри простих українців, які не довіряють державі, не готові вкладати коштів у будь-що та не вірять бізнесу загалом. Виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України», член правління міжнародного фонду «Відродження» Святослав Павлюк:
Якщо цю довіру до конкретних особистостей трансформувати в створення структур й інститутів, це може стати таким собі «локомотивом»
Святослав Павлюк

«В Україні є слабкою інституційна довіра. Тому соціальні інвестиції – це завжди питання довіри до того середовища, в яке ці гроші вкладаються. Довіра до інституцій та до права є дуже низькою в Україні. Це незрідка компенсується довірою персональною… І якщо цю довіру до конкретних особистостей трансформувати в такі інвестиції, в створення структур й інститутів, це може стати таким собі «локомотивом», який потягне за собою довіру до інститутів».

Прикладом такого «локомотива» Павлюк називає, зокрема івано-франківський «Промприлад», який повертає довіру українців і до вкладання власних коштів у бізнес, і певною мірою, до інститутів місцевої влади.

  • Кооперація в соціальних інвестиціях дає змогу простим українцям заробляти у сферах, де донедавна панував великий капітал, як-от – в енергетиці.

Експерт з питань енергетики Олексій Хабатюк:

«Загалом подібним проєктам так само важко, як й іншим інвесторам цій галузі. Але вони набагато кращі, ніж суто бізнесові проєкти, в тому, що об’єднують учасників довкола мети. Так, форма енергетичних кооперативів – має право на життя, вона є більш стійкою. Адже загалом ставлення до альтернативної енергетики та до зелених тарифів в Україні – досить негативне, бо це лазівка для великого бізнесу. А коли вигодоотримувачами є громада і об’єднання людей – немає того нальоту негативу. Та й місцева влада має бути зацікавлена у таких ініціативах щонайменше з фінансових міркувань: адже компанія реєструється в місті та платить йому податки».

  • Спільне імпакт-інвестування дає змогу українцями виріщувати конкретні задачі, з якими було неможливо впоратися поодинці.

Виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України», член правління міжнародного фонду «Відродження» Святослав Павлюк:

«Ці енергетичні кооперативи, файндрайзінг та спільнокошти на соціально чутливі теми – дуже цікавий феномен. Він відроджує ті речі, яких в Україні не було понад 100 років. Пригадайте традицію «толоки»: переселенцям або новій родині за добу будували хату, зібравшись усім селом. Зараз ми повертаємося до цього на зовсім іншому рівні. Дай Боже, щоб це слугувало формуванню нових інституцій, а не просто вирішенню одноразових завдань».

  • Імпакт-інвестиції часто пов’язані з втіленням у життя найновіших підходів та технологій.

Євген Попов, керівник Південноукраїнського представництва фонду «Відродження»:

Вимірювання позитивного ефекту від бізнес-проектів стане звичайним явищем і зрозумілим критерієм інвестування
Євген Попов


«Імпакт-інвестиції допомагають виміряти зовнішні фактори ведення бізнесу. Завдяки введенню критерію «імпакту» (впливу) від інвестицій ми звертаємо увагу на те, яким саме є цей вплив бізнесу так як його виміряти, вивчити та зрозуміти. З досвіду інших країн бачимо, що поєднання зусиль міжнародних та локальних імпакт-інвесторів створює найбільш позитивний ефект на спільноти. …Зрештою імпакт-інвестування зникне, а залишиться тільки інвестування, яке буде орієнтуватись на позитивний вплив та наслідки своєї діяльності. Вимірювання позитивного ефекту від бізнес-проектів стане звичайним явищем і зрозумілим критерієм інвестування. Це і створить нову генерацію бізнесу», пише Євген Попов у своїй колонці на «Українській правді».

  • Стабільність імпакт-інвестицій, яку забезпечує позитивне ставлення одного з вигодоотримувачів – місцевої громади

Підводні камені:

  • Прибутковість для інвесторів може бути значно меншою, ніж у звичайному бізнесі: бо імпакт-інвестори зобов’язують самі себе виділяти велику частку доходів на соціальні, освітні, екологічні, інфраструктурні, культурні та інші цілі.
  • Звичайний бізнес може мімікрувати під імпакт-інвестиції, щоб отримувати різні переваги, аж до економії на податках.

Володимир Дубровський:

«Є суттєві підстави робити імпакт- інвестиції пільговими. Але тут треба створювати запобіжники, щоб уникнути зловживань. І постає питання, як відділити справжні соціальні інвестиції від несправжніх. Але тут пільги можуть виявитися шкідливими. Бо через них бізнес будуть ретельніше перевіряти, і він може стати об’єктом податкового рекету».

  • Дуже багато залежить від порядності та підзвітності місцевої влади. Яка може або підтримати справжні імпакт-інвестиції, або проголосити такими бізнес, наближений до себе.

За останні роки капітал імпакт-інвестицій подвоївся і перевищив 500 мільярдів доларів. Всесвітнє об’єднання Global Impact Investing Network (GIIN) розробило систему оцінювання ефективності такого бізнесу (Impact Reporting and Investment Standards, або IRIS) яка враховує і його прибутковість, і корисність для світу.

  • 16x9 Image

    Євген Солонина

    На Радіо Свобода працюю журналістом з 2008 року.  Народився 1979 року в місті Мелітополь Запорізької області. Закінчив факультет журналістики Запорізького Національного університету. Як журналіст найбільше цікавлюся економічною, екологічною та соціальною тематикою. На дозвіллі захоплююся садівництвом та альпінізмом.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG