Доступність посилання

ТОП новини
27 січня 2020, Київ 15:00

200 тисяч паспортів Росії на Донбасі. «ДНР» та «ЛНР» після «нормандської» зустрічі


Пам’ятник бойовикам, які у складі російських гібридних сил воювали проти України, на нині окупованій частині Донбасу

Дмитро Кирилов

У перший день нового 2020 року на Донбасі обстріляли безпілотник ОБСЄ, не пустили патрулі міжнародної моніторингової місії до місць зберігання важкого озброєння в угрупованні, що називає себе «Донецька народна республіка» та до блокпостів в угрупованні «Луганська народна республіка», а в «ДНР» виявили «заборонене» важке озброєння в зоні розведення військової техніки.

Нові протитанкові міни встановлені на одній із найгарячіших ділянок лінії розмежування під Маріуполем – між Водяним і Пікузами (це невелике село є в буферній зоні, але фактично перебуває під контролем угруповання «ДНР», де досі використовують назву Комінтернове, як і до перейменування цього населеного пункту в результаті декомунізації в 2016 році, ред.).

Настільки довга цитата зі звіту Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ в Україні від 3 січня потрібна для констатації того, що частина жителів Донбасу вважає фактом: зустріч лідерів країн «нормандської четвірки» в Парижі була невдачею. 4 січня після підриву на міні поранено двоє бійців Збройних сил України (ЗСУ), з початку року на лінії розмежування у кожної зі сторін є по загиблому.

Саміт не привів до великих проривів, його головним підсумком стало підтвердження прихильності мінському формату як єдиному варіанту на шляху до миру, але деякі зрушення на підсумковій пресконференції все ж пообіцяли. У підсумковому комюніке були слова про необхідність «до кінця року забезпечити повне і всеосяжне дотримання режиму припинення вогню» на Донбасі і сприяти обміну полоненими за формулою «всіх на всіх».

Моніторингова місія ОБСЄ на Донбасі мала отримати можливість цілодобового спостереження –​ зараз її патрулі виїжджають на чергування у відносно світлу пору, до 18:00.

Співробітники моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі в листопаді минулого року
Співробітники моніторингової місії ОБСЄ на Донбасі в листопаді минулого року

Війна триває

Про успіх плану про «повний і всеосяжний режим припинення вогню» жодного дня не було навіть і мови. Джерела Радіо Свобода в ЗСУ говорять, що сутички на всіх звичних гарячих ділянках лінії зіткнення відбувалися раніше і тривають зараз у режимі «звичайної бойової активності».

Як ми бачимо зі звітів місії ОБСЄ, і в світлий час доби її патрулі, так само як і місяць, і півроку тому, далі стабільно не пускають до місць зберігання важкого озброєння, залізничних станцій і контрольно-пропускних пунктів, де начебто вже відбулося розведення сил і засобів сторін. Після 9 грудня не було жодного тимчасового періоду, коли б сепаратисти отримали від свого командування наказ не чіпати білі джипи з літерами ОБСЄ –​ на непідконтрольних Україні територіях після Парижу очевидно нічого не змінилося.

Мало того, в грудні в містах уздовж лінії зіткнення, в тій же Горлівці і Донецьку, люди чули призабуту артилерійську канонаду. 21 грудня 2019 року бій із застосуванням мінометів точився в районі селищ Спартак і Піски – навколо Донецького аеропорту, і це чуло пів міста приблизно о 16:00, тобто, серед білого дня, ще під час роботи патрулів місії ОБСЄ.

18 грудня на переговорах тристоронньої групи в Мінську ніякої імплементації паризьких домовленостей не сталося, представники непідконтрольних Києву територій Донбасу не пішли ні на які компроміси з припинення вогню і було ухвалене рішення продовжити чинне липневе перемир’я. Треба розуміти, що ніхто поки не скасовував безстрокового режиму припинення вогню, узгодженого в лютому 2015 року, просто, крім нього, два десятка разів ухвалювали додаткові перемир’я до дат. Останнє, липневе, було, мабуть, із двадцяти найбільш нездійсненним.

Вогнева позиція збройних сил України поблизу Авдіївки
Вогнева позиція збройних сил України поблизу Авдіївки

Інтеграція з Росією прискорюється

У перші тижні січня 2020 року Донецьк і Луганськ відзначать своєрідний «ювілей» – 200 тисяч мешканців Донбасу з російським паспортом. За 2019 рік паспорти РФ отримали 196 тисяч людей, темп «обілечування» (саме так називають процес у Донецьку) тільки зростає.

Зараз лише з однієї «ДНР» у щоденному режимі відправляються чотири автобусні колони – дві з Донецька, одна з Горлівки, в грудні 2019 до них додалися автобуси з Ясинуватої.

Джерела в так званому «уряді» угруповання «ДНР» говорять, що в 2020 році кількість пунктів видачі російських паспортів у Ростовській області зросте вдвічі

Джерела в так званому «уряді» угруповання «ДНР» говорять про те, що в 2020 році кількість пунктів видачі російських паспортів у Ростовській області зросте вдвічі. Прес-центр МВС Росії повідомляє, що власне «громадян ЛДНР» із тих, хто отримав паспорт, – 136 тисяч, решта 60 тисяч – нібито жителі підконтрольних Києву районів Донецької та Луганської областей.

У це важко повірити, оскільки в тому ж Донецьку для непричетної до структур «ДНР» людини процес отримання місцевого громадянства (без нього не можна претендувати на паспорт РФ) затягується на багато місяців. Швидко, найчастіше протягом 2 місяців, процедуру отримання російського паспорта проходять чиновники – співробітники так званих державних підприємств і «військовослужбовці». Ці категорії ще з жовтня 2018 року в обов’язковому порядку, в ході централізованої кампанії, отримували паспорти «ЛДНР», а потім, протягом 2019-го, були всі як один забезпечені паспортами Росії без прописки, але з цифровим кодом 93 – Псковської області.

У Росії декларують, що прагнутимуть видавати паспорти жителям усього Донбасу, не лише прописаним на непідконтрольних Києву територіях

У Росії декларують, що прагнутимуть видавати паспорти жителям усього Донбасу, не лише прописаним на непідконтрольних Києву територіях. При цьому в 2020 році – вперше з початку конфлікту – президенти Росії і України привітали один одного з Новим роком. До цього – з 29 жовтня минулого року – тривала масована щоденна інформаційна кампанія, про нібито наявний «план депортації народу Донбасу», викладений в якомусь листі Ради національної безпеки і оборони України, здобутому місцевими спецслужбами. Лист являв собою відверту фальшивку з неякісним перекладом ініціалів адресата – керівника Офісу президента України А.І.Богдана (він українською Йосипович) і адресою РНБО нібито на офіційному бланку зі згадкою про вулицю імені більшовика Каменєва. Стосовно «листа» більше вражав темп і частота інформаційних приводів у вигляді «заяв протесту» всіх підряд, від керівників «ЛДНР», до депутатів і пересічних «представників інтелігенції».

Гірники вугледобувного підприємства «Шахта ім. Засядька». На відміну від багатьох інших шахт, тут до сих пір видобувають вугілля
Гірники вугледобувного підприємства «Шахта ім. Засядька». На відміну від багатьох інших шахт, тут до сих пір видобувають вугілля
У донецькому тексті про «кордон» до «ДНР» входить і «окупований Україною» Маріуполь; внутрішнім морем Росії і самопроголошеної «республіки» назване Азовське море

У грудні все це поповнилося активною законотворчістю і показовою добудовою юридичної системи квазідержав – до саміту в Парижі «ДНР» ухвалила «закон» про кордон, який окреслював її вздовж адміністративного кордону Донецької області України. Після саміту в Парижі в Донецьку в терміновому порядку були зібрані глави «республік» Леонід Пасічник та Денис Пушилін, які оприлюднили спільну заяву про невідворотне продовження інтеграції з Росією. Наступного дня свій «закон»про кордон ухвалили в «ЛНР», а в Донецьку вже ухвалений законопроєкт урочисто «ввели в дію». У донецькому тексті примітно те, що кордон із Росією практично не змальований, а про «кордон» із Україною свідчать формулювання про морський «кордон» по Азовському морю. До «ДНР», згідно з текстом, входить і «окупований Україною» Маріуполь; внутрішнім морем Росії і самопроголошеної «республіки» назване Азовське море. Цим, мабуть, натякають, що за певної ситуації у місцевих проросійських сил можуть з’явитися катери для блокади головного українського порту в цьому регіоні – Маріупольського.

У Донецьку під Новий рік з’явилося ще кілька законів, без яких «республіка» спокійно жила більш ніж п’ять років. Передусім мова йде про появу цивільного кодексу: до його ухвалення місцеві суди розглядали суперечки згідно з українським законодавством. А 27 грудня «народна рада» проголосував поправки до «закону» «Про соціальний захист ветеранів війни», закріпивши процедуру видачі документа про статус учасника бойових дій. Тепер буде визначений перелік збройних формувань, що брали участь у бойових діях: його визначить спеціальна міжвідомча комісія. Усі бойовики, які воювали або воюють, отримають посвідчення і, можливо, пільги. У сусідньому Луганську для таких, наприклад, закон передбачає поховання за рахунок «республіки».

Зараз у Донецьку триває соціально-політичний експеримент – із 23:00 31 грудня до 8 січня скасована комендантська година, спеціальним рішенням місцевого уряду торговим точкам дозволили працювати в новорічну ніч до четвертої ранку. До цього комендантську годину скасовували в ніч на Великдень і Новий рік, її початок одного разу зсували на три години під час чемпіонату світу з футболу в Росії. Під час чинного зараз скасування комендантської години кожен повинен носити зі собою паспорт, а проїзд по містах заборонений усім автомобілям без пропуску і номерів «ДНР» і Російської Федерації.

Це варто зазначити – на шостому році існування непідконтрольних Києву територій з’явилося багато автомобілів з місцевою реєстрацією і номерами «ДНР» – при тому, що з такими номерами не можна проїжджати через контрольно-пропускні пункти, щоб потрапити на територію решти України.

«Знаєте, минулого року я вже не зустрічав клієнтів, які хотіли б зафіксувати операцію з нерухомості ще й за українськими законами. Всі зрозуміли, що ніякого перегляду документів не буде, навіть якщо Україна в якомусь вигляді повернеться – все при Зеленському, напевно, якщо і піде, то за щадним сценарієм під захистом Росії», – розповідає донецький ріелтор Денис. На підконтрольних Києву територіях досі не визнається жодний місцевий документ про нерухомість, навіть український із Криму, якщо на ньому є додаткова печатка з двоголовим орлом. Тим більше не визнаються угоди з нерухомістю, зареєстровані місцевими нотаріусами на бланках «ДНР». Протягом тривалого часу покупці віддавали перевагу укладанню«подвійних» угод – отримати офіційні документи на квартири і будинки також за українськими законами у нотаріусів у Маріуполі або Краматорську.

Привертає до себе увагу і спокій місцевих чиновників. «Ми тепер громадяни Росії, нас уже тут просто десятки тисяч, як можна провести якісь вибори без нас? – цікавиться один із представників так званого «уряду» угруповання «ДНР». – Ніяких великих змін тут ніхто взагалі не очікує, нам ще з осені говорять на нарадах, щоб звикали до того, що ми – регіон Росії, просто з таким ось особливим статусом».

Полонених віддали не всіх

23 грудня, в режимі відеоконференції, було досягнуті домовленості про обмін у своєрідному проміжному форматі, не «всіх на всіх», як було написано в комюніке після зустрічі в Парижі, а «всіх встановлених на всіх встановлених».

Обмін полоненими 29 грудня 2019 року
Обмін полоненими 29 грудня 2019 року

У початкових списках угруповань «ЛДНР» було 150 прізвищ, в українських – 250. Близько сорока людей зі списку «ЛДНР» відмовилися від обміну ще в місцях позбавлення волі. Обміняли, як відомо, за формулою 127 на 76. Але забрати всіх не вийшло – в Донецьку і Луганську залишилися 10 менш відомих військовополонених із 53-ї, 128-ї, 79-ї, 58-ї і 24-ї бригад ЗСУ, а також 36-ї бригади морської піхоти і ротно-тактичної групи 169-го навчального центру.

Загалом у катівнях «ЛДНР», за оцінками представника України в тристоронній контактній групі Валерії Лутковської, залишилося 300 громадян України, з яких на момент обміну документально було підтверджене місце перебування сотні людей. Ці сто – жертви зміни формату «всіх на всіх».

Хто ці люди? Більшість – цивільні особи з проукраїнськими поглядами, таких із Донецька і Луганська віддають в останню чергу. Особливо цинічно звучить пояснення самопроголошених «республік» про відсутність вироків у частині затриманих. Їх передали Україні після двох, а іноді і чотирьох років ув’язнення в СІЗО і на старому донецькому заводі «Ізоляція» (цю територію полонені часто називають «підвалом»). Декого дійсно «судили» і давали терміни від 10 до 30 (!) років позбавлення волі, найчастіше – 14-15 років. З решти, які не отримали вирок і не потрапили на обмін, є, наприклад, відомий у Донецьку лікар, голова міського Клубу любителів розведення кактусів «Іслая» Юрій Шаповалов. На початку 2018 року з його арешту зробили показову акцію залякування проукраїнськи налаштованого населення. Типового худорлявого інтелігента в окулярах брутально «брали» три кремезні оперативники «МДБ ДНР», знімаючи весь процес на відео.

Юрій Шаповалов вироку поки що не дочекався і на обмін його не віддали

З відео випливало, що досвідчений лікар, співробітник Донецького діагностичного центру при обласній клінічній лікарні, винен в проукраїнських настроях, котрі якимось чином виражалися в соціальних мережах. До жовтня 2017 року в Донецьку існувала версія, що місцеве «МДБ» не кидає «на підвал» за проукраїнські настрої досвідчених лікарів, оскільки їх і без того не вистачає, а ті, що залишилися, гідно несуть свій хрест, виконуючи клятву Гіпократа, – лікують усіх. Ілюзії розтанули, починаючи з арешту 16 жовтня 2017 року лікаря відділення нейрохірургічної реанімації обласної клінічної лікарні Олени Лазаревої, а завершилася та серія арештів лікарів на Юрієві Шаповалові.

Олена Вікторівна Лазарева відсиділа в катівнях майже два роки без суду, в серпні 2019 отримала 15 років за «шпигунство», і 29 грудня вийшла разом із чоловіком Андрієм Кочмурадовим на волю за обміном. Юрій Шаповалов вироку поки що не дочекався і на обмін його не віддали.

Оригінал статті на сайті Російської редакції Радіо Свобода

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

В ІНШИХ ЗМІ

Загрузка...
XS
SM
MD
LG