(Рубрика «Точка зору»)
Костянтин Шокало
АУЕ: Амністія. Україна. Епідемія
Епідемія COVID-19 та введення карантину в Україні зачепили не лише пересічних громадян, а й тих, хто перебуває в місцях позбавлення волі. Це, в першу чергу, стосується в’язнів та працівників кримінально-виконавчих служб. Реалізація та захист їхніх прав і свобод у будь-якому разі має повністю забезпечувати держава.
Під час поширення епідемії місця позбавлення волі стали особливо небезпечними для здоров’я людей. Це було виявлено в рамках дослідження The Marshall Project. Здавалося, що США має високий рівень забезпечення тюрем всіма необхідними умовами якісного функціонування. Але там ситуація з ув’язненими все ж стала критичною: більше від 25 тисяч хворих на коронавірус в’язнів по всій країні, і ця цифра зростає щодня.
COVID-19 у місцях позбавлення волі
Наразі інформація щодо кількості інфікованих коронавірусною хворобою у місцях позбавлення волі в Україні неповна. Точно відомо, що інфікованими були кілька в’язнів та кілька працівників пенітенціарних установ, яких відправили на самоізоляцію. Такі дані надала уповноважена Верховної Ради України з прав людини Людмила Денісова на своїй офіційній сторінці в соціальної мережі «Фейсбук».
Так, у ніч проти 25 квітня у Чернівецькому СІЗО прийняли новоприбулого ув’язненого з підтвердженим діагнозом COVID-19. В’язні, що вже утримувались в установі, почали виказувати своє обурення з цього приводу, здійснювати заклики до непокори та барикадуватися. Деякі з них навіть завдали собі тілесних ушкоджень у знак протесту.
Ситуація була врегульована адміністрацією пенітенціарної установи, але вона показала проблему з утриманням громадян у тюрмах під час карантину. Такий «бунт» може бути не останнім, якщо держава не відкорегує свою політику щодо ув’язнених.
Насправді епідемія коронавірусу винесла на порядок денний давніші та глибші проблеми. Це і кількість в’язнів та умови їхнього утримання в місцях позбавлення волі, стан закладів охорони здоров’я та забезпечення прав ув’язнених.
Може, амністуємо?
За останніми даними, у в’язницях України нині перебуває 52 973 осіб. Україна входить до топ-10 країн із найбільшою кількістю в’язнів у тюрмах. Це означає, що є суттєвий ризик швидкого поширення хвороби у місцях позбавлення волі. Державі буде доволі складно ізолювати таких осіб і забезпечити всі необхідні карантинні умови.
Зараз в Україні триває другий етап «тюремної» реформи, за якого передбачається замінити обмеження волі для окремих правопорушників на пробацію. «Пробаційний нагляд – це коли людина замість того, щоб потрапити у в’язницю, потрапляє під контроль органу пробації. Він несе певні зобов’язання – наприклад, влаштуватися на роботу, пройти лікування, пройти навчання. Іноді за його переміщеннями буде стежити електронний моніторинг», – зазначив міністр юстиції Денис Малюська.
Такий нагляд уже існує в нашій державі та застосований до 61 тисяці людей, які відбувають покарання в суспільстві без позбавлення волі. Малюська пропонує розширити цей вид відбування покарання.
За словами директора Державної установи «Центр пробації» О. Янчука: «Світова практика свідчить, що співвідношення між ув’язненими та особами, які знаходяться на пробації, має складати один до трьох. Тобто, все одно в установах повинно бути набагато менше людей. Особи, які не чинили злочинів, що несуть пряму небезпеку життю і здоров’ю інших людей, не повинні потрапляти в місця позбавлення волі. До них мають застосовувати інші заходи кримінального правового впливу. Вони повинні перебувати на пробації».
В умовах карантину Франція, Іран, Канада, США та багато інших країн оголосили амністію частині своїх в’язнів. Йдеться не лише про звільнення осіб з тюрем, а також про звільнення під заставу, умовно-дострокове звільнення, відкладення судами розгляду справ за незначні злочини тощо. Такі дії влади сприяли убезпеченню в’язнів та працівників пенітенціарних установ від можливих ризиків поширення коронавірусної хвороби.
В українських реаліях протидія епідемії може запустити позитивний механізм, який дозволить покращити ситуацію в місцях позбавлення волі. Під цим механізмом слід розуміти амністію певної частини ув’язнених, умовно-дострокове звільнення (УДЗ) та застосування до них пробаційного нагляду.
В умовах всезагальної небезпеки правильні рішення і дії влади у цій сфері є вкрай необхідними. Використання механізму амністії, УДЗ та пробації надасть державі змогу не лише захистити від хвороби тих, хто перебуває в тюрмах, а й вирішити інші довготривалі проблеми. Так, це дозволить:
- забезпечити демократичні засади у процедурі здійснення покарання за вчинення злочинів
- скоротити кількість в’язнів та розвантажити пенітенціарну систему
- скоротити кількість кримінально-виконавчих установ та їхніх працівників
- перерозподілити фінансування таким чином, щоб забезпечити більш якісні умови відбування покарання в’язнями та гідні заробітні плати працівників кримінально-виконавчих установ
- суттєво зменшити загальні видатки на функціонування пенітенціарної системи.
Що пропонує Кабмін?
Хоч і з запізненням, але уряд все ж розпочав своєрідне вирішення проблеми з можливим поширенням коронавірусу в місцях позбавлення волі. 27 квітня прем’єр-міністр Денис Шмигаль ініціював два законопроєкти у сфері функціонування пенітенціарної системи. Один стосується амністії засуджених в умовах поширення хвороби COVID-19, інший – внесення змін до деяких законодавчих актів щодо запобігання COVID-19 в установах виконання покарань та місцях попереднього ув’язнення.
Спроба виконавчої влади амністувати частину в’язнів, застосувати умовно-дострокове звільнення або перевести їх під пробаційний нагляд доволі позитивна. Загальна мета обох законопроєктів полягає у захисті в’язнів та працівників кримінально-виконавчих служб від поширення коронавірусної хвороби. Але опосередковано вони також можуть підкріплювати «тюремну» реформу та сприяти підвищенню ефективності пенітенціарної системи.
Попри цей позитив, запропоновані у проєктах законів визначення того, як і кого варто амністувати чи кому можна надати можливість УДЗ, викликають сумніви. Йдеться про неузгодженість правових норм цих законопроєктів та незрозумілість щодо УДЗ тих ув’язнених, які скоїли тяжкі або особливо тяжкі злочини і відбули значну частину терміну свого покарання.
Звичайно, рішення щодо таких осіб будуть різнитись залежно від кожної конкретної справи, але комплексно небезпеки переважатимуть над вигодами умовно-дострокового звільнення цих в’язнів або їхньої амністії. Аби мінімізувати ризики та небезпеки для суспільства, законопроєкти мають бути доопрацьованими.
За будь-яких умов влада не повинна допустити УДЗ чи амністію людей, які скоїли злочини, що несли пряму небезпеку життю і здоров’ю інших людей. Йдеться саме про ті тяжкі або особливо тяжкі злочини, які, перш за все, відсутні в статті 4 ЗУ «Про застосування амністії в Україні».
Наприклад, злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи (ст. 152-156 ККУ); шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою (ст. 190 ККУ); доведення до самогубства (ст. 120 ККУ); вимагання, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах (ст. 189 ККУ) та інші.
Милосердя стосовно таких осіб може призвести до негативних та невідворотних наслідків. Держава може бути фактично неспроможною ресоціалізувати цих в’язнів, протидіяти масовому рецидиву дуже небезпечних злочинів або вплинути на радикалізовану реакцію суспільства.
Існує реальна можливість умовно-дострокового звільнення злочинців, які несли пряму небезпеку життю і здоров’ю інших людей. Воно сильно відрізняється від амністії, УДЗ та пробації інших в’язнів, що заподіяли набагато менше кривди суспільству. Саме на останніх має бути спрямована державна політика «тюремного» реформування. Вона дасть змогу провести низку вище зазначених заходів, що забезпечать належне і якісне функціонування кримінально-виконавчої системи України.
В умовах епідемії COVID-19 застосування амністії, УДЗ та пробації є ефективним механізмом захисту тих громадян, які перебувають у місцях позбавлення волі. Крім цього, така державна політика дозволить покращити й інші негативні аспекти функціонування тюрем.
Для цього владою мають бути встановлені чіткі умови і способи дострокового звільнення з тюрем, категорії дійсно безпечних для суспільства в’язнів та обов’язкові заходи їхньої ресоціалізації. Так, це допоможе звести до мінімуму рецидив злочинів, зніме занепокоєння суспільства та підвищить ефективність і результативність пенітенціарної системи.
Костянтин Шокало – аналітик Центру спільних дій
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода
