Доступність посилання

ТОП новини
05 серпня 2020, Київ 00:02

40-річчя московської Олімпіади: бойкот і кінець «розрядки»


Церемонія відкриття Олімпіади у Москві, 1980 рік

ХХХІІ Олімпійські ігри, які мали відбутися в липні цього року в Токіо, перенесли на наступний рік з огляду на пандемію коронавірусу. А 40 років тому – 19 липня 1980 року – в Москві урочисто відкрилися ХХІІ Олімпіада, яка попервах також мало не опинилася під загрозою зриву, щоправда, не через епідемічні, а через політичні причини. Річ у тім, що чимало країн у різний спосіб бойкотували московську Олімпіаду, протестуючи проти введення радянських військ до Афганістану.

Треба сказати, що хоча та Олімпіада називалася московською, але деякі змагання відбувалися в інших містах, зокрема і в Києві. Тоді олімпійський вогонь пронесли через територію України – від Кам’янець-Подільського до Харкова. Тому це також почасти й українська історія. Більше про Олімпіаду-1980 та політичний розголос довкола неї Радіо Свобода поговорило з істориком Єгором Брайляном.

Історична Свобода | 40-річчя московської Олімпіади
Будь ласка, зачекайте

No media source currently available

0:00 0:20:00 0:00

– Рішення про проведення Олімпійських ігор у Москві ухвалили ще в 1975 році – задовго до того, як радянські війська увійшли до Афганістану. Але чому, наприклад, введення радянських військ до Чехословаччини в 1968-му не стало приводом для того, щоб відхилити радянську заявку на проведення Олімпіади?

– Справа в тому, що західна реакція на дії Радянського Союзу 1956 року, так само як у 1968-го, відповідно в Угорщині та Чехословаччині, не була такою жорсткою. А в 1970-х була розрядка міжнародної напруженості, яка завершилася Афганістаном.

1970-і роки – це боротьба за проведення Олімпіади між Москвою та Лос-Анджелесом

Перша заявка, яку подав Радянський Союз на проведення Олімпіади 1970 року, була відхилена. Тоді виграв Монреаль, хоча в першому турі Радянський Союз виграв. Взагалі, 1970-і роки – це боротьба за проведення Олімпіади між Москвою та Лос-Анджелесом. До речі, остаточні цифри щодо результатів голосування 1974 року оприлюднили лише 2001 року. Тоді за Москву проголосувало 39 країн, а за Лос-Анджелес – 20.

– Була несподівана ситуація з Афганістаном. Радянські війська увійшли туди наприкінці 1979 року, а Олімпіаду запланували до того. Через це багато хто імпровізував: спортсмени деяких держав тоді взяли участь в Олімпіаді не під державним прапором, а під олімпійським. Така форма протесту наскільки часто використовувалася до того і після того?

Тетчер підтримувала Картера в бойкоті московської олімпіади, хоча зрештою віддала право на остаточне рішення британській олімпійській асоціації

– Бойкот московської Олімпіади, організований американським президентом-демократом Джиммі Картером у січні 1980 року, підтримали 64 держави, а 14 команд виступили під олімпійським прапором. Ця практика тоді ще не була поширена, що незалежні олімпійські учасники могли представляти не окрему державу, а окрему націю. Тривала серйозна боротьба в Європі. Наприклад, британська прем’єр-міністерка Маргарет Тетчер підтримувала Картера в бойкоті московської олімпіади, хоча зрештою віддала право на остаточне рішення британській олімпійській асоціації, де вирішили, що британські спортсмени поїдуть до Москви, але не під британським прапором, а під олімпійським.

Єгор Брайлян
Єгор Брайлян

Така ситуація повторилася в 1992 році, коли на зимових та літніх іграх була спільна команда колишнього Радянського Союзу, в яких взяли участь 12 із 15 колишніх радянських республік. До того ж під олімпійським прапором брали участь команди Македонії та Югославії. Як відомо, тоді Югославія знаходилася під санкціями ООН, а Македонський національний олімпійський комітет ще не сформували.

У 1950-х роках була спільна олімпійська команда Німеччини, попри те, що вже існували ФРН та НДР. Лише у 1960 році було прийнято рішення про поділ на дві команди

Ще такий цікавий факт, що у 1950-х роках була спільна олімпійська команда Німеччини, попри те, що вже існували ФРН та НДР. Лише у 1960 році було прийнято рішення про поділ на дві команди. Існували серйозні проблеми з визнанням олімпійських команд від комуністичного Китаю та Тайваню.

– Вся ця картина, яку ви описали, є запереченням відомого твердження, що «спорт поза політикою». Але повернімося до Москви 1980 року. Які ще акції протесту, крім бойкоту, тоді відбувалися?

– Тоді Джиммі Картер запровадив ембарго на експорт пшениці до Радянського Союзу. Але таке посилення економічних санкцій не дало відповідного ефекту, ба навіть американські фермери протестували проти цього. До речі, коли Рональд Рейган тільки став американським президентом у 1981 році, він скасував ембарго щодо пшениці.

Американський бойкот Олімпіади підтримав навіть Іран, який був одночасно ворогом і Москві, і Вашингтону

Цікаво, що американський бойкот Олімпіади підтримав навіть Іран, який був одночасно ворогом і Москві, і Вашингтону.

– Як реагували в СРСР на бойкот і критику?

– В Радянському Союзі на повну працювала пропагандистська машина. Створили навіть серію мультфільмів «Баба Яга проти», де Баба Яга та Кощій Безсмертний намагаються в будь-який спосіб завадити проведенню Олімпійських ігор. Радянські медіа на різні регіони намагалися показати картинку, що американські імперіалісти заважають проведенню міжнародної спортивної події й треба якимось чином проти цього боротися.

Команда радянських шаблістів на Олімпіаді-80 виборола золоті медалі. Москва, липень 1980 року
Команда радянських шаблістів на Олімпіаді-80 виборола золоті медалі. Москва, липень 1980 року

До речі, Борис Пономарьов, який відповідав у ЦК КПРС за міжнародні справи, наприкінці лютого 1980 року зустрівся з представниками країн «народних демократій» Східної Європи й сказав, що спроби бойкоту Олімпіаду зазнають невдачі. Взагалі, атмосфера бойкоту сприяла формуванню образу того, що капіталісти виступають проти, але ми маємо провести Олімпіаду гідно й показати всьому світу, що Радянський Союз здатен провести такий захід світового рівня.

У свою чергу, Радянський Союз виступив проти у наступну Олімпіаду в Лос-Анджелесі, яка відбулася у 1984 році. Тоді 14 соціалістичних держав бойкотували ці Ігри. Хоча в Лос-Анджелесі була перша комерційно прибуткова Олімпіада.

– Радянський Союз критикував цей бойкот, але вдався до дзеркального кроку, коли в США відбувалася наступна Олімпіада.

– Там була названа зовсім інша причина неучасті. Радянський Союз заявив, що відмовляється брати участь в Олімпіаді в Лос-Анджелесі через загрозу безпеки своїм спортсменам. І до останнього Радянський Союз не міг визначитися: бере він участь в лос-анджелеській Олімпіаді чи ні.

Румунська гімнастка Надія Команечі під час літніх Олімпійських ігор у Москві, липень 1980 року
Румунська гімнастка Надія Команечі під час літніх Олімпійських ігор у Москві, липень 1980 року

Взагалі, всі Олімпіади: і 1976 року в Монреалі, і 1980 року в Москві, і 1984-го в Лос-Анджелесі відбувалися під бойкотом. У Монреалі бойкотували південноафриканських спортсменів, тому що там був расистський режим апартеїду.

Дзеркальна неучасть Радянського Союзу та США в олімпіадах показала всю гібридність Холодної війни

Дзеркальна неучасть Радянського Союзу та США в олімпіадах показала всю гібридність Холодної війни. Хоча тут варто зазначити, що більше втратили американські та радянські спортсмени, ніж політично виграли Москва та Вашингтон.

– Олімпіада-80 називалася московською, але спортивні заходи відбувалися також у Мінську, Ленінграді, Таллінні та, зокрема, у Києві. Як це позначилося на місті?

У Києві створили перший кегельбан у кінотеатрі «Русь» із сучасною японською системою

– Київ достатньо серйозно готувався до проведення Олімпіади-80. Відреставрували Республіканський стадіон, збудували готель «Братислава» суто для іноземних туристів і спортсменів. У Києві створили перший кегельбан у кінотеатрі «Русь» із сучасною японською системою. Розширили Брест-Литовське шосе – той сучасний проспект Перемоги, який ми бачимо сьогодні, створили під Олімпіаду-80.

Радянський легкоатлет Костянтин Волков здобув срібну медаль під час під час літніх Олімпійських ігор у Москві, липень 1980 року
Радянський легкоатлет Костянтин Волков здобув срібну медаль під час під час літніх Олімпійських ігор у Москві, липень 1980 року

Ще такий важливий факт: зважаючи на події в Афганістані та проведення Олімпіади було відхилено плани щодо створення консульства США у Києві, про яке було домовлено під час візиту президента США Річарда Ніксона до Києва в травні 1972 року.

Зважаючи на події в Афганістані та проведення Олімпіади було відхилено плани щодо створення консульства США у Києві

Натомість у Києві відкрили 12 ресторанів з назвами обласних центрів, зокрема, «Вінниця», «Полтава», «Житомир»… Зрозуміла річ, що до цього часу більша частина цих ресторанів не збереглися. Але тоді завдяки істотним капіталовкладенням створили бодай видимість сфери послуг. Ще в Києві з’явилися в магазинах дефіцитні товари: ковбаса, пепсі-кола й фанта, сигарети «Мальборо» по півтора карбованці. У Києві було свято дефіциту! Під Олімпіаду в Радянському Союзі запрацювали заводи пепсі-коли на власному виробництві. Загалом, завдяки олімпіаді радянські люди змогли скуштувати речі, які не могли скуштувати до того.

– Подібного роду заходи відбувалися в межах всієї України. Адже олімпійський вогонь пронесли по маршруту Кам’янець-Подільський – Чернівці – Хмельницький – Вінниця – Житомир – Київ – Полтава – Харків. І всюди по маршруту створювали чи оновлювали інфраструктуру, відкривали сучасні готелі й заклади харчування, в які не соромно було іноземних гостей завести. Якщо казати про наслідки для України, то Олімпіада-80 неабияк посприяла модернізації не лише Києва, а кількох міст.

У підсумку, Олімпіада-80 посилила міжнародні позиції СРСР?

Олімпіада сприяла образу, що Радянський Союз відкритий до світу, що його можуть відвідати міжнародні туристи

– Можна сказати, що проведення Олімпіади в Радянському Союзі стало логічним завершенням політики показової відкритості до світу, яку розпочав Микита Хрущов ще з проведення у 1957 році Міжнародного фестивалю студентів і молоді. Олімпіада сприяла образу, що Радянський Союз відкритий до світу, що його можуть відвідати міжнародні туристи.

Проте в стратегічному плані Олімпіада знизила міжнародні позиції СРСР. Тому що значна частина світу виступала проти Радянського Союзу.

Під час відкриття XXII Олимпийскьких игор, у Москві, організатори нагадали світові і про своє військо, липень1980 року
Під час відкриття XXII Олимпийскьких игор, у Москві, організатори нагадали світові і про своє військо, липень1980 року

Кінець 1970-х років – це початок другої фази Холодної війни, коли військово-політичний паритет між Радянським Союзом та США сходить нанівець. Відбувається посилення гонки озброєнь. США розміщують ракети в Західній Європі, СРСР розміщує ракети у Східній Європі. Суперечності у третьому світі сприяли поширенню міжнародної напруги. Взагалі, початок 1980-х років ознаменував повернення до часткової міжнародної ізоляції, хоча це не до порівняння з автаркією часів Сталіна.

Олімпіада показала, що Радянський Союз може провести захід світового рівня, але напружуючи свої економічні ресурси і міжнародні зв’язки. Нагадаю, що кінець 1970-х – це максимальне поширення комуністичних ідей у світі: перемога комуністів в Нікарагуа, Гренаді, активне радянське втручання в Африці. Олімпіада показала, що Радянський Союз є державою світового рівня, хоча й зі слабкою економікою. Між іншим, СРСР жодним чином не відповів на заявку про проведення Паралімпійських ігор 1980 року, які зрештою провели в нідерландському Арнемі.

Олімпіада в глобальному контексті показала всю важливість впливів політики на спорт, що спорт не може бути поза політикою. До речі, Брежнєв напередодні Олімпіади навіть говорив Андропову та іншим радянським керманичам, що зрештою, можливо, давайте відмовимося від Олімпіади, тому що щось могло піти не так, могли бути провокації. Хоча Олімпіада показала всю готовність Радянського Союзу до таких заходів. Тому можна сказати, що в тактичному плані Олімпіада посилила міжнародні позиції Кремля, але в стратегічному стала програшем як для СРСР, так і, частково, для США, які тоді не змогли довести єдність західної позиції щодо Москви.

  • Зображення 16x9

    Дмитро Шурхало

    Співпрацюю з Радіо Свобода, був кореcпондентом і редактором (2008–2017), зараз веду програму «Історична Свобода». Спеціалізуюсь на політиці та історії. Народився в 1976 році у Сумах. Закінчив факультет журналістики Львівського університету імені Івана Франка. Працював у газетах «Пост-Поступ», «Київські відомості», «Вечірні вісті», журналі «Власть дєнєг». Автор книжок «Українська якбитологія», «Міфи Другої світової війни» та «Скоропадський, Маннергейм, Врангель: кавалеристи-державники».

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG