Ініціатива Верховної Ради провести новий конкурс на затвердження державного символу збурила експертів, стверджує газета «День». І з'ясовує – чому.
Видання нагадує, що 25 серпня парламент ухвалив доволі дискусійне рішення – провести конкурс на кращий ескіз Великого державного герба України. За відповідне доручення уряду проголосували 279 депутатів Верховної Ради.
«На 30-річчя Незалежності нашої держави зможемо ухвалити цей законопроєкт», – прокоментував журналістам спікер парламенту Дмитро Разумков. За його словами, до роботи залучать провідних геральдистів, експертів і науковців-істориків.
Проте, як пише видання, ця ініціатива спричинила неоднозначну реакцію в ЗМІ та соцмережах. Багатьом незрозуміло: навіщо це робити саме тепер, коли в країні коронакриза, напружена ситуація в країни-сусідки Білорусі та ще й майже на 30-му році незалежності України?
«Адже Тризуб – чудово виконує свою роль як український герб –декларує зв’язок із минулим та є національною емблемою. Крім того, українці звикли саме до Малого герба», – пише газета. До того ж, як зазначають історики, великі герби зазвичай притаманні країнам, котрі утворилися шляхом злиття кількох історично пов’язаних держав, або ж країнам із давніми монархічними традиціями. Україна ж до них не належить.
Газета цитує народного депутата Володимира В'ятровича: «Верховна Рада не знайшла часу, щоб розглянути стан нашої оборони й безпеки в умовах російської агресії, серйозні підозри вищого керівництва держави у зраді, стрімке падіння економіки, не менш стрімке поширення коронавірусу чи драматичну ситуацію в Білорусі. Зате Верховна Рада знайшла час, щоб знову – уп’яте за три десятиліття – оголосити конкурс на створення Великого державного герба. Запис про Великий герб є в Конституції, але не варто забувати, як і чому він там з’явився».
Депутат нагадує, що це сталося лише тому, що комуністи, – в той час найбільша фракція Ради – лише за умови згадки про майбутній великий герб могли дати голоси за тризуб як «малий герб».
«Насправді тризуб Володимира Великого – це і є наш справжній державний герб, символ нашої тяглості від Київської Русі, нашої боротьби за українську державність у часи української революції і впродовж усього ХХ століття», – наголошує В'ятрович. Заголовок статті – «Відродження Великого герба».
Газета «День» пише, що мітинги у Білорусі мало не відразу почали порівнювати і синхронізувати з українськими подіями 2013-2014 років. І дехто з українських споглядачів, переважно несвідомо, в оцінці дій білоруської опозиції прагне спорадично займати позицію «старшого брата», нерідко намагаючись у цій, своєрідній боротьбі за «уми сябрів», перевершити росіян.
«Скільки вже разів ми чули, що, мовляв, білоруси надто «ідейно аморфні», «пасивніші за українців», «чому вони не діють рішучіше» і «та вони там всі русифіковані та «радянізовані», – зазначає видання.
Насправді, як наголошує автор статті історик Павло Артимишин, білоруські події – це не про український випадок.
«Якщо у 2004 та 2013-2014 роках ми на вулицях відстоювали європейський вектор розвитку України, на вулицях та підприємствах Білорусі поки що просто борються за те, що мати вибір у своїй державі. Там зараз навіть до кінця не йде дискусія про майбутній розвиток Білорусі у випадку поразки Лукашенка. Добре це чи погано? Мабуть, усе ж недобре. Але такий стан на сьогодні. Білоруси – не українці. Як і не росіяни. Як і Україна – не Росія. Ми різні. І це прекрасно. Не варто навішувати на «сябрів» ярлик меншовартості. Ми ж не росіяни, правда?», – зазначає автор статті «Хто перший «старший»?
Газета «Україна молода» розповідає, як нафтогазові компанії можуть знищити унікальні історичні пам'ятки. Як це було на Полтавщині, коли через роботи з будівництва свердловини, які виконує філія ГПУ «Полтавагазвидобування» АТ «Укргазвидобування», уже знищено понад 10 тисяч квадратних метрів об’єкта культурної спадщини. Зрівняно з землею понад 200 метрів валу. І це при тому, що у відвалах зібрано фрагменти ліпних посудин, скіфської пряжки ременя, наконечники стріл V-III століття до нашої ери тощо, наголошує газета.
З цієї ситуації варто винести такий урок, наголошує видання. А саме: усім на своїй території необхідно провести інвентаризацію пам’яток культурної спадщини. Бо сьогодні, здавалося б, пам’ятці нічого не загрожує, вона ж нібито вкрита лісом, а завтра цей ліс можуть вирубати і прокласти газопровід, побудувати шлейф газових свердловин, іще щось, у результаті чого можемо її втратити. І тоді вже, на жаль, нічого не вдіємо. Тому потрібно вчасно реєструвати кожен об’єкт культурної спадщини, аби жоден із них не був забутим», – наголошують науковці. Стаття називається «Газовики проти археологів».
Газета «Голос України» пише, що мало не щодня можна чути експертні прогнози про те, наскільки глибоко нинішня економічна криза позначиться на малому та середньому бізнесі, на тій чи іншій галузі виробництва. Як важко виводити з кризи ресторанний, туристичний чи готельний бізнеси. І повна тиша в суспільстві щодо того, як у цих кризових умовах вижити вищій освіті. Тій самій вищий освіті, яка формує основний ресурс розвитку країни–людський, наголошує видання.
Автор статті професор Олександр Співаковський стверджує: «нинішня економічна криза, що накладається на кілька інших хронічних проблем вітчизняної освіти, може зараз дуже боляче вдарити по системі вищої освіти України». Адже, скоріш за все, найближчими роками дефіцит грошей відчуватиметься і в бюджетах різних рівнів, і в гаманцях пересічних українців. За таких умов буде ще більше скорочуватиметься держзамовлення, суттєво зменшиться і кількість контрактників…
І якщо на місці зачиненої зараз кав’ярні згодом може відкритися нова, і навіть краща, то відродити закритий університет чи коледж ще не вдавалося нікому. А там, де закриваються освітній заклад, доволі швидко утворюється пустеля. Інтелектуальна. Починається відтік «мізків», молоді, робочих рук… Про те, що робити і як урятувати ситуацію дописувач розповідає в матеріалі «На освіті не економлять. Навіть у скрутні часи».
