Доступність посилання

ТОП новини

Соратник Новинського, ексголова СБУ, ресторатор і кнопкодав: хто хоче стати мером Києва? (частина 3)


Усього за посаду київського міського голови боротимуться 20 кандидатів

25 жовтня кияни обиратимуть нового очільника міста. Поборотися за це крісло з чинним мером столиці Віталієм Кличком уже офіційно зібралося ще 19 інших кандидатів (як представники різних політсил, так і самовисуванці).

Хто ці люди? Чим вони уже встигли запам'ятатись? Хто із них має суперечливі зв'язки і з ким? В яких скандалах та розслідуваннях фігурують? Та яким усі ці люди бачать майбутнє Києва? Радіо Свобода спробувало знайти відповіді на ці запитання.

Нижче – інформація про 7 із 20 офіційно зареєстрованих кандидатів у мери столиці (розповідаємо про них в алфавітному порядку).

Інформацію про решту кандидатів шукайте тут і тут.

Борислав БЕРЕЗА («Екопартія Берези»)

Родом із Києва. Має спеціальність «публічне управління та адміністрування».

До того, як піти у політику, займався книготоргівлею, був теле- та радіоведучим.

У 2009-му податкова Дніпровського району, якій звітувало підприємство, засноване Березою, звернулась до суду через відсутність фінансових звітів та несплату податків вищезгаданого підприємства.

Майже рік у 2014-му був речником «Правого сектору». Того ж року як самовисуванець став народним депутатом. У Верховній Раді працював заступником голови комітету з питань запобігання і протидії корупції, керував тимчасовою слідчою комісією Верховної Ради України, яка розслідувала відомості щодо нападів на Катерину Гандзюк та інших громадських активістів.

Був одним із представників України у ПАРЄ. Як член делегації запам'ятався тим, що висміював представників російських ЗМІ, принципово не бажаючи з ними спілкуватись.

20 жовтня 2015 року видання INSIDER оприлюднило копію виписки з реєстру Ізраїлю, згідно з якою Борислав Бляхер-Береза станом на вересень 2014 року мав ізраїльський паспорт. Видання також оприлюднило скани двох паспортів громадянина України на імена Борислав Юхимович Бляхер-Береза і Борислав Юхимович Береза, перший паспорт видано 2006 року, другий – 2009-го.

Згодом Береза та посольство Ізраїлю в Україні спростували, що у нього є ізраїльське громадянство.

Перебуваючи народним депутатом, Береза також став фігурантом розслідування за фактом підробки диплома про вищу освіту. Окрім того, йому закидали податкові зловживання, адже його рекламна кампанія під час виборів київського міського голови у 2015 році перевищила його доходи.

Після розпуску Верховної Ради 8-го скликання Береза як самовисуванець знову спробував стати народним депутатом, однак йому це не вдалось.

Нині як кандидат у мери Києва Береза стверджує: «Хрещатик можна знову зробити зеленим, а сам Київ можна зробити зручним для життя. Для цього потрібно хотіти жити в Києві, хотіти жити Києвом і не намагатися пиляти бюджети».

Максим ГОЛЬДАРБ (самовисуванець)

Народився в Росії. За освітою – юрист та економіст.

Працював у прокуратурах Донецької області та Києва. Полковник запасу, старший радник юстиції, має 3-й ранг держслужбовця.

Із травня 2013-го по вересень 2014 року – директор Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України.

Наприкінці жовтня 2014-го Печерський суд Києва зобов’язав ГПУ відкрити щодо Гольдарба кримінальну справу через неякісні бронежилети та взуття для військових під час АТО, ліків для потреб ЗСУ у 2013 році, закупівлю яких Гольдарб контролював, і в результаті чого держава втратила 2,8 мільйона гривень. Сам він всі звинувачення на свою адресу відкидав і пов’язував їх зі своєю «принциповою позицією на посаді у Міноборони», стверджуючи, що за час його діяльності на посаді голови департаменту «не дали заробити на Міністерстві оборони так званим «ділкам» близько 200 мільйонів гривень».

У Верховній Раді 7-го та 8-го скликань Гольдарб працював помічником на громадських засадах у народної депутатки фракції «Батьківщина» Олександри Кужель.

На початку 2019-го Гольдарб (на той час заступник голови «Партії миру» Вадима Новинського) та ще один нинішній кандидат у мери Києва (на той момент довірена особа Юлії Тимошенко на президентських виборах) Олексій Кучеренко спільно проводили кампанію за зниження тарифів як співзасновники ГО «Тарифна мобілізація». Водночас Кучеренко наголошував, що ця співпраця з Гольдарбом не є політичною.

Із червня 2016-го по січень 2019 року Гольдарб працював на телеканалі NewsOne: спочатку вів «Суб'єктивні підсумки» (пізніше її вів і вищезгаданий Кучеренко), а згодом авторську програму «Про тебе». У січні 2020 року Гольдарб почав вести на каналі КРТ «Принцип Гольдарба».

Свою виборчу кампанію Гольдарб проводить під гаслом «Києву потрібен максимУМ» та обіцяє виборцям, що «є нормальні політики», що «якщо в інших країна і містах змогли люди нормально і красиво жити, то і ми зможемо», та що він «усуне олігархів з київської економіки».

Сергій ГУСОВСЬКИЙ («За майбутнє»)

Родом з Києва. Онук колишнього генерального директора Київського заводу «Арсенал». За освітою – інженер-електрик.

До того, як піти в політику, Гусовський працював інженером науково-дослідної лабораторії в Центрі підготовки космонавтів імені Ю. Гагаріна; займався телекомунікаціями та супутниковим зв'язком, працював в інвестиційно-девелоперській сфері та був ресторатором.

У 2014-му Гусовський став членом «Самопомочі» та потрапив як її представник до Київради.

Вже через рік спробував стати мером Києва, однак його балотування було невдалим. Натомість того ж 2015-го Гусовський став членом постійної комісії Київської міської ради з питань місцевого самоврядування, регіональних та міжнародних зв'язків.

У 2018 році через скандал із виділенням землі родині однопартійця, його та ще 3 депутатів виключили з партії «Самопомочі». Після цього фракція «Самопомочі» у Київраді саморозпустилася, а Гусовський та ще 17 осіб створили у Київраді депутатську групу «Київська команда». А вже наприкінці 2018-го разом із Віктором Андрусівим, Олексієм Гончаруком та Максимом Нефьодовим ініціював суспільно-політичний рух «Люди важливі».

У 2019-му як самовисуванець Гусовський спробував потрапити до Верховної Ради, але безуспішно.

Нині політик балотується в мери Києва від партії «За майбутнє». Виборцям обіцяє «реальне самоврядування» і відсутність «адміністративного диктату з боку держави», а саму столицю хоче перетворити на «місто-сервіс, в якому комфортно і безпечно жити».

Андрій ІЛЛЄНКО (ВО «Свобода»)

Родом з Києва. За освітою – політолог.

Андрій Іллєнко – син класика українського кіно (кінооператора, кінорежисера та сценариста) Юрія Іллєнка та брат ексголови Держагентства України з питань кіно Пилипа Іллєнка.

Із 2005-го він – член Веукраїнського об'єднання «Свобода».

У 2008-му балотувався від цієї партії до Київради, однак не пройшов. У 2010-му Іллєнко був довіреною особою кандидата на посаду президента України Олега Тягнибока на одному з виборчих округів міста Києва.

Того ж року став депутатом Київської обласної ради, а вже за два роки потрапив як депутат до Верховної Ради, ставши членом комітету з питань бюджету та наймолодшим парламентарем 7-го скликання.

Іллєнко – активний учасник Революції гідності. Після її завершення знову потрапив до Ради. У 8-му скликанні працював у комітеті з питань правової політики та правосуддя.

У 2019-му Іллєнко знову спробував стати народним депутатом: балотувався як мажоритарник, однак обраний не був.

Балотуючись у мери столиці, хоче показати, що Київ «не зеленуватий, а жовто-блакитний», і переконує, що робить це «не заради спортивного інтересу».

Олександр ОМЕЛЬЧЕНКО («Єдність» )

Народився на Вінничині. За освітою – інженер-будівельник, кандидат технічних наук.

У минулому Омельченко – заступник голови виконкому Київської міськради народних депутатів, генеральний директор ДКП «Київреконструкція», заступник голови КМДА.

Протягом 10 років очолював Київську міську державну адміністрацію, а 7 років був мером столиці.

Будучи міським головою, Омельченко у 2002-му спробував стати народним депутатом, а у 2004-му президентом, однак обидва рази безуспішно.

Дещо пізніше – у 2007-му – він все ж таки потрапив до Верховної Ради: пройшов як 13-й номер у списку «Наша Україна – Народна Самооборона». Як народний депутат очолював комітет з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Після цього Омельченко ще двічі робив спроби обратися знову в 2014-му як представник РПЛ (але передумав), та у 2019-му як кандидат від партії «Єдність». Під час останньої виборчої кампанії було зафіксовано ознаки підкупу ним виборців. Зрештою до Ради політик так і не пройшов.

Із 2014 року Омельченко депутат Київської міськради. Будучи у цьому статусі, він прогулював засідання, а на тих, які відвідував, часто не голосував.

Окрім всього іншого, Омельченко відомий як учасник смертельних ДТП: у 2009-му (тоді загинув чоловік) та у 2015-му (тоді загинула жінка), у 2016-му (автівка Омельченка зіштовхнулася з фурою).

На адресу політика також лунали закиди з боку НАЗК щодо порушення ним антикорупційного законодавства, адже він не вніс до своєї декларації за 2016 рік два паркомісця та подаровану сину 3-кімнатну квартиру площею понад 170 квадратних метрів.

Ігор СМЄШКО («Сила і честь»)

Родом із Черкащини. За освітою – військовий інженер. У 1991-му став наймолодшим у тогочасному СРСР доктором технічних наук із військової кібернетики. За часів незалежності здобув фах юриста, пройшов спеціальні курси з нацбезпеки та розвідки у США, Швеції та Великої Британії.

Смешко – генерал-полковник. Він – колишній військовий аташе у США, ексочільник СБУ, ексочільник розвідки, ексрадник президента Порошенка.

Будучи керівником Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Смешко підписав з аналогічною структурою Збройних сил Росії угоду про взаємну відмову від ведення агентурної діяльності одне проти одного.

У 2000 році Служба безпеки України (очолював СБУ Андрій Деркач) відкрила проти Смешка кримінальну справу за підозрою у «зраді Батьківщині» за начебто шпигунство на користь спецслужб США. Смешку закидали, що його нібито завербували, коли він працював військовим аташе у США. Втім, справа не мала розвитку і все закінчилося, коли Смешко пішов працювати в СБУ.

Для широкого загалу Ігор Смешко найбільше асоціюється зі справою «про отруєння» Віктора Ющенка. Як припускають, за однією з версій, отруєння могло статися під час перебування кандидата у президенти Ющенка і голови СБУ Смешка на дачі заступника голови СБУ. Там було ще кілька людей. Усі звинувачення Смешко відкидає. Попри висновки лікарів, він не раз стверджував, що ніякого отруєння взагалі не було. «Діоксинову» справу не розкрито дотепер, але після перемоги Помаранчевої революції Ігор Смешко пішов у відставку і звільнився із військової служби.

У 2009 році Ігор Смешко заснував громадську організацію «Сила і Честь», яка потім переросла в політичну партію. У 2019-му саме від неї він балотувався на посаду президента України, однак безуспішно.

Як кандидат у мери столиці Смешко обіцяє зробити так, «щоб міські ресурси слугували киянам, а не окремим чиновникам».

Сергій ШАХОВ («Наш край»)

Народився на території Казахської РСР. За освітою – повар-кондитер, юрист, богослов та держуправлінець.

У політику Шахов прийшов у 2006 році, коли став депутатом Луганської обласної ради п'ятого скликання. Пробув у цьому статусі до жовтня 2010-го.

Навесні 2013-го МВС України оголосило Шахова в розшук у рамках відразу кількох кримінальних проваджень, а вже наприкінці того року на довиборах він став депутатом Стаханівської міськради, а дещо пізніше – з 2015 до 2016 року – був депутатом Сєвєродонецької міськради.

Чотири рази Шахов балотувався до Верховної Ради України, однак двічі із них безуспішно. Вперше до парламенту він як депутат потрапив в результаті перемоги на довиборах у 2016-му, а вдруге у 2019-му на чергових виборах до Ради.

Журналісти неодноразово звинувачували Шахова в порушеннях виборчого законодавства. Зокрема, у ймовірному підкупі виборців протягом кількох кампаній поспіль. Окрім того, політик був фігурантом розслідування щодо забудови заповідної зони у центрі Києва.

У Верховній Раді Шахов кнопкодавив 20 разів та став першим українським депутатом, який офіційно підтвердив, що захворів на COVID-19. При цьому незадовго до того, як захворіти, стверджував: «Коронавірусу ніякого немає. А є коронавірус сьогодні в головах у чиновників класу А».

Нині Шахов переконує виборців у тому, що йде в мери «не заради політики, а для наведення порядку, щоб творити майбутнє міста не політичними гаслами, а реальними справами».

«Пані-мер», голова КМДА часів Януковича, шоумен та експерт каналів з орбіти Медведчука: хто хоче стати мером Києва?(Частина 1)

Ексвіцеспікер, ексмер Маріуполя, дружина бізнес-партнера Портнова та напарниця Тищенка: хто хоче стати мером Києва? (частина 2)

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

ІНШЕ З МЕРЕЖІ



Загрузка...
XS
SM
MD
LG