Українська армія буде закуповувати 120 мм міномети в Болгарії. Вітчизняний «Молот», як і болгарський міномет – аналог ще радянської розробки 2Б11, але в Україні він більше відомий через ланцюжок трагедій і загибелі військових. Чи означає угода з болгарами відмову від української зброї та чи поставили крапку у розслідуванні трагедій?
Безпілотник зависає у повітрі над укріпленнями бойовиків на Донбасі і через деякий час у цьому місці від вибухів здіймається земля та курява, а навсебіч летять уламки. Такі своєрідні відеозвіти позиційної війни на Донбасі – не рідкість. Такі відео об'єднує те, що причиною вибухів є, як правило, 120 мм міни.
«Це єдине озброєння, яким батальйон може користуватися безпосередньо для прикриття. 82 мм можна не враховувати – це дуже дрібний калібр. Якщо починають працювати міномети, БМП-1, БМП-2 – лише 120-им мінометом і можна на місце їх поставити. Якщо якісь дії проводяться, розвідка – ну, як можна її зупинити в нейтральній зоні? Вони ж іще до нас не дійшли. Мінометом. Як закрити відхід снайперу або тій же групі? Мінометом. Завжди вони працюють. Завжди», – розповідає заступник командира артилерії батальйону механізованої бригади ЗСУ із позивним «Гайдук».
Як і все важке озброєння калібром понад 100 мм міномети, за Мінськими домовленостями, мають бути відведені, але фактично саме міномети, у випадку загострення, починають «працювати» першими. А під час активних бойових дій з них вели вогонь на межі можливостей, каже Андрій Моруга.
В темряві ствол починав світитися від того, що він нагрітий, червонийАндрій Моруга
«Бої за Донецький аеропорт – в нас і 12, і 14 тонн на добу розхід боєприпасів був на батарею. Тобто вони (міномети, – ред.) стріляли практично цілодобово. Іноді було таке, що ми зупиняли стрільбу, тому що в темряві ствол починав світитися від того, що він нагрітий, червоний», – розповідає ексвійськовий.
«Самим уже страшно було з нього стріляти, бо ствол світиться. Але зробя реально витягувала подвійний ресурс. На пару стволів настрілу у нас було близько 30-32 тисяч – уже такі навіть були. Він уже починав сипатися – ми робили спочатку з 4-ох – 3, з 3-ох – 2, а потім з 2-ох – 1 ліпили. Потім нам знову нові (міномети, – ред.) принесли. Тобто у нас, в середньому, 11 чи 12 мінометів за 2 місяці просто зносилися».
Андрій Моруга – один з небагатьох українських військових, хто обороняв і Луганський, і Донецький аеропорти. Після поранення під ДАПом він став інструктором у фонді «Повернись живим» – навчає артилеристів і піхотинців вмінню стріляти з закритих позицій з різного озброєння.
БОЛГАРСЬКИЙ ЗАМІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО
Крім зносу мінометів, лише під час боїв у 2014-му ЗСУ втратили майже 60 мінометів. Крім того різні пошкодження були ще у 271 одиниці такого озброєння.
У цій статистиці Міноборони не уточнює калібр, але вже на кінець літа 2015-го почалися випробування першого дослідного зразка українського аналогу радянського 2Б11 – 120 мм міномета М-120-15 «Молот». Андрій Моруга пояснює, навіщо робили саме аналог радянської зброї.
«Для того, щоб здешевити зброю – її треба зробити під готовий боєприпас і зробити аналогічний ствол, щоб співпадала початкова швидкість (польоту міни, – ред.) і не робити нові таблиці стрільби. Тому що це в будь-якій зброї такого типу – найдорожче. Наразі це дуже важко. При Союзі це робилося, і то – це робилося роками», – каже інструктор військового відділу фонду «Повернись живим».
У 2016-му році закінчилася поставка останнього, 280-го міномета у військаОлексій Гордєєв
Щоправда, 5 років потому в українському Міноборони заявили – для армії закуповуватимуть інший 120 мм міномет – ЕМ-120. Це теж аналог радянського 2Б11 – тільки болгарський. Чи означає це, що історія з українськими «Молотами» – закінчилася? На київському заводі «Маяк», попри те, що контракту на міномети немає, роботи над ними все одно тривають.
«МОЛОТИ» У ЗБРОЙНИХ СИЛАХ
«У 2016-му році закінчилася поставка останнього, 280-го міномета у війська, але за період, який був після цього, у форматі гарантійних і постгарантійних ремонтів було виготовлено достатньо усього – так, це не був, «в лоб», один міномет, але ремонти були абсолютно різні і, можна сказати, що завод не припиняє свої зобов'язання щодо виробів, які знаходяться в Міністерстві оборони», – розповідає Олексій Гордєєв, заступник генерального директора «Завода Маяк».
За словами військових, і радянські, і українські міномети дуже схожі – у стрільбі, обслуговуванні. Але є нюанси, розповідає артилерист із позивним «Гайдук»:
«Що стосується ствола – дуже важко його чистити. Він постійно кородує всередині. Намащуємо постійно, але він схильний до корозії дуже сильно. Всередині. Ззовні – куди не йшло... Заявлено, що у нього крок менший, ніж у 2Б11, але питання теж спірне – «розбовтується» міномет після 1000-1500 (пострілів, – ред.) дуже сильно. Ну і основне – на «дальнобій» намагаємося не працювати. Або зі шнурка. Тому що усі ті випадки, які були – вони ж морально діють на солдата», – каже військовий, чий підрозділ зараз перебуває у зоні ООС.
Для будь-якого міномета – чим більший заряд – тим більше йде його знос. Тобто дальнобійний заряд для міномета – це 500 пострілів і «смерть»Андрій Моруга
Стрільба на великі дистанції це –не лише втрата точності, але й значне навантаження на міномет, пояснює Андрій Моруга:
«Для будь-якого міномета – чим більший заряд – тим більше йде його знос. Тобто дальнобійний заряд для міномета – це 500 пострілів і «смерть». Тому хто розумний, і це більш-менш розуміє, той намагається десь під’їхати, вибрати позицію ближче, але стріляти на середніх зарядах. На максимальному заряді на мінімальну дальність ця міна 3850 м вверх і 3850 м вниз. Тобто більше 7 кілометрів вона десь в повітрі між шарами літає.
ТРАГЕДІЇ З МІНОМЕТОМ
Ще у 2018-му на той час Президент України Петро Порошенко доручив заборонити використання «Молотів» на навчаннях. Цього ж дня, 6 липня, дещо раніше, стався розрив міномета на Рівненському полігоні – тоді загинуло троє і отримали поранення дев'ятеро військових.
Втім, ланцюжок інцидентів із цим озброєнням за кілька років призвів до загибелі щонайменше 12-ти і поранення більше 30-ти військових. Попри це, заборони використовувати це озброєння на передовій – немає, адже і інших мінометів – немає. Анонімно військові з різних підрозділів кажуть, що є розпорядження стріляти з «Молотів» лише з укриття.
«Ми досі не знаємо відповіді – що було причиною розриву мінометів? Нам цю відповідь не дали ні експертизи, які, врешті, Міністерство оборони засекретило. Нам цю відповідь не дає досудове розслідування і судові процеси, тому що з понад 10-ти кримінальних проваджень по «Молотах» в суд зараз передано тільки одне – це розрив на Рівненському полігоні і тільки через те, що до цього була прикута увага всього суспільства і це було справді резонансно», – каже журналістка Ольга Решетилова, – «Тобто ось це не так з «Молотами». Тобто навіть не так не з «Молотами», а з державною системою, з оборонною промисловістю, з Міністерством оборони і всім, що довкола цього».
Ольга Решетилова не один рік відстежує інциденти із розривами мінометів. У неї вдома зібрані уламки металу ствола, які їй віддали військові з різних підрозділів після інцидентів, але зробити офіційну експертизу цього металу в Україні ніхто не захотів, розповідає координатор Медійної ініціативи за права людини:
Так чи інакше – проблема в самому стволіОльга Решетилова
«Спочатку погодились в КПІ. Кафедра металознавства. Але коли до них прийшло таке ж замовлення від Міноборони – після розриву на Рівненському полігоні – вони відмовилися робити нашу приватну експертизу. За попередніми розмовами з фахівцями я здогадуюся, що причина таки була в металі ствола. Фахівці розходяться в думках в чому саме – на якому етапі виникає ця проблема – чи це пов’язано з напругою металу, чи це пов’язано з неправильною механічною обробкою, але, власне, так чи інакше – проблема в самому стволі», – розповідає Ольга Решетилова.
ЧИ Є МАЙБУТНЄ У РОЗРОБКИ «МАЯКА»?
На «Маяку» кажуть, що заголом було 13 інцидентів із мінометами їхнього виробництва. На цьому підприємстві нещодавно змінилося керівництво і тут планують невдовзі зробити власний аналіз металу ствола – і в Україні, і за кордоном. Хочуть долучити і ті уламки, які зібрали волонтери. Тут також зібрано кілька мінометних стволів після розриву міни всередині. Їх «Радіо Свобода» показав Олексій Гордєєв:
«Це завод ініціативно сам підривав дві міни в стволі – формат подвійного заряджання. І одну міну стволі – щоб отримати еталонного «свідка». Ми узагальнюємо усі випадки тим, що це завод-виробник починає розслідування для того, аби класифікувати повністю усю природу цих випадків і вивести, таки, технічний формат того, що це було і хто в цьому винен. Ми прекрасно розуміємо, що ніхто крім виробника не зніме це питання, яке висить у суспільстві вже не один рік».
Варто пояснити – аби армія почала використовувати будь-яке обладнання, його потрібно взяти на озброєння після тривалих державних випробувань – вони можуть тривати навіть кілька років. Через війну в Україні ввели більш короткий шлях – допуск до експлуатації.
До прикладу, найсвіжіша інформація щодо таких процедур є у Білій книзі Міноборони за 2018 рік. Тоді взяли на озброєння 16 типів озброєння і техніки, а за більш короткою процедурою допуску до експлуатації – 36 типів.
«Молот» закуповували саме після такого допуску, а держвипробування зараз тривають – на «Маяку» сподіваються, що вони завершаться за 3 місяці. Якщо все мине успішно, українська армія знову може почати закуповувати «Молоти». Деякі елементи конструкції після зауважень військових – замінять. Планують відмовитися від співпраці з підприємством СКМЗ, яке, серед іншого, займалося стволами.
«Запобіжник подвійного заряджання – він буде модернізовуватися. В новому М-120-15 ви його побачите іншої форми. Далі – підйомний механізм – теж буде модернізовуватися. Буде більш коротким, більш надійним. Будуть посилені амортизатори і буде змінено транспорт. Це основні зміни. Що стосується стволів і плит – це буде одне підприємство концерну «Укроборонпром», профільне наше, а усе решта – «Маяк». Якщо у відсотковому співвідношенні – «Маяк», напевно, це 70% (виробництва, – ред.), а 30% – співвиконавнць. Це буде ДП КБ «Артилерійське озброєння», – розповідає Олексій Гордєєв.
В цілому і військові, і експерти згідні з тим, що озброєння необхідно виробляти в Україні. Але у випадку з мінометами треба говорити не лише про якість, але й про зрозумілі результати розслідування, наполягає Ольга Решетилова.
«Давайте врахуємо всі ті недоліки, які вже були до цього і точно будемо знати. Це якщо говорити про майбутнє. А якщо говорити про минуле – то є ще сатисфакція жертв. Крім Рівненського полігону, всі інші кримінальні провадження незавершені. І насправді, треба було б провести повторні незалежні експертизи в кожному кримінальному провадженні, бо ми знаємо, що до того був значний тиск на слідство», – розповідає журналістка.
На «Маяку» вважають, що українській армії необхідно ще близько шести сотень мінометів калібру 120 мм. Щоправда, крім «Молота» випробування зараз проходить розробка приватного підприємства «Українська бронетехніка» – УПІК-120. Міноборони вже заявило – нові міномети у ЗСУ будуть з'являтися лише після проходження усіх випробувань – коротким шляхом більше не підуть.
