В Донецьку угруповання «ДНР» оголосило про збори «резервістів». Жителям окупованої частини Донеччини наполегливо радять з’явитися до так званих «військкоматів». В Україні це назвали підготовкою до прихованої «мобілізації». Навіщо бойовики шукають поповнення? Що думають про такий крок в українській розвідці і чи впливає він на процес переговорів?
Автомобіль під'їжджає до «військкомату» в Донецьку – тут незначне пожвавлення. Із воріт з великим написом «Пункт попереднього збору громадян» періодично виходять чоловіки. На непідконтрольній Україні території бойовики розсилають СМС-повідомлення від абонента «MILICIYADNR» – «з’явитися з паспортом у вказані строки».
Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» опитали кількох чоловіків у Донецьку з приводу «військових зборів». Відповіді були доволі одноманітними.
Чоловік 1: «На збори? Ну, на збори чому б не піти».
Чоловік 2: «Піду, звісно. «Держава» наказала – треба йти обов'язково. Борг батьківщині віддав. Відслужив, як необхідно. Я думаю, достатньо».
Чоловік 3: «Я – інвалід, але я пішов би».
Чоловік 4: «Лише СМС надходило на телефон, а «повістки» не було».
Чоловік 5: «Отримував (сповіщення – ред.). Описали, де я живу, проживаю і усе».
Така одностайність і готовність «служити» спричинена тим, що відповіді записані на відеокамеру, каже учасник Тристоронньої контактної групи та журналіст Сергій Гармаш:
«На камеру – зрозуміло. Вони не можуть сказати, що не підуть «служити», тому що тоді до них прийдуть і заберуть в принципі. Я принаймні, скільки спілкуюся, не чую, і соціальні мережі їхні моніторю – не бачу, скажімо, бажання батьків відправляти дітей «служити» до їхньої так званої «армії». Я не бачу бажання в молоді. Навпаки – небажання. Люди дійсно готові їхати навіть до Росії, якщо їм закривають зараз доступ до України (підконтрольної Києву території – ред.), аби уникнути цього».
Люди мені повідомляли з Донецька, що отримують «повістки». Щонайменше місяцьСергій Гармаш
Бойовики не приховують свої дії – навіть так званий «указ» опублікували – твердять, що на все відведено 5 днів. Сергій Гармаш каже: процес триває набагато довше.
«Щонамйенше місяць. Люди мені повідомляли з Донецька, що отримують «повістки». У той же час «указ» так званого «голови» з’явився буквально тиждень тому. Тобто в Донецьку це намагалися приховати. Якщо вони намагаються приховати, то це вже явно не пропаганда. Це для реальної «мобілізації». Знову ж – паралельно наростає, якщо моніторити їхні ЗМІ, пропагандистська кампанія про те, що всі мають «служити». Про поголовний «призов», – розповідає журналіст.
Перемир’я з Донецька і української передової
І тут варто згадати, що зараз на Донбасі продовжується перемир’я. Днями головнокомандувач ЗСУ Руслан Хомчак заявив, що за понад 120 днів його дії 14 військових отримали поранення, четверо загинули. Останній випадок був 24 листопада – снайпер бойовиків смертельно поранив старшого солдата В’ячеслава Мінкіна.
На позиціях поблизу непідконтрольної Україні Горлівки, де на передовій зараз перебувають морські піхотинці, раз-у-раз фіксують постріли снайперів противника. За 4 місяці спостережень за супротивником тут виокремлюють суттєві зміни, розповідає боєць із позивним «Ахілес»:
«Лише за той час, поки ми тут стоїмо, близько трьох нових позицій з'явилося і ще один бліндаж. А також помічали, що старі позиції вони покращують для ведення вогню».
Морпіхи кажуть, що вогонь бойовики відкривають усе частіше. Вважають, що від перемир'я невдовзі залишиться одна лиш назва.
«Усе починалося зі звичайних провокаційних прострілів. Зараз вони вже перейшли на новий рівень, так би мовити, і ведуть інтенсивний вогонь кожного дня з кулеметів і підствольних гранатометів», – розповідає про будні на передовій «Ахілес».
Із ним погоджується військовий на псевдо «Депутат»: «Останні кілька тижнів вже почалася, в принципі, війна. Про перемир’я ми можемо забути. Лише залишається чекати, коли почне працювати артилерія».
На передовій чули про ініціативу по той бік лінії фронту про «мобілізаційну» підготовку:
«Сьогодні у них проблема з людьми. З Росії вже така велика кількість не їде «укропів косить». Уже ніхто не хоче помирати за 500 баксів. Якщо дивитися на те, що в «ДНР», в «ЛНР» досі діє «комендантська година» до 23:00, як взагалі в концтаборі, то я не здивуюся, що їх просто там палками будуть гнати до «військкоматів», – ділиться думками боєць із позивним «Депутат».
У Донецьку, між тим, теж кажуть: з перемир’ям не все однозначно. Щоправда, усю вину за порушення опитані журналістами «Донбас Реалії» жителі Донецька покладають на укаїнську армію.
Чоловік 1: «Взагалі перемир'я – це добре. Якщо це все без пострілів. Воно має бути без пострілів, а не так, що з одного боку стріляють, а з іншого – не дозволяють».
Чоловік 2: «Я не бачу перемир'я на цей момент. Коли служив – не бачив. І зараз не бачу».
Чоловік 3: «Це не перемир'я. Україна робить усе можливе, аби затягнути, це моя думка, затягнути усе це, воєнний стан створити».
Чоловік 4: «Як міста обстрілювалися, так і обстрілюються. Війна так і продовжується – це просто ми тут в центрі (Донецька – ред.) не чуємо нічого, а на околицях люди страждають».
Чоловік 5: «Перемир'я не існує з українського боку. Тому що вона не хоче йти з нами на примирення. Правильно ж? Це моя думка».
«Армія бойовиків
Уже не один рік структура «армії» бойовиків майже не змінюється. Раніше Головне управління розвідки МО України зазначало, що на озброєнні бойовиків – близько п’яти сотень танків, у 2 рази більше різноманітних бронемашин і близько тисячі артсистем – ствольних і реактивних. Штат 1-го і 2-го «армійських корпусів» – близько 35 тисяч осіб. Три тисячі з них – кадрові російські військові.
«Комплектування основних підрозділів і частин 1-го і 2-го «армійського корпусу» складає 75-80%. І при тому необхідно зазначити, що більш укомплектованими є тилові частини, підрозділи забезпечення. Більш укомплектований на сьогоднішній день 2-й «армійський корпус» (непідконтрольна Україні частина Луганської області – ред.). І це зрозуміло, тому що там менша напруга. Незважаючи на це, є відтік «військовослужбовців», зменшення «мобілізаційного» ресурсу «військовослужбовців» запасу за рахунок того, що велика частина населення виїжджає на територію Росії», – каже представник ГУР МО України Вадим Скібіцький.
На непідконтрольній Україні частині Донбасі щороку відбуваються так звані «військові збори» – періодично про це пишуть підконтрольні бойовикам інформаційні ресурси. Найбільш масові були ще у 2017-му – тоді біля Савур-Могили, як твердили бойовики, зібрали 30 тисяч чоловіків. Щоправда, зводили звідусіль і попри бажання.
«Був здійснений облік всіх «військовозобов’язаних запасу». Вони були приписані до військових частин і з’єднань. І після цього здійснювалися просто заходи контролю. Але в цьому році проблема, яка пов’язана з мобресурсами – вона була виявлена під час навчань. І в авральному порядку зараз здійснюється усунення тих недоліків, які були виявлені Генеральним штабом Збройних сил Росії на території України під час перевірок першого та другого «армійського корпусів».
Якщо там «служитимуть» «призовники» – це змінює картину усього конфлікту. Росії буде простіше говорити про те, що це «громадянський конфлікт»Сергій Гармаш
У військовій розвідці кажуть: поки це не «мобілізація», але підготовка до неї. І, можливо, до створення нових «підрозділів», наприклад, територіальної оборони. На непідконтрольній Україні частині Донбасу дублюють усі ті процеси, які відбуваються в російській армії. Значне збільшення кількості місцевих в угрупованнях бойовиків – це проблема для України, каже Гармаш:
«Якщо там «служитимуть» «призовники» – це змінює картину усього конфлікту. Там вже будуть не російські найманці. Там будуть колишні українські і українські громадяни – просто молодь не вся зможе отримати українські паспорти. Там будуть українські, з нашої точки зору, громадяни, і тоді Росії буде простіше говорити про те, що це «громадянський конфлікт».
Очевидно, що в угрупованнях «ЛДНР» хочуть знати, скільки людей з місцевих вони зможуть поставити в «стрій», якщо доведеться. Враховуючи невиплату заробітних плат на тамтешніх підприємствах і закриті зі сторони бойовиків КПВВ, варіантів заробити небагато – взяти до рук автомат або їхати до Росії.
