«Професійне військо». Як потрапити до Сил оборони за спеціальністю

Організаторка міжнародних фестивалів Ганна, оператор та режисер монтажу Антон, керівник з продажів Богдан і фінансист Олег. Усі вони до початку повномасштабної війни були далекими від армійської справи. Повномасштабне вторгнення Росії змінило це. Нині вони, як і раніше, знімають відео, розробляють інформаційні кампанії, налагоджують великі фінансові та організаційні процеси, але тепер вони роблять це під час служби в Силах оборони України.

Радіо Свобода записало історії чотирьох військовослужбовців, які самостійно обрали для себе спеціальність і вступили до Сил оборони, а також поспілкувалось з CEO рекрутингової агенції «Lobby X», яка допомагає військовим знайти своє місце в армії.

«Щоб армія поповнювалась мотивованими людьми»

З початком повномасштабної війни в Україні оголосили загальну мобілізацію. Відтоді вона триває безперервно. Цей процес регулюють указ президента України №65/2022 «Про загальну мобілізацію» і закон «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Мобілізувати можуть будь-якого військовозобов’язаного або резервіста, які не мають права на відстрочку й за станом здоров'я придатні до служби.

З досвіду та спостережень військовослужбовців, з якими поспілкувалось Радіо Свобода, на шляху до вступу у військо виникають деякі труднощі, як-от формальне обстеження під час військово-лікарських комісій (ВЛК) і кадрові рішення, які не відповідають досвіду та мотивації бійців.

З останньою проблемою вирішила боротися рекрутингова агенція Lobby X. Нещодавно її команда запустила сайт і телеграм-канал з вакансіями лише для військових.

Її робота у цьому напрямку виглядає як поширення вакансій і відбір фахівців для Сил оборони.

Більше ніж півтори тисячі мобілізованих, кажуть, потрапляють до війська з їхньою допомогою. CEO Lobby X Владислав Грезєв розповідає, що їхній підхід – це повністю забирати всю роботу на себе, щоби командири, які до них звертаються, займалися війною, а не рекрутингом.

А все почалось із того, що Владислав поспілкувався із близьким другом, який служить в тилу, а до цього займався реформами у громадському секторі. Той розповів Владиславу, наскільки він змінив роботу в тилу і як покращилась боєздатність його підрозділу. Ця розмова наштовхнула Владислава на думку, що більше таких людей варто зрекрутувати у тилові підрозділи, щоб вони там наростили спроможність і обороноздатність війська.

«Ми пишаємося проєктами, де ми збирали команди з нуля, і результат їхньої роботи суттєво впливає на боєздатність Сил оборони. Одним з таких прикладів є Кіберсили, які були створені з нуля», – розповів Владислав Грезєв.

Нині їхня команда прагне більше розповідати про свою роботу і про військові підрозділи. Адже, за словами Владислава Грезєва, у суспільстві є багато упереджень і страхів щодо військових і служби в армії.

«З цим треба працювати, щоб наближати армію до суспільства і олюднювати її. Ми прагнемо, щоби армія поповнювалась мотивованими людьми, які хочуть себе реалізувати і боронити Україну».

Режисерка на війні

До повномасштабної війни Ганна Обоянська була режисеркою концертних заходів: влаштовувала фестивалі, стадіонні концерти, опен-ейри, концертні тури та інші масштабні події як в Україні, так і за кордоном.

У Ганни – режисерський диплом, все життя вона працювала виключно за професією і відчувала, що це її покликання. За пів року до повномасштабного вторгнення Росії вона пішла здобувати другу освіту – оператора-постановника.

На момент 24 лютого 2022 року у неї було кілька міжнародних проєктів, які вона мала завершити. Одним з таких проєктів був міжнародний фестиваль і організація сольного концерту іноземного артиста у Дубаї під час виставки «Експо-2022».

«Я б могла там залишитись і працювати далі, але розуміла, що особисто для мене моя професія зараз не на часі. Тому я завершила ті проєкти й на початку травня повернулася з сином в Україну. Я зрозуміла, що неможливо просто закрити очі й вуха і продовжувати жити й працювати, як раніше», – каже Ганна Обоянська.

Вона спробувала влаштовувати концерти для бійців і благодійні концерти за кордоном, займалась волонтерською діяльністю, але це все не задовольняло її потребу бути корисною. Вона зрозуміла: її єдиний шлях бути цінною нині – піти в армію. Тож вона пройшла курси із тактичної медицини, але усвідомила, що бути бойовою медикинею – не для неї.

Далі Ганна пішла на військову підготовку, але зрозуміла, що їй буде складно витримувати фізичні навантаження. Під час цих навчань вона почала знімати фото та відео військових і процес їхньої передмобілізаційної підготовки. Тоді відчула: «це воно». Адже це саме те, що вона добре вміє робити, у чому має значний досвід і що приносить їй задоволення.

Відтоді вона почала активно моніторити цікаві їй вакансії у Силах оборони. Це спрацювало, і в якийсь момент їй написали з Першої президентської бригади «Буревій» Національної гвардії України, у якій вона зараз служить у команді пресслужби.

«Я дуже рада, що з моїм розважальним минулим мене все ж таки взяли. Я написала в резюме, що можу, окрім організацій концертів, писати тексти, монтувати відео, організовувати великі знімальні процеси», – ділиться Ганна своїм досвідом підготовки до омріяного місця роботи в Силах оборони.

Перш ніж їй відповіли, минуло кілька місяців. Паралельно з очікуванням на відповідь від бригади «Буревій» вона пів осені шукала вакансії і відправляла своє резюме. Після Нового року з нею зв'язалися і запропонували пройти співбесіду. Другим етапом була підготовка тестового завдання.

Ганна показала свої минулі роботи і зробила відео, яке затвердили й опісля запросили на фінальний етап співбесіди. Окрім цього, як і інші військові, вона проходила військово-лікарську комісію, спілкувалась з психологами, проходила тести.

«Я дуже сильно цього хотіла, тому мені все, щоб не відбувалось, було вау».

Нині вона займається усіма процесами у бригаді, що пов’язані з медіа і комунікацією із журналістами. Ганна висвітлює процес навчання та злагодження бригади. Іноді у неї з командою бувають виїзди у зону бойових дій, але здебільшого вона працює на Київщині і має повноцінний робочий день.

«Я виїжджаю на роботу і повертаюсь додому, не живу в казармі. У людей є неправильна уява, про військові професії. Їм здається, якщо ти в армії, то ти живеш в казармі 24 на 7 і більше собі не належиш. Ні, є багато військових професій, які можуть підійти цивільним, які звикли до свого способу життя».

Зі спостережень Ганни, військовим важливо, щоб про їхні здобутки, біль і перемоги, страждання і випробування розповідали. На її думку, чим більше вона з колегами розповідає про бригаду, їхню діяльність і можливості, тим більше людей дізнаються про них, і, можливо, хтось вмотивований долучиться.

«Якби я не пішла в армію, не стала б тою, ким є зараз. Я на своєму місці й роблю щось по-своєму для майбутньої перемоги. Я усім задоволена і відчуваю повну гармонію з собою військовою».

Швидко і якісно забезпечити військо

Богдан Конотоп із Києва у цивільному житті працював на керівничих посадах у продажах і адмініструванні. Захоплювався і грав у футбол. До повномасштабного вторгнення РФ він не мав жодного військового досвіду. Та одразу після 24 лютого вступив до сил тероборони у місті Богуслав, що на Київщині. А з кінця літа 2022 року почав готуватися, щоб вступити до ЗСУ.

«Я активно підтримував армію, але все одно не було спокою на душі. Почав цікавитись, де і як краще служити так, щоб було максимальне застосування моїх навиків, а не служити тільки задля того, щоб служити. Просто служити можна завжди, але я хотів, щоби від мене була і максимальна користь країні, і максимальне застосування себе».

Тож Богдан почав активно відстежувати цікаві йому вакансії на платформі Lobby X. Він звернув увагу на вакансію координатора штабної роботи, яка передбачала роботу як на «передку», так і в штабах. Чоловік відгукнувся на декілька пропозицій і наступного дня йому зателефонували.

Під час короткої розмови його розпитали, чим він займався до цього, розповіли про специфіку роботи і запитали, чи готовий він до того, що це буде мобілізація. Богдан ствердно відповів.

У Богдана виникли труднощі через те, що потрапив в «учебку» військово-повітряних сил, звідки було складно потрапити в «сухопутку», куди він хотів. Щоб потрапити туди, він звернувся в Lobby X і там йому допомогли вирішили це питання.

«Це нереально зробити самому, але вони мені допомогли в цьому. Тому найперше треба поспілкуватися з людьми, які приймають рішення і спитати, через яку «учебку» до вас можна потрапити. Це 90 % успіху».

Наприкінці березня він потрапив до 24-ї бригади, в якій він займається комплектацією. Комунікує з волонтерами та фондами і робить усе, щоб у бригади було вдосталь всього необхідного.

Якось він знайшов волонтера, який попросив для звітності записати два відео. Богдан швидко знайшов людей, готових знятись у відео і мікрофони. Коли показали звернення волонтерам, ті відповіли: «Нереально круто, вже в роботі». До цього у цивільному житті він ніколи не займався таким, але йому допомогли організаційні навички.

«Ця робота – постійна комунікація з людьми. Якщо не спілкуватимешся з людиною, то вона допоможе комусь іншому. На цих людях живе ЗСУ. Ми дуже поважаємо і любимо волонтерів».

Найважча частина роботи для Богдана – це паперова. За його словами, від початку спілкування з волонтером до передачі необхідного може пройти чотири-шість місяців. Однак завдяки своїм організаційним і управлінським навикам йому вдається зробити все це за декілька годин. А дрібну задачу, яку, зазвичай, виконують два-три дні, він вирішує за 15 хвилин.

Богдан ділиться, що це дає великі результати. Волонтери, з його слів, дивуються швидкістю обробки документів, що дає позитивне враження і мотивує продовжувати співпрацю.

Одним із успішних прикладів такої комунікації є співпраця із фондом, який забезпечує формою військовослужбовиць. Все починалось із 50 комплектів форми для жінок, а потім для військовослужбовиць передали ще й бронеплити і засоби гігієни. Також домовились про те, щоб забезпечити їх зимовою формою.

Богдан каже, що нині відчуває себе на своєму місці. Втім, з його досвіду спілкування із побратимами, є чимало військових, які є вузькими спеціалістами, але виконують геть іншу роботу, на якій не добре знаються і яка їм не до душі.

«Я можу заявити з певністю: основна проблема нашої армії – це погані кадрові рішення. Зараз потреби в мобілізації закривають кількістю. Треба аналізувати, що людина вміє і чи взагалі хоче служити. У процесі мобілізації треба з кожним поспілкуватися і навчати персонал там, де він буде ефективним».

Так Богдан пригадує, що коли був в «учебці», то його оточували люди, які прагнули як штурмовики воювати у Силах спеціальних операцій, але їх розподілили як водіїв. За його спостереженнями із 30 людей, які служили, 15 були непотрібні на тому місці, де вони були. На думку Богдана, вони могли прислужитися за своїми уміннями, а натомість нічого не робили.

«Найважче потрапити туди, куди саме ти хочеш. Процес зараз виглядає таким чином: ви ідете у військкомат і кажете, що хочете служити. Там відповідають: «Ну молодець, проходь комісію». Приносиш купу документів, паперів і чекаєш. Тебе ставлять умовно на облік, а завтра приходить рознаряд і тебе беруть у ДШВ (ДШВ – десантно-штурмові війська, – ред.). Чому людину брати в ДШВ? Чи може вона туди йти? Чи взагалі вона там буде потрібна? З цього має починатися робота».

Проблеми з ТЦК і монтаж відео для ЗСУ

Антон Ваньчак з Долини Івано-франківської області до повномасштабного вторгнення Росії знімав відео у Львові, Києві та за кордоном на різних подіях. Був оператором і режисером монтажу. Мріяв пройти курс від режисера Антоніо Лукіча, щоб одного дня зняти власне кіно. Посів призове місце на Fashion Film Festival Kyiv 2020 з фільмом Noise. Зараз він монтує відео у лавах ЗСУ.

Хлопець проходив строкову службу у 2005 році, але не мав бойового досвіду. Тож каже, що йому знадобився б хоча б місяць, перш ніж поїхати на позиції. Він пояснює, що без проблем за потреби міг би стріляти з автомату, але нести службу під час війни інше, ніж у мирний час і вимагає знати багато нюансів, які є саме на війні.

Тож Антон вирішив придатися українському війську тим, у чому він найбільш вправний – створенні відеоконтенту. Також він займається соцмережами цієї військової частини. Він створює такі фото та відео, які б змотивували й допомогли залучити іноземців з військовим досвідом до України.

Та, щоб робити у війську те, що лежить до душі він пройшов довгий шлях від вручення повістки і пошуку вакансій до переведення в іншу частину. Антон пригадує, що коли йому вручили посеред вулиці повістку, він був готовий до цього і спокійно послідував у військкомат. Адже уже давно відчував потребу бути більш залученим у наближення перемоги.

«Я постійно відчував, що не долучався достатньо до того, що відбувається. Я донатив, але бути тут – це інше. Я не в зоні бойових дій, але весь свій час віддаю Збройним силам. Мене мотивує бажання швидше закінчити війну перемогою».

Антон сприймає свій досвід із Територіальним центром комплектування (ТЦК) як негативний. Йому не провели медичної комісії, записали її заднім числом. Антона не оглянув жоден лікар. Лиш запитали, чи нічого не болить і чи були у нього операції. Через шість днів йому віддали підписану сімома лікарями медичну комісію, яку він не проходив.

Хлопець розповів, що вміє монтувати, має з собою всю необхідну техніку і міг би створювати відеоконтент. Його відправили у 24 бригаду, та виявилось, що на той момент вони потребували водія, а не відеомонтажера.

«Мене відправили у 24 [бригаду] знаючи, що їм там не потрібен відеооператор, тому що там були свої відеооператори, це вже мені на місці дізнався мій комбат, і ніяких запитів на відео в них не було і близько. У військкоматі це могли легко уточнити. Вони просто закривають ті діри, які їм треба закрити. А чи вмотивовані люди, чи мають вони потрібні навики, чи можуть вони допомогти в чомусь іншому більш ефективно – їх мало цікавить», – розповів Антон.

Антон поділився, що спостерігаючи за людьми, яких забрав військкомат, помітив класову нерівність. Більшість людей, яких він зустрічав і яких забрав військкомат – це люди які йшли на роботу або забрали прямо з роботи, працюючи на низькооплачуваних професіях, як-от: зварювальники і сантехніки, які за словами Антона «не можуть відкупитись або не знають своїх прав».

«Дуже неправильно силою брати людей і порушувати їхні права, не надаючи нормальної медкомісії, беручи хворих військових та людей, які є опікунами, але довідка якась не така і їх забрали, і навіть не дали часу виробити ту, яку треба».

Перед тим, як його відправили у 24-ту бригаду, Антон попросив, щоб йому дали п'ять днів на те, аби закрити всі свої проєкти. За цей час він відстежував телеграм-канал з вакансіями для військових LX ARMY і заповнив декілька анкет на цікаві йому вакансії. Коли він уже почав службу в 24-бригаді, йому зателефонували з Інтернаціонального легіону і провели по телефону співбесіду.

«Тут [у рекрутинговій агенції Lobby X] проводять дуже хорошу роботу, набагато кращу ніж роблять наші військкомати. Бо вони не ловлять людей на вулиці, люди самі приходять до них. Люди, які вміють щось у своїй сфері, будуть більш вмотивовані, ніж ті, яких зупинили по дорозі на роботу. Таке враження, що ти мусиш це чимось заслужити, щоби бути там і це мотивує. А у військкомат часто попадають люди, більшість з яких, ніби провинились у чомусь, і у них нуль мотивації».

Найбільше у його нинішній роботі йому допомогло знімання подій та бекстейджів. Антон пояснює: це тому, що зараз йому, як і раніше, треба слідкувати за усім, що відбувається і серед усієї метушні бути в моменті, щоб зловити найцікавіші кадри.

За час свого перебування у війську Антон став сильніше відчувати контраст між війною і цивільним життям, а ще – більше цінувати мир.

«Найбільше я переосмислив ставлення до своєї країни. Я із заходу України і схід здавався мені чимось далеким і трохи чужим. Розумію, що це через пропаганду і намагання розділити Україну. Зараз я відчуваю, що Україна цілісна від найсхіднішого міста чи села на сході до найзахіднішого населеного пункту, від крайньої півночі і до найбільш південної точки країни».

Зробити перший крок

Олег К. із Луцька до повномасштабної війни в армії не служив. Працював у фінансовій і банківській сфері. Коли почалося повномасштабне вторгнення, він продовжував виконувати функції директора товариства, але чим далі, тим більше його тягнуло долучитися до армії.

«Я вже не міг дивитися в очі військовим, бо мені було соромно, що я приношу мало користі нашій країні».

Тоді він став розпитував свого друга, співака і військового Сашка Положинського про вакансії. Сашко ділився з ним своїм досвідом і розповів про Lobby X.

Тож Олег став подаватися на вакансії, які знаходив на Lobby X і через цю платформу познайомився з керівництвом військової частини, яка тільки-но формувалася. Їм потрібен був бухгалтер. Так Олег мобілізувався і розпочав свою кар'єру у лавах ЗСУ. Нині він провідний бухгалтер фінансово-економічної служби десантно-штурмового полку.

За словами Олега, на той момент у війську не вистачало фінансистів. Тому рекрутери допомогли підібрати йому підхожу посаду. Найбільше їх цікавив досвід роботи Олега. Також звертали увагу на те, щоб він був у добрій фізичній формі.

«Коли я пройшов, ми теж набирали людей. Нам було важко знайти людей на посади бухгалтерів, фінансистів. Половину людей ми набрали через рекрутерів».

Як тільки Олег долучився до підрозділу, у ньому було менше ніж 100 людей, а зараз вже декілька тисяч. Разом з цим розширюється економічна служба. Основна задача Олега полягає у тому, щоб всі військовослужбовці у підрозділі вчасно отримували необхідні виплати.

Він ділиться, що досвід роботи у фінансової організації допоміг йому тим, що він може впевнено користуватися великими базами даних і добре володіє необхідними для цього програмами. Єдине, на його думку, що відрізняє таку роботу в армії – це більша дисципліна і кількість регулятивних документів.

Найважче на шляху вступу до війська, на думку Олега – зробити перший крок. Адже з його досвіду після цього життя кардинально змінюється і треба бути готовим до життя у некомфортних умовах.

Він пригадує, що сама процедура відбору і проходження військово-лікарської комісії відбувалася швидко. Але перед цим важливо було пройти та здати всі лабораторні аналізи, які завжди супроводжували постійні черги. Найбільше ж часу у нього зайняв збір необхідних документів у цивільних медичних закладах.

«Коли ти пройшов процес мобілізації і починаєш служити, звикаєш до всього. Це вже не так страшно, як здавалося раніше. Багато хто думає, що якщо людина мобілізується або призивається в ЗСУ, то вона має бути на нулі, виконуючи бойові задачі. Насправді в кожному підрозділі приблизно половина особового складу займається забезпеченням нормальної бойової роботи».

Поради від військовослужбовців

Найперше військовослужбовці наголошують на тому, що варто обрати посаду у війську, яка б підходила вам і на якій ви могли б принести найбільше користі. А далі слідувати таким крокам.

• Визначитись, у яких військах хочете бути: в тилу чи ближче до зони бойових дій. Також варто обміркувати, чим саме ви могли б бути корисними зі своєю спеціальністю і вміннями конкретно у цьому місці.
• Пошукати інформацію про підрозділи. Дізнайтесь про історію і нинішню специфіку служби у підрозділі, який вам до вподоби. Поспілкуйтесь із людьми, які у ньому служать.
• Стежити за цікавими вам вакансіями на сторінках підрозділів, рекрутингової агенції Lobby X та інших платформ з вакансіями для військових. З досвіду військового 24 бригади Богдана Конотопа, якщо писати бригадам напряму у соцмережах, вони майже ніколи не відповідають. Винятком є «Азов», там, з його досвіду, одразу виходять на контакт.
• Ретельно підготувати своє резюме. Опишіть у ньому, як, на вашу думку, зможете розкрити свій потенціал на конкретній посаді у цьому підрозділі, свій цивільний досвід роботи і як ви зможете трансформувати його в армії.
• Підготувати і відправити разом із резюме супровідний лист.

Ще одна важлива річ з досвіду військового Богдана Конотопа – потрапити саме в ту «учебку», з якої вас заберуть саме у вашу бригаду. Тут його рекомендації такі:

• Постійно бути на зв'язку із відповідальною за цей процес людиною з тієї бригади, куди ви хочете потрапити і узгоджувати із нею усі ваші кроки.
• Налагодили гарні стосунки із військкоматом. Вони мають бачити, що ви хочете служити, нікуди не тікаєте, але вам важливо потрапити в певну бригаду.
• Уточнити у відповідальної за цей процес людини з бригади, куди ви хочете потрапити, яка саме «учебка» вам потрібна, щоб вони змогли вас забрати до себе після навчання.
• Узгодити із вашим військкоматом, що ви поїдете саме в той навчальний центр, куди вам потрібно.

Наостанок, бійці радять не боятися зробити перший крок а готуватися.

«Війна зачепить усіх. Не треба бігати від військкоматів і переховуватись. Якщо до тебе дійшла черга, значить ти потрібен своїй країні, своїм людям і ти виконуєш свої обов'язки. Зараз, поки тебе не призвали, в тебе є можливість організувати все так, як тобі треба», – каже Богдан Конотоп.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Повипадали, як миші»: бійці «Цунамі» у своєму першому бою розбили еліту армії РФ

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

«Впораємося і поставимо крапку над імперією» – керівник грузинського підрозділу ЗСУ про війну з Росією

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Майдан, ДАП і масштабна війна: історія загиблого воїна Володимира Коляди («Живчика»)