Запорізька область перебуває під постійними атаками армії Росії, і в регіоні продовжують будувати підземні школи, щоб в умовах війни діти могли навчатися. Кореспондент телевізійної та онлайн-мережі «Настоящее время», створеної Радіо Свобода для російськомовної аудиторії, відвідав одну з них.
Знайти цю школу не так вже й просто: вона розташована під землею на глибині 7 метрів. Кілька прольотів униз – і ми натрапляємо на масивні двері, що зачиняються герметично. Залізобетонні перекриття, зверху – шар гідроізоляції та ґрунту. Цю підземну школу з нуля побудували всього за сім місяців за стандартами протирадіаційного укриття.
«Навіть якби була якась ядерна небезпека, три доби ми можемо перебувати тут, не виходячи на поверхню, – розповідає директорка ліцею Оксана Губіна. – Повітря є, його достатньо. Бо в багатьох складається враження, що якщо під землею, то дихати буде нічим і буде тиснути».
Ліцей обладнаний системою вентиляції та очищення повітря. Є автономне живлення та опалення. Підземна споруда витримає удари ракетами та авіабомбами. Зараз у цьому ліцеї у дві зміни навчаються 480 учнів. Через війну дітям тривалий час доводилося навчатися удома – і переходити знову «на дистанційку» вони категорично не хочуть.
Тут не чути вибухів, а вдома – чутиМар'яна
В умовах регулярних обстрілів прифронтового Запоріжжя учням та їхнім батькам так набагато спокійніше. «Я почуваюся у безпеці, тому що ми перебуваємо глибоко під землею, і якщо що – все буде добре. Особливо під час тривоги. Тут не чути вибухів, а вдома – чути», – каже учениця ліцею Мар’яна.
Колись на місці підземного ліцею був фруктовий сад. З роками він почав в’янути, і його довелося зрубати. Але в ліцеї вірять, що колись після війни тут знову виростуть дерева. «Мрію про яблуневий сад. Щоб кожен клас посадив своє дерево і доглядав за ним», – каже Оксана Губіна.
Школа запрацювала в листопаді цього року. Під землею є все необхідне: класи, зона для відпочинку, буфет і медпункт. Кожен куточок – під відеоспостереженням, щоб зручніше було стежити за порядком.
Іван Маляренко – ветеран російсько-української війни. Вихователем він працював тут і до служби. У перші дні вторгнення добровільно пішов на фронт. На Запорізькому напрямку отримав важкі поранення. Після лікування та реабілітації повернувся на роботу до рідного ліцею.
«Втратив око, «розворотило» тут сильно. Ця рука – три пластини стоїть, збирали повністю, бо її сильно переламало. Як бачите, лівий мізинець не розгинається. Зараз протез поставили, все добре. Як бачите, тепер без милиць бігаю», – розповідає Іван.
На іншому кінці міста уроки проходять у звичайному підвалі або, як називають його самі педагоги, у найпростішому укритті. Невелику площу за допомогою перегородок одночасно вимушені ділити кілька класів старшої та початкової школи, а також дошкільнята.
Ми вже рік навчаємося у таких умовах. У будь-якому разі це кращий варіант, ніж онлайн-навчанняНаталія Ястребова
«Ми вже рік навчаємося у таких умовах – і, в принципі, ми пристосувалися. Намагаємося зробити це, наскільки можна, максимально зручно і комфортно один для одного. У будь-якому разі це кращий варіант, ніж онлайн-навчання», – каже директорка гімназії Наталія Ястребова.
Форма навчання – змішана. Частина дітей навчається у підвалі, інша – вдома, потім навпаки. Але поруч повним ходом іде будівництво: в учнів цієї гімназії скоро з'явиться своє укриття за найвищими стандартами захисту.
«Якість освітнього процесу покращиться, соціалізація дітей. За необхідності – психологічна допомога. Коли вони тільки прийшли після онлайн-навчання, нам потрібен був час, щоб витягнути їх із цієї їхньої мушлі, щоб вони розкрилися. Зараз вони розкрилися, вони посміхаються, вони щасливі, але хочеться, щоб це відчуття у них було щодня», – каже Наталія Ястребова.
У Запорізькій області вже побудували 15 підземних шкіл. Найближчим часом місцева влада обіцяє відкрити ще дев'ять. Кажуть, що такі заклади-укриття можуть стати прикладом і для інших прифронтових регіонів.
