Доступність посилання

ТОП новини
19 Серпень 2019, Київ 13:43

Максим Білий: назавжди 33-й луганської «Зорі»


Луганські ультрас підтримували Максима Білого весь час його лікування

Сьогодні тридцятиріччя відзначив би півзахисник луганської «Зорі», футболіст юнацької збірної України, один із найперспективніших молодих футболістів Максим Білий. Його називали головним відкриттям юнацького «Євро» у 2011 році, вважали технічним футболістом, який забивав голи з будь-якої позиції, і справді він був найкращим бомбардиром луганської команди. Проте у 2013 році, після тривалого лікування пухлини головного мозку, спортсмен помер. 33-й номер назавжди закріпили за Максимом. Радіо Донбас.Реалії зібрало факти про футболіста, втрата якого вразила не лише Луганськ, а всю Україну.

Факт 1. Обрав Дніпропетровщину замість донецького «Шахтаря»

Починав футбольну кар’єру Максим Білий у рідному місті Новомосковську (Дніпропетровська область), де близько шести років грав у дитячо-юнацькій школі. У віці 11 років перейшов до команди «Дніпро Олімп», а за два роки його запросили перевірити свої сили в школу донецького «Шахтаря». В академії «гірників» Білий грав дуже мало, тому через рік повернувся додому.

У складі дитячо-юнацького футбольного клубу «ІСТА» був одним із найкращих бомбардирів – за три роки забив 54 голи у 69 матчах.

Факт 2. Перший професійний контракт – «Харків»

У 2007 році підписав контракт із футбольним клубом «Харків». У його складі дебютував у Вищій лізі 18 липня 2007 року у матчі проти одеського «Чорноморця», а вже 3 листопада оформив свій перший «дубль» – двічі відзначився голами у ворота київського «Арсеналу».

Загалом у «Харкові» відіграв 2 роки, а після того, як клуб вилетів у лігу, нижчу за рангом, перейшов до запорізького «Металурга», а вже у 2010 році підписав трирічний контракт із луганською «Зорею».

Факт 3. Автор єдиного голу на «Євро»

У 2011 році на чемпіонат Європи з футболу серед спортсменів віком до 21 року поїхала «золота» українська молодіжка. Їй пророкували велике майбутнє, але на турнірі команда показала не найкращий результат. А єдиний гол українців на цьому турнірі забив саме Максим Білий у матчі проти Чехії. Зазначимо, що на той момент у молодіжній збірній грали тепер уже зірки національної збірної – Євген Коноплянка й Андрій Ярмоленко.

Факт 4. Постійна плутанина: Іванович проти Ігоревича

У луганській «Зорі» грало одразу два Максими Білі: 33-й номер – півзахисник і 25-й номер – захисник. Щоб не плутатися під час матчу, коментатори називали гравців Максим Іванович і Максим Ігоревич. Сміялися, що так важче, але якось солідніше і з повагою.

Максим Білий
Максим Білий

Загалом за «чорно-білих» Максим Іванович Білий зіграв 63 матчі. Він вважався одним із головних «моторів» команди, був найкращим бомбардиром клубу і гравцем, який боровся за м’яч на кожному клаптику поля.

Факт 5. Цікавилися закордонні клуби

Саме за техніку гри Білим і цікавилися клуби Європи. Так, у 2011 році з’явилася інформація, що за луганським 33-м номером уважно стежить «ПСВ» з Нідерландів. Мовляв, він вразив своїм виступом на «Євро-2011».

Факт 6. Довге лікування

Восени 2011 року Білий суттєво погіршив свою гру. Вболівальники неодноразово помічали, що «Іванович» не догравав матчі, і вважали, що він просто не хоче грати за «Зорю». І журналістам, і фанатам Максим Білий пояснював: погано почуваюся, – і скаржився на постійний головний біль. Із часом стало відомо, що, ведучи повітряну боротьбу за м’яч, Білий травмував голову, утворилась пухлина головного мозку. Тривалий час ніхто не коментував пресі, що саме з футболістом. Знали лише, що він лікується в Ізраїлі.

Востаннє Білий виходив разом із «Зорею» на поле у матчі проти донецького «Металурга» 11 грудня 2011 року. Там він знову стикнувся головою з суперником. У «чорно-білих» кольорах Білий так більше і не грав, проте декілька разів приїжджав підтримати рідний клуб, обіцяв фанатам і журналістам, що зробить усе можливе, щоб найближчим часом знову повернутися на поле. Але не судилося… 14 вересня 2013 року Максим Білий помер.

Факт 7. Вічний 33-й

Весь час боротьби Білого за своє здоров’я його підтримували і в клубі, і ультрас. На матчах з’являлися банери «Максиме, ми в тебе віримо», з таким написом на поле виходила і команда. Наприкінці серпня 2011 року ультрас «Зорі» – «Чорно-білі» – зібрали від усіх вболівальників «скарбничку» для Максима Білого. Кожен охочий мав змогу написати слова підтримки футболістові або передати подарунок. Велику посилку з Луганська передавали до Дніпропетровщини, де на той момент був Максим Білий, через футболістів «Зорі».

Сектор луганських ультрас
Сектор луганських ультрас

Після смерті Максима Білого у клубі вирішили закріпити 33-й номер за півзахисником «чорно-білих». Щороку на батьківщині Максима Івановича відбувається турнір його пам’яті.

Свою соту перемогу луганська «Зоря» присвятила пам’яті свого півзахисника.

А це гравці «Дніпра» свій гол «дарують» Максимові.

Про Білого казали, що він – один з тих, на кому трималася вся команда. Він був героєм української молодіжки і лідером луганської «Зорі». Він назавжди залишився «Івановичем» для спортивних коментаторів, «Біленьким» для товаришів і «33-м» для луганських вболівальників.

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG