Доступність посилання

ТОП новини
19 Серпень 2018, Київ 01:19

«Ця операція планувалася роками»: чи міг Донецьк зупинити російські танки


Під час мітингу в Донецьку, 13 березня 2014 року

Події березня 2014 року дали зрозуміти, що за український прапор та позицію в Донецьку можуть вбити. «Донецьк боровся» – головна думка круглого столу, організованого Донецьким національним університетом імені Василя Стуса у Вінниці. Студенти Донецького університету були одними з ініціаторів Євромайдану в Донецьку.

Незважаючи на велику кількість фото, інтерв’ю з очевидцями донецького спротиву й видану Інститутом національної пам’яті книгу «Спогади учасників Євромайдану», в суспільстві продовжує побутувати думка, ніби донецького Майдану не було, і саме місто не боролось. 13 березня 2014 року, коли на учасників мирного мітингу «За єдину Україну» напали радикальні проросійські активісти і пролилась перша кров, вважається точкою неповернення, історичним моментом для Донбасу та всієї України. Через чотири роки по тому студенти, викладачі ДонНУ імені Василя Стуса та учасники Євромайдану зібралися у стінах альма-матер, щоб пригадати, як все відбувалось та чи були тоді інші варіанти розвитку.

Зліва на право: модератор заходу, доктор політичних наук Тетяна Нагорняк, ректор ДонНу ім. Василя Стуса Роман Гринюк, ветеран АТО Олександр Шуліка
Зліва на право: модератор заходу, доктор політичних наук Тетяна Нагорняк, ректор ДонНу ім. Василя Стуса Роман Гринюк, ветеран АТО Олександр Шуліка

Початок. «Треба виходити, виборювати, відстоювати»

Для донецького соціолога, кандидата філософських наук Володимира Кіпеня донецький Майдан розпочався через тиждень після знакової конференції: 15 листопада 2013 року Донецький інститут соціальних досліджень і політичного аналізу та ДонНУ провели міжнародну наукову конференцію під назвою «Візова політика і європейське майбутнє України», а 21 листопада уряд скасував курс держави на європейську інтеграцію.

Кандидат філософських наук Володимир Кіпень (в центрі )
Кандидат філософських наук Володимир Кіпень (в центрі )

Я бачив віру в людях, що приходили туди, що це правильний для них крок: «Треба виходити, виборювати, відстоювати
Володимир Кіпень

«Того ж дня до мене прийшли студенти, сказали, що треба виходити та показати свою позицію. Кожного дня з 16-ї години ми виходили на акції біля пам’ятника Шевченку. Я бачив віру в людях, що приходили туди, що це правильний для них крок: «Треба виходити, виборювати, відстоювати», – згадує Володимир Кіпень.

Одним з учасників Євромайдану в Донецьку був публіцист, політолог, а наразі голова правління громадської організації «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» Станіслав Федорчук. Він бачив, хто саме відвідував проукраїнські мітинги.

Голова правління громадської організації «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» Станіслав Федорчук через Skype
Голова правління громадської організації «Українська народна рада Донеччини та Луганщини» Станіслав Федорчук через Skype

Донецький Євромайдан дійсно виник як ініціатива студентів Донецького національного університету. Донецький Майдан не мав якогось лідера, «вождя», який би вирішував за всіх, про що говорити, які гасла висловлювати
Станіслав Федорчук

«Донецький Євромайдан дійсно виник як ініціатива студентів Донецького національного університету, які прийшли до пам’ятника Шевченкові в Донецьку підтримати європейське прагнення України. Пізніше до них долучилися представники різних громадських, політичних середовищ. Варто сказати, що донецький Майдан не мав якогось лідера, «вождя», який би вирішував за всіх, про що говорити, які гасла висловлювати», – пригадує він.

Міліція не захистила мирний мітинг

13 березня на мирних протестувальників напали проросійські радикали, які, згадують очевидці, приїхали автобусами з Ростовської та Воронізької областей Росії: це було перше кровопролиття, загинув Дмитро Чернявський.

Олександр Шуліка – ветеран АТО, тоді він був серед активістів, пам’ятає, як його вперше назвали бандерівцем.

Співробітники міліції відверто стали на проросійський бік
Олександр Шуліка

«13 березня на площі Леніна мене почали бити. Співробітники міліції відверто стали на проросійський бік. І хоча міліція могла нейтралізувати найбільш агресивних «захисників», вона це робити не стала», – розповідає він.

Міліція нічого не робила, державні службовці відсторонилися від виконання своїх обов’язків. Люди були кинуті напризволяще.

Чому допустили автобуси з кордону, з Ростова, щоб протидіяти цьому Майдану, людям, які виступали за український Донбас
Роман Гринюк

«Як це може бути в цивілізованій державі? Де люди, які давали присягу – державні службовці, правоохоронці, прикордонники? Чому вони допустили автобуси з кордону, з Ростова, їхати в Донецьк для того, щоб протидіяти цьому Майдану, людям, які виступали за український Донбас?» – риторично запитує професор, ректор ДонНУ Роман Гринюк.

Університет має працювати, де саме – не має значення, лише б в Україні

Ректор ДонНу ім. Василя Стуса Роман Гринюк
Ректор ДонНу ім. Василя Стуса Роман Гринюк

Ректор університету наголошує: після заходу проросійських сил у місто всім стало зрозуміло, що конфлікт не буде вирішений швидко. Роман Гринюк пригадує, як відбувалися перші захоплення, в тому числі університетського майна, як так званий «уряд ДНР» вимагав підпорядкування університету своїм структурам.

Була вироблена колективна думка про те, що університет має продовжувати працювати далі, де саме – не має значення, але тільки в Україні
Роман Гринюк

«На початку вересня прийшла офіційна «бумага» від так званого «уряду ДНР» про те що, всі навчальні заклади підпорядковуються структурам «ДНР», треба вивісити прапор «ДНР». Була вироблена колективна думка про те, що університет має продовжувати працювати далі, де саме – не має значення, але тільки в Україні. Далі велися перемови щодо місця розташування. Сьогодні ми вже чотири роки як перебуваємо у Вінниці», – каже ректор.

Чи могла історія бути іншою?

Якби була більш рішуча реакція державної влади, позиція щодо дій на Донбасі, то його б можна було відстояти, або масштаби катастрофи були б менші
Олександр Соболь

«Я думаю, що був сценарій, за яким Донбас залишався українським. Якби була більш рішуча реакція державної влади, позиція щодо дій на Донбасі, то його б можна було відстояти, або масштаби катастрофи були б менші», – вважає учасник донецького руху опору, колишній студент Донецького університету Олександр Соболь.

А от політолог Станіслав Федорчук переконаний, що не слід перебільшувати значення громадського руху у протидії російським гібридним силам: «Війська операція планувалася роками, і зупинити її зусиллями беззбройної громадськості… Малоймовірне припущення – якби протестувальників було десятки тисяч, це б зупинило російські танки».

ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС.РЕАЛІЇ:

FACEBOOK КОМЕНТАРІ

XS
SM
MD
LG