Костянтинівка – один із ключових опорних пунктів Сил оборони на Донеччині, який армія РФ оголосила захопленим ще в липні, але насправді досі намагається охопити з флангів та розширити зону проникнення в самому місті. Судячи з оновлення мапи проєкту DeepState 3 листопада, агресору таки вдалось збільшити «червону зону» безпосередньо в межах міста – на південному заході.
Чи Костянтинівка вже втратила оперативне значення, як вважають окремі західні аналітики, як працює російська логістика під контролем українських дронів та чи має Росія ресурси для подальшого просування у місті – про це Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода) запитали у Миколи Мельника, ветерана російсько-української війни, старшого лейтенанта, експерта аналітичної групи «Левіафан».
– За останній тиждень «червона зона» дещо розширилася у межах міста з боку Іллінівки, а до цього було просування в районі Берестка – усе це відбувається на південному заході Костянтинівки. Тривалий час просування в місті не було, розширювалася лише «сіра зона». З чим пов’язана така позиційна в’язкість? Це вже виснаження обох сторін? І чи можна говорити, що тепер місто вступило в фазу, коли просування вимірюватиметься метрами?
– Ви нагадайте, коли і який підрозділ Збройних сил України не був виснажений постійними боями? У нас ротація між підрозділами – це ротація між лініями фронту.
А щодо росіян, то так, у них немає достатніх сил та засобів для істотного прориву. Треба зазначити, що наші Сили оборони, попри перевагу росіян фактично в усьому, – живій силі, техніці, засобах БПЛА, – доволі успішно протидіють росіянам.
Чому Костянтинівка настільки важлива? Це велике місто, велика забудова. І в принципі, там противника можна доволі тривалий час тримати, знищуючи його живу силу, виснажуючи його. Техніка там навряд чи буде дуже активно застосовуватися.
Росіяни будуть намагатися якомога сильніше просунутися в Донецькому регіоні, тому що це для них вже не один рік є основою всього «СВО» (спеціальна військова операція, так Росія називає етап повномасштабного вторгнення у війні проти України – ред.).
Наскільки пригадую, вони взагалі почали велике вторгнення під розповіді, що вони мають захопити лише Донецьку і Луганську області. Тому вони вчергове будуть оголошувати, що до кінця року захоплять весь Донбас. І вчергове у них це не вийде завдяки зусиллям Сил оборони України.
– Ще у вересні у матеріалі журналісти CNN писали: Поняття «пояс фортець» або ж «ланцюг фортець» (англійською fortress belt) запровадив американський Інститут вивчення війни (ISW). Як пояснюють аналітики, вони мають на увазі чотири великі міста (Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ) та кілька містечок і селищ, що лежать з півночі на південь вздовж траси Н-20 Костянтинівка – Слов'янськ. поступово руйнувався протягом останніх чотирьох з половиною років. Його найпівденніша опора, Костянтинівка, тепер фактично втрачена як опорний пункт. Росіяни майже рік намагалися захопити її, і хоча на півночі міста залишаються вогнища українського опору, будь-яке оперативне значення для Києва давно втрачено». Ви згодні з тим, що місто втратило своє оперативне значення?
– Я все ж таки не готовий так радикально це заявляти, адже що таке оперативне значення? Костянтинівка – це місце, де росіяни втрачають своїх людей, ресурси і резерви.
Костянтинівка – це місце, де противник продовжуватиме виснажуватися
Відповідно, як стримувальний фактор Костянтинівка є необхідною. Питання в тому, чи треба продовжувати практику «тримаємося зубами за будь-який клаптик землі» без будь-якої тактичної необхідності. Мені здається, немає такої необхідності.
Наскільки я чув, такі практики починають потрошку, але все ж відходити в минуле. Але Костянтинівка – це місце, де противник продовжуватиме виснажуватися. Відповідно, я не готовий сказати, що воно не має жодного оперативного значення для Збройних сил України, адже станом на зараз Костянтинівка – це просто південний фланг оборони Дружківки.
Тому що всі розуміють – щойно ворог встановить контроль над Костянтинівкою, він продовжить свій рух на Дружківку. Ми не можемо так казати, що Костянтинівка не має жодного оперативного значення.
– У попередній відповіді ви сказали, що навряд чи противник буде використовувати техніку. Поясніть, чому?
– Я мав на увазі саме в забудові. Тому що техніка в забудові – це просто дуже гарна мішень.
– Ми бачимо, що і в інших містах тактика армії РФ звелася до інфільтрації піхоти, техніку можна зустріти дуже зрідка. З останнього хіба що пригадую, як російські військові спробували заїхати на мотоциклах у Покровськ, коли був туман.
– Так, а потім російські телеграм-канали страждали через те, що ця цікава колона була просто знищена. Тому, дійсно, я можу лише вітати спроби росіян завести техніку в забудову Костянтинівки. Це треба вітати, але, на превеликий жаль, не такі вже вони і дурні.
– Ми спілкуємося з бійцями з різних напрямків. Зокрема, представник бригади з Олександрівського напрямку розповів, що інфільтраційні групи дещо збільшуються: це вже не групи з одного-двох людей, а вже від п’яти. Чи можна очікувати, що і тут так буде? Чи вигідно противнику збільшувати ці групи?
– Кожна ділянка фронту має свої особливості, кожна російська армія має свої особливості. Якщо ми говоримо про п'ять людей, то це просто група прориву на певний опорний пункт. У міській забудові це має місце, адже ця група може одразу закріплятися.
А якщо ми говоримо про бої за посадки, то я не чув, щоб росіяни почали групами ходити. Там залишається стара добра історія з одним-двома [піхотинцями], а три – це вже щось екстраординарне. Тому тут треба виходити, по-перше, від особливостей підрозділу, по-друге, від ділянки фронту і території, яку росіяни намагаються захопити.
– Водночас попри нібито «захоплення» Костянтинівки, про яке Міністерство оборони РФ відзвітувало ще на початку липня, окупаційні адміністрації кажуть, що у місті досі триває «зачистка від українських сил». А ще скаржаться на тотальний контроль українських дронів у небі.
Чи відомо щось про ситуацію з логістикою противника на Костянтинівському напрямку, зокрема й у самому місті? Чи намагається противник підвозити туди, можливо, резерви, попри активність дронів Сил оборони?
– На Костянтинівському напрямку у них та сама ситуація, що і всюди. Є зона ураження, де працюють Сили безпілотних систем різного рівня. Є можливість у наших бригад, зокрема й Сили безпілотних систем ЗСУ, уражати противника. Відповідно, підвіз піхоти давно не зустрічався, тим паче на Костянтинівському напрямку.
Я не знаю, які особливості можуть бути на Костянтинівському напрямку саме в логістиці. Адже як Сили оборони України, так і росіяни передусім зацікавлені в тому, щоб цю логістику перебити. Як ми знищуємо їхню логістику, так і вони намагаються завдавати ударів вглиб нашої логістики. Але це загальна ситуація по фронту. Я б не сказав, що є якісь специфіки чи особливості.
На позиції піхота йде ніжками. Подобається чи не подобається – питання лише в тій дистанції, яку вони пішки будуть долати. Те саме стосується і окремих груп, які працюють на малих БПЛА. Тобто все ніжками, ніжками, ніжками.
– На окремих ділянках фронту бої можуть тривати місяцями, а просування військ агресора часто вимірюється невеликою відстанню або взагалі зупиняється. Ми в Костянтинівці бачили, що тривалий час лінія фронту не змінювалася. Ба більше, Інститут вивчення війни (ISW) пише, що в жовтні РФ втратила більше територій, ніж окупувала, за винятком Сумського і Запорозького напрямків. Про що це свідчить? Це вже якась тенденція?
Вони бояться великої мобілізації так само, як і українці
– По-перше, у російської армії є виснаження. Чому вони зараз намагаються максимально вкладати в інформаційні кампанії, дискредитацію Збройних сил або мобілізаційних заходів? Це тому, що вони бояться великої мобілізації так само, як і українці.
Тобто ми трошки побоюємося, що вони мобілізують пів мільйона людей зараз. І вони бояться того ж самого, тому що востаннє, коли вони 21 вересня 2022 року президент РФ Володимир Путін підписав указ про часткову мобілізацію. Після першої хвилі, а потім і широкого залучення ув’язнених до війни, російська влада зосередилася на так званій прихованій мобілізації: вербування за гроші. Водночас указ про часткову мобілізацію діє й досі., це був 2023-й рік, то вони мали доволі сильні протестні настрої всередині Росії, особливо в місцях проживання корінного населення. Відповідно, їхні підрозділи є виснаженими.
По-друге, не слід забувати, що Сили оборони України навчилися воювати в умовах дуже обмежених ресурсів, і доволі ефективно. Війна – це завжди використання обмеженого ресурсу і питання ефективності його використання.
Дуже багато залежить від командирів підрозділів, які перебувають на певній ділянці. Якщо, умовно кажучи, з нашого боку є люди, які вміють і знають, як воювати, а з їхнього боку – дуболоми, тоді все дуже швидко вирішується на нашу користь. Іноді буває, знову ж таки, навпаки, але ми про це не будемо.
Тому, відповідаючи на ваше питання, у російській армії є дефіцит людей, резервів, і саме тому є ділянки, де вони фактично не мають сил якимось чином накопичувати або організовувати багатоешелоновану оборону.
Тобто, якщо згадати і У вересні цього року в ЗСУ оприлюднили першу офіційну інформацію про контрнаступальну операцію «Вівальді» біля Лиману на Донеччині, яка дозволила ліквідувати північну «клешню» російських військ на Донбасі. За даними 3-го армійського корпусу, це зняло загрозу для Лиману і зберегло критичні логістичні шляхи між Харковом, Ізюмом і Слов’янськом.
Чотири сезони операції «Вівальді» тривали з травня до кінця жовтня. За цей період, за оцінками української сторони, було звільнено 277 квадратних кілометрів території – це приблизно площа окупованого нині Луганська. Загалом деокуповано або повернуто під повний контроль 16 населених пунктів. Втрати армії Росії під час наступу 3-го армійського корпусу: 8000 убитих, 270 полонених. Знищено або уражено 3800 одиниць техніки. Зокрема, 1800 артилерійських систем і 50 засобів ППО. БПЛА різних типів – 68 тисяч.
Американський Інститут вивчення війни (ISW) у звіті за 14 жовтня писав, що українська операція «Вівальді» спричиняє каскадний ефект для російських операцій на північ від Лиману в напрямку Борової, одночасно гальмуючи російські спроби просунутися до Слов’янська і Краматорська зі сходу. Аналітики зазначали, що Південне угруповання військ Росії сповільнило темпи наступу на Слов’янськ зі сходу, ймовірно, для перегрупування своїх сил., і інші [успішні]операції, та поговорити з командирами, які організовували ці наступальні операції як на Донецькому напрямку, так і на Лиманському, то ми почуємо, що вся оборона певного села, яке було звільнено, трималася у росіян на 20 людях. Це один взвод, навіть не рота.
Це свідчить про те, що противник не має сил для формування ешелонованої оборони, але поки що тільки на певних ділянках фронту. Думаю, вони зараз все ж таки ухвалять рішення про велику мобілізацію. Адже та інформаційна кампанія, яка триває всередині України, та бомбардування наших цивільних з метою формування запиту на мир, не є успішною для росіян.
Відповідно, вони зараз будуть змінювати стратегічний підхід безпосередньо до війни.
Думаю, вони зараз все ж таки ухвалять рішення про велику мобілізацію
– Французький OSINT-аналітик Клеман Молен підрахував, що в жовтні 52% російських атак припало на Покровський та Костянтинівський напрямки. Чи бачите ви ознаки кризової ситуації на напрямку для самої Костянтинівки?
– А що ми маємо на увазі під словом «кризова ситуація»?
– Наприклад, коли умови стають настільки критичними, що, можливо, Силам оборони потрібно виходити з міста.
– Це не кризова ситуація, це війна. Іноді відступ є лише частиною маневру. Іноді для збереження живої сили, техніки та засобів треба відступити, якщо немає можливості втримуватися. І це нормально.
Поки є армія, поки у нас є люди, ми можемо воювати далі. Не буде ніяких проблем чи кризи, якщо нам доведеться залишити Костянтинівку. Адже війна буде тривати.
– Якщо противнику вдасться захопити Костянтинівку, він отримає, певно, зручні позиції, щоб взяти під вогневий контроль Слов'янсько-Краматорську агломерацію. Що ще це може дати противнику?
– Ви вже все озвучували. Це їм дасть плацдарм для наступу на Дружківку з півдня. Ось і все. Але я не готовий сказати, що у них будуть сили та засоби, щоб продовжувати наступ на Дружківку.
Треба дивитися, наскільки ефективно буде працювати їхня мобілізаційна машина. Адже їхній потенціал рекрутингу в певних країнах вже починає вичерпуватися, і вони змушені будуть в той чи інший спосіб прийти до мобілізації.
Якщо вони зможуть знову наповнити свої підрозділи людьми, які залюбки побіжать по степах, для того, щоб загинути, – це буде одна картинка.
Якщо у них буде такий самий відносний брак живої сили, як є зараз, тоді Дружківку вони будуть штурмувати наступною, і я не готовий сказати, що успішно.
– На початку вересня OSINT-аналітик Playfra у своїх соцмережах писав, що «росіяни суттєво знизили свою активність у межах самої Костянтинівки». Настільки, що російські військові майже перестали просочуватися, і деякі українські підрозділи БпЛА не мають цілей. У аналітика тоді було дві версії: або армія РФ вирішила зосередитися на флангах, або це тактична пауза та/або перегрупування через втрати.
На вашу думку, зараз російська армія буде продовжувати тиснути на флангах чи намагатиметься робити якісь паузи чи перегрупування?
– Це ж не взаємовиключні поняття. З одного боку, вони будуть намагатися тиснути на фланги, тому що вони так робили завжди. З іншого – будуть продовжувати спроби інфільтрації в саме місто.
Тому що це створює тиск на Збройні сили України. Тому те, що ви говорите, не є взаємовиключним. Певні тактичні паузи зустрічаються на кожній ділянці фронту.
Підрозділи виходять, заходять, перегруповуються через втрати чи інші обставини. Тому бій за Костянтинівку буде тривати, і тривати, я думаю, ще доволі тривалий час. Я не готовий сказати, що росіяни захоплять Костянтинівку до кінця року.
Так само, як і не певен, що ми її втримаємо у 2027-му, тому що фізично там вже буде випалена земля, і, можливо, наше командування ухвалить рішення вийти з метою збереження особового складу. Я наголошую, поки є особовий склад і люди, які готові воювати, нічого не втрачено. Будь-яке місто можна відбити назад. Наші Сили оборони у цьому році це демонстрували.
Усе залежатиме від двох складових. Перше – це підтримка Збройних сил України з боку наших західних партнерів. Але, на превеликий жаль, я не думаю, що до кінця року щось зміниться в цьому світі. А друге – це наскільки росіяни зможуть наповнити свої підрозділи людьми, тому що поки що іншої тактики, крім як пішки полем, вони не придумали.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Поділіться з нами своїм відгуком про статтю: на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, Whats App або Imo: +380635710657. Якщо ви живете на окупованій території – пропонуйте теми, діліться міркуваннями через анонімну форму donbass.realii.info. Донбас Реалії працюють для аудиторії по обидва боки лінії фронту.
Форум