Минулого тижня для України та Молдови стався прорив у питанні членства в ЄС: вони відкрили перший кластер переговорів про вступ після того, як Угорщина понад два роки блокувала цей крок за попереднього уряду на чолі з Віктором Орбаном.
У Європейській комісії наполягають, що обидві країни виконали умови, щоб відкрити решту п’ять кластерів, і сподіваюсться, що це станеться наприкінці червня або, що більш імовірно, після того, як Ірландія перебере головування в Раді ЄС у липні. Втім, є сумніви, що процес піде настільки швидко.
З 1 липня Ірландія перебирає на себе шестимісячне ротаційне головування в Раді ЄС, і цей період може стати дуже важливим для розширення блоку з кількох причин.
Чорногорія може остаточно завершити переговори про вступ під час ірландського головування, що відкриє їй шлях до того, щоб стати 28-м членом ЄС уже у 2028 році. Україна та Молдова продовжать відкривати переговорні кластери, певний прогрес можливий і для Ісландії та Сербії.
По-друге, саме під час ірландського головування у 2004 році ЄС здійснив своє найбільше розширення, прийнявши до складу Союзу вісім країн Центральної та Східної Європи, а також Кіпр і Мальту. Ірландські дипломати нагадують, що ця подія досі викликає позитивні асоціації в країні, а численні соціологічні опитування демонструють підтримку подальшого розширення ЄС серед ірландців.
У Брюсселі Ірландію також вважають справжнім «чесним посередником» у питаннях розширення – однією з небагатьох держав-членів, уряд якої ніколи не блокував жодного етапу розширення та не має двосторонніх суперечок із країнами-кандидатами.
Чого чекати Україні?
Відкриття першого переговорного кластера для України Угорщина з урядом Віктора Орбана блокувала майже 2 роки.
Останнім часом Будапешт дещо пом’якшив свою позицію, однак під час саміту ЄС минулого тижня новий прем’єр-міністр Угорщини Петер Мадяр вилучив із підсумкового комюніке слова «якомога швидше», коли йшлося про відкриття решти кластерів. Раніше він також заявляв, що не підтримує «прискорене членство» України – саме за такий підхід на тому ж саміті виступав Володимир Зеленський.
Натомість Мадяр назвав термін у 10–15 років для вступу України до ЄС. Водночас є ознаки того, що за спиною Будапешта ховаються й інші країни. Так, прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо нещодавно назвав вступ України «довгостроковим, довгостроковим процесом».
Польський фактор?
Європейські дипломати, які спілкувалися з Радіо Свобода на умовах анонімності, зазначають, що Чехія і особливо Польща, схоже, не заперечують проти того, щоб Будапешт уповільнював процес, адже тоді їм «не потрібно висловлювати власну чітку позицію».
Один польський дипломат повідомив, що Варшава поки не сформувала офіційної позиції, однак вважає, що одночасне відкриття всіх решти розділів і кластерів фактично означало б «прискорену процедуру вступу», проти якої вона виступає.
Натомість Польща віддала б перевагу так званому «салямі-підходу» – відкривати по кілька розділів за раз. Насправді Варшава була б готова вже зараз відкрити кластер 6, який стосується зовнішньої політики, але лише його.
Одна з ідей, що нині обговорюється в Брюсселі, передбачає відкриття двох кластерів у липні та ще трьох восени.
Такий самий підхід застосовувався б і до Молдови, хоча жодна столиця ЄС не має суттєвих політичних застережень щодо Кишинева. Наразі, однак, немає ознак того, що Україну та Молдову можуть розділити в переговорному процесі.
Утім, ця дискусія підкреслює тезу, яку європейські дипломати повторюють уже багато років: навряд чи лише Угорщина буде перешкодою на шляху України до членства в ЄС. Інші безпосередні сусіди України в Євросоюзі також можуть сповільнювати її європейську інтеграцію.
Попереджувальні сигнали були помітні вже протягом останніх років, коли фермери в багатьох східних державах-членах виступали проти імпорту української агропродукції.
Багато чиновників і політиків із цих країн також скаржаться на конкуренцію з боку українських транспортних компаній або на те, що вони називають «хронічною корупцією» в Україні, яка, на їхню думку, залишається невирішеною проблемою.
Історичні суперечки
У випадку Польщі її складна історія відносин з Україною, ймовірно, дедалі більше впливатиме і на дискусії в ЄС. Це яскраво проявилося минулими вихідними, коли президент Польщі Кароль Навроцький вирішив позбавити Зеленського ордена Білого Орла – найвищої державної нагороди країни – через те, що Україна назвала один зі своїх військових підрозділів на честь Української повстанської армії (УПА), яку в Польщі пов’язують із Волинською трагедією 1943–1945 років.
Хоча цей крок значною мірою можна пояснити внутрішньою політикою – консервативний Навроцький прагне посилити свої позиції в протистоянні з більш ліберальним і прихильним до України прем’єр-міністром Дональд Туск напередодні парламентських виборів наступної осені, – подібні конфлікти можуть мати наслідки й для європейських прагнень України.
Навроцький апелює до антиукраїнських настроїв, які вже певний час існують у значної частини польського суспільства. Дві правіші політичні сили – Конфедерація та Корона – давно використовують таку риторику, а партія «Право і справедливість» (PiS), яку представляє Навроцький, прагне перехопити їхніх виборців і скоротити відставання від «Громадянської коаліції» Туска, яка лідирує в опитуваннях, хоча й із незначною перевагою.
Ця ситуація також може поставити Туска у складне становище.
Оскільки більшість поляків, схоже, підтримує рішення Навроцького, польському прем’єру може бути складніше виступати за швидке відкриття всіх переговорних розділів для України.
Як сказав один польський чиновник у коментарі Радіо Свобода: «Можливо, це дало нам додатковий аргумент для того, щоб рухатися повільніше».
Форум