КИЇВ, ЛЬВІВ ‒ У лютому 1989 року тодішній генсекретар КПРС Михайло Горбачов відвідав Україну, зокрема Київ і Львів. Тоді у Львові вже піднялась могутня хвиля національно-визвольного руху. У цей час вже відбувались мітинги і мовилось про самостійну Україну, діяло «Товариство Лева», віряни вимагали легалізації Української греко-католицької церкви, яка діяла у підпіллі з 1946 року. З таборів і заслань повернулась велика група українських політв’язнів, але ще люди залишались в неволі.
Чи хотів Горбачов розпаду СРСР? Яка його відповідальність за замовчування аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році, вже у часи гласності? Як зустріли тоді генсекретаря, комуніста Михайла Горбачова і чому саркастично про нього заспівав бард Андрій Панчишин?
Про це Радіо Свобода розповіли письменник, посол України у США (1994-1998 роки) Юрій Щербак; історик зі Львова, архівіст Іван Сварник; а також музикант, перекладач Віктор Морозов.
Письменник, публіцист Юрій Щербак був знайомий із Михайлом Горбачовим, коли був народним депутатом СРСР (згодом він став першим міністром екології в незалежній Україні, послом України в Ізраїлі, США, Мексиці, Канаді). Юрій Щербак поділився з Радіо Свобода своїми роздумами про генсекретаря КПРС, першого президента СРСР.
«Звичайно, Горбачов, як лідер КПРС, як лідер Радянського Союзу на той час, не хотів розпаду СРСР. Він хотів, щоб Україна залишалася у складі Радянського Союзу. Але це не означає, що у нього була антиукраїнська позиція. Михайло Горбачов після початку перебудови приїхав у Київ, зустрічався з українськими письменниками Дмитром Павличком та Іваном Драчем у присутності Володимира Щербицького. Після цього візиту почалось звільнення України від влади Щербицького.
Горбачов мав хибні ілюзії про те, що Радянський Союз можна реформуватиЮрій Щербак
Горбачов уклав надзвичайно важливі угоди про ядерний баланс сил із Рейганом, про обмеження ракет середньої дальності. Це все були просто наріжні камені європейської безпеки, яка сьогодні, в результаті російської агресії, зруйнована вщент. Він намагався провести політичну реформу, сказати правду. Політика гласності, на мій погляд, була неймовірно важливою. Те, що Німеччина була об’єднана, це велетенська заслуга Горбачова. Горбачов мав хибні ілюзії про те, що Радянський Союз можна реформувати. За ним залишаються ті ілюзії, ті помилки, ті прорахунки, які є за людиною його епохи. Він не вийшов за межі своєї епохи в оцінці системи так званої соціалістичної і Радянського Союзу», ‒ каже Юрій Щербак.
Найбільшим розчаруванням для Юрія Щербака була позиція Михайла Горбачова щодо замовчування Чорнобильської катастрофи. Тоді Юрій Щербак очолював Зелений рух України.
Горбачов наказав закрити всю інформацію про Чорнобильську катастрофуЮрій Щербак
«Горбачов наказав закрити всю інформацію про Чорнобильську катастрофу, яка п’ять років була засекречена. На нього величезний тиск, звичайно, чинив КДБ. Це прорахунок Горбачова і він відверто про це казав. Вони вивезли людей із Прип'яті, нічого не зробили для навколишніх сіл від Чорнобиля. Там були діти, а вони навіть не дали йоду, не провели йодопрофілактики. От у цьому є проблема, це злочин тієї влади», ‒ наголосив екс-посол України у США Юрій Щербак.
Ставлення до Михайла Горбачова ‒ різне серед українців. Але те, що він вплинув на історію, сумнівів у більшості не викликає. Українці критикували Горбачова, що він підтримав анексію Росією українського Криму, сказавши, що зробив би те саме.
Горбачов був і залишається останнім романтиком соціалізму з людським обличчямЮрій Щербак
«Треба зрозуміти, що Горбачов був і залишається останнім романтиком соціалізму з людським обличчям. А не імперської Росії з мертвим обличчям, маскою Путіна. Він боявся, звичайно. Він був в жахливих умовах (в Росії- ред.), під контролем путінським агентів. Його фонд ледь-ледь-животів і можна зрозуміти певні речі, які він казав, з якими ми, звичайно, не можемо погодитися.
Але те, що Горбачов відіграв величезну історичну роль – це на Заході прекрасно розуміють. Російські шовіністи, російські імперіалісти не хочуть цього розуміти, вони вважають, що Горбачов є головною причиною падіння Радянського Союзу, не розуміючи, що СРСР розпався з об’єктивних причин. Бо не міг існувати далі», ‒ наголосив Юрій Щербак.
Юрій Щербак зауважує, що Горбачов прекрасно розумів формулу Збігнєва Бжежинського, що без України Росія ніколи не стане імперією.
«Горбачов розумів важливість України в загальносоюзному балансі. Звичайно, він не міг підтримати у той час відокремлення України, ніяк. І тому не Горбачов спричинив незалежність України, а український народ», ‒ каже Юрій Щербак.
Про Горбачова у Львові заспівали
Генсекретар КПРС Михайло Горбачов прилетів в Україну наприкінці лютого 1989 року. У планах було відвідати Київ, Донецьк Львів. У місто Лева довелось прилетіти на день швидше, 22 лютого. Оскільки Донецьк, через негоду, не зміг прийняти літак. Він спілкувався з робітниками, побував із дружиною у Музеї українського мистецтва, а також, як це було традиційно, зустрівся з представниками львівської наукової і творчої інтелігенції.
Історик Іван Сварник, який тоді працював у Центральному Державному історичному архіві України у Львові пригадує:
«Це був розпал децентралізаційних протестів, які відбувались в Радянському союзі внаслідок горбачовських реформ. Без жодного сумніву, Львів був в авангарді тих революційних змін, які були в Україні. І для Горбачова було дуже важливо зрозуміти настрої населення в національних республіках, особливо в Україні. Саме тому він планував свій візит до Львова, спілкування з місцевими партійними керівниками і, припускаю, що була зустріч, як це завжди бувало, з творчою інтелігенцією.
Львів, радше, до приїзду Генсекретаря поставився спокійно, я б сказав скептичноІван Сварник
Тоді вже у Львові відбувались мітинги щодо відновлення УГКЦ. Львів, радше, до приїзду Генсекретаря поставився спокійно, я б сказав скептично. Бо для львів’ян, з одного боку, Горбачов був символом тих трансформацій, які відбувалися в Радянському союзі, а з другого, був уособленням того минулого, з яким Україна мала порвати, покінчити з комуністичною імперією зла. І на мітингах всі ці речі звучали.
Львів’яни зовсім інакше до Горбачова, ніж до інших комуністичних лідерів, як Брежнєва чи Хрущова, які бували у Львові. Адже всі розуміли, що зміни, які відбувались в СРСР, є сприятливими для України. Знали, що Горбачов був просто-напросто комуністом. Втім людям було цікаво подивитись на Горбачова. Місто жило надзвичайно активним громадсько-політичним життям у той час і для людей це була можливість зустрітись із Горбачовим і щось йому сказати в очі, це спонукало вийти на вулиці і подивитись на кортеж. А раптом Горбачов захоче підійти до людей.
Однак львів’яни, які відвідували мітинги, приносили синьо-жовтні прапори на акції, сумнівались, що якась їхня думка буде почутою Горбачовим, щось змінить, що він зрозуміє чи піде назустріч. Інтелектуали ставились до цього візиту скептично, бо вважали, що Горбачов уже зробив те, що мав зробити щодо реформування, а далі вже ‒ поза його можливостями і компетенцією. Взагалі він, як лідер комуністичної країни, не міг зруйнувати ту комуністичну країну. До нього дуже добре ставились комуністи, яких у Галичині було багато, зокрема і серед письменників. Бо такі були часи», ‒ розповідає історик Іван Сварник.
За словами Івана Сварника, до Михайла Горбачова було багато запитань, зокрема щодо легалізації УГКЦ, звільнення політичних в’язнів, які ще були у таборах і на засланні.
У львів’ян не було якихось ілюзійІван Сварник
«Але інтелектуали розуміли, що Горбачов не може вирішити тих вимог, які до нього висувають. У львів’ян не було якихось ілюзій, надмірних надій і сподівань. Тут не вірили в доброго царя Горбачова. Від нього вимагали здійснення подальших кроків у тому напрямку, які він почав. Чи міг зробити Горбачов щось більше? Навряд, розпад Радянського Союзу був не в його інтересах. Він намагався його лібералізувати, послабити, зробити з людським обличчям, як і багато інших комуністичних лідерів до нього», ‒ зауважив Іван Сварник.
У Львові діяли поетичні клуби, просвітницькі, театр-студія «Не журись!». Її учасник, поет і бард Андрій Панчишин у дні візиту Михайла Горбачова написав саркастичну пісню, яку співали на всіх концертах:
- Із машини помахала життєрадісно рука,
Влодко каже, що правдива, Місько каже – двійника.
Але якби там не було, проїздив попри «Нектар»
На шикарній лімузині генеральний секретар.
Цю пісню сприйняли з захопленням у Львові, бо віддзеркалювала скептичне, іронічне ставлення мешканців до Горбачова, який щось робить, але не зможе ліквідувати СРСР.
Публіка в залі і ми всі, нежуристи, реготали до сліз!Віктор Морозов
«Пригадую, що пісня народилася в Андрія Панчишина спонтанно, як і сам візит Горбачова до Львова, адже того дня, це 22 лютого, Горбачов мав відвідати Донецьк, але через погану погоду замість Донецька він опинився у Львові, тобто раніше, ніж планувалося.
І вже 22 лютого народилася пісня. Ми, тобто «Не журись!», виступали того дня в Дублянах, у сільськогосподарському інституті. Під час концерту, чекаючи свого виходу, Андрій ходив туди-сюди з гітарою, щось мугикав собі під ніс, підбирав акорди, а коли настала черга його виходу на сцену, приголомшив усіх нас прем’єрою свіженького «гострячка». Публіка в залі і ми всі, нежуристи, реготали до сліз!», ‒ розповідає музикант, перекладач Віктор Морозов.
Колишній радянський лідер Михайло Горбачов помер 30 серпня у віці 91 рік.
