«Ілону Маску вже розповіли, що історія Криму почалася раніше, ніж туди прийшла Російська імперія». Інтерв’ю з Рефатом Чубаровим

Керівник української розвідки Кирило Буданов заявив, що Україна поновить контроль над Кримом до кінця весни 2023 року. А американський бізнесмен Ілон Маск опинився в центрі скандалу після того, як у твітері запропонував чотири умови для «досягнення миру між Росією та Україною», зокрема, «формальне входження» Криму до складу Росії. Про те, хто і як має визначати долю Кримського півострова, Крим.Реалії говорили з головою Меджлісу кримськотатарського народу Рефатом Чубаровим.

– Кирило Буданов сказав, що Крим може бути звільнений вже до кінця наступної весни. Чи погоджуєтеся ви з таким прогнозом?

– Якщо поступальний рух з боку ЗСУ збережеться у такому ж напрямку і темпах, то все відбудеться. Наслідком нехай і не дуже кардинальних, але послідовних просувань українських Збройних сил може стати поява багатьох чинників. Чим більше буде перемог української зброї, тим більшою буде істерія, паніка та розшарування у військово-політичному керівництві Росії. І, можливо, нам не доведеться чекати пізньої весни для того, щоб звільнити Крим. Це може настати набагато раніше. Дуже багато факторів, які можуть несподівано вступити у процес.

– Американський бізнесмен Ілон Маск вирішив висловитися щодо кримського питання. Він запропонував провести в Криму якийсь референдум, виправити, як він висловився, «помилку Хрущова» і забезпечити півострів водою. Чи не виглядає так, що твіт Маска викликає в українському суспільстві живішу реакцію, ніж спроби Володимира Путіна оголосити нову анексію?

– Маск був відомий українському суспільству в одному амплуа – маю на увазі Starlink. А тут він висловив думку, абсолютно неприйнятну для українців. Звідси й такий резонанс. Я б не перебільшував значення таких порад і думок, що лунають ззовні, але й, звичайно, не ховав би голову в пісок, щоб їх не помічати. Потрібно про них говорити, треба показувати причини такої поведінки.

У цьому випадку, можливо, це бажання зберегти ринок чи повернути твітер на територію Росії. Думаю, не треба перебільшувати (значущість таких заяв – ред.), але водночас давати, використовуючи дипломатію, необхідні у такому разі відповіді подібним тестуванням позиції не так української сторони, як наших партнерів.

Те, що пролунало від Маска – це повернення до тих пропозицій, які публічно проголошували різні європейські політики аж до 24 лютого 2022 року. Йшлося про те, що Крим – це далека перспектива. Маск висловився більш відверто, згадав Хрущова (передачу Кримської області зі складу РРФСР до складу Української РСР на підставі указу Президії ЗС СРСР від 19 лютого 1954 – ред.), згадав 1783 рік (першу анексію Криму – ред.).

Але Маску вже розповіли – я бачив коментарі, – що історія Криму почалася не з 1783 року, коли туди прийшла Російська імперія, а набагато раніше.

– У чому головна помилка Ілона Маска?

– Думаю, проблема в особливому прагматизмі, притаманному тим людям, які мають мільярди. Вони стають космополітами. Їхні незліченні статки виробляють у них іншу свідомість. І для них те, що для цілих народів, мільйонів людей є дуже важливим, цінним, що визначає їхнє життя – моя батьківщина, моя земля, моя мова, моя культура, моя причетність до мого народу – для них цього вже не існує.

– Хто, згідно з міжнародним правом, може визначати майбутнє Криму? Чи є такий суб’єкт?

– Ми маємо спиратися на міжнародне право. Наше національне законодавство багато в чому відповідає йому в цьому напрямку, особливо тоді, коли торік було ухвалено закон про корінні народи України. У багатьох міжнародних документах, починаючи зі статуту ООН, окреслені права народів щодо їх самовизначення. А в подальших міжнародних документах це регламентовано. Якщо дуже все спростити, то справа має такий вигляд: кожен народ має право на самовизначення, в Криму такими народами є кримські татари, караїми та кримчаки. Це не залежить від чисельності того чи іншого народу. Воно є природним.

Сучасне міжнародне право вітає такі форми самовизначення, коли його реалізація не дробить, не руйнує територіальну цілісність держави, де живуть народи, реалізують своє право на самовизначення.

Те, що пропонує кримськотатарський народ – реалізувати своє право на самовизначення у формі кримськотатарської національно-територіальної автономії Криму в складі Української держави, абсолютно відповідає не лише міжнародним актам про права народів на самовизначення, а й тим новітнім рекомендаціям, які вітаються у міжнародній спільноті.

– Наскільки бачення цієї автономії вже сформоване?

– Розуміння того, що це право безумовне, і воно має бути реалізоване, в українському суспільстві вже є. Принаймні в переважної його частині. Але дискусії про те, як його реалізувати, ще відбуватимуться, бо дуже багато людей, які стануть учасниками цієї дискусії, під час обговорення виходитимуть із власних уявлень, міфів, якихось припущень. Але, думаю, ми поступово виходитимемо на правові акти, які це врегулюють.

Зараз ми працюємо над проєктом закону про статус кримськотатарського народу. Я сподіваюся, цього року його буде ухвалено Верховною Радою України. Потім залишиться внесення змін і доповнень до Конституції України в частині Автономної Республіки Крим. Але поки триває війна, заборонено вносити зміни до Конституції. З перемогою України над Росією та звільненням Криму ми підійдемо до останнього етапу, а цей етап передбачає лише одне – закріплення таких правових норм, що дозволяють зрівняти кримських татар у правах із правами етнічних українців та росіян у Криму. Монополії однієї чисельно великої спільноти – а це етнічні росіяни – у Криму тепер ніколи не буде. Будуть усі

рівні.