Командир Спочатку підрозділ був частиною 67-ї ОМБр ДУК, згодом став окремим батальйоном. У квітні 2025 року президент України Володимир Зеленський оголосив про розширення батальйону до полку. Він став 1 ОШП в складі Сухопутних військ ЗСУ. Дмитро «Перун» Філатов – один із тих, кого регулярно можна побачити на фотографіях, які публікують на сторінках головнокомандувача ЗСУ Олександра Сирського під час його роботи у районі Гуляйполя та на Олександрівському напрямку.
Підпорядкований Філатову 1-й ОШП останні місяці постійно перебуває на важливих напрямках – влітку в районі російського вклинювання у районі Добропілля, восени – поблизу Мирнограда, а тепер – у районі контратакувальних дій ЗСУ на південній ділянці фронту, що тривають з кінця січня цього року.
Проєкт Радіо Свобода Донбас Реалії поспілкувався із командиром 1 ОШП щодо ситуації навколо Гуляйполя та наступальних дій ЗСУ на цьому напрямку.
Інтерв'ю записане на початку наступальних дій ЗСУ і, на прохання військових, публікується з затримкою.
– Можете охарактеризувати ситуацію навколо Гуляйполя? Бо на картах, що є в публічній площині, частково воно окуповане, частково в «сірій зоні». Як насправді?
– Насправді на даний момент Гуляйполе майже окуповане. Але це частина загального задуму і ближчим часом, я думаю, всі зрозуміють, чому саме так іде перебіг.
– Наскільки ситуація динамічна?
– Дуже динамічна ситуація. Її можна порівняти з ситуацією на Добропільському напрямку, яка була уже більш-менш стабілізована. Напруга не знята повністю, але той задум, план, який противник для себе ставив, він був зруйнований повністю. Тут приблизно те саме.
Противник розглядає Запорізький напрямок як наступний напрямок впливу на Збройні сили.
Чим це обумовлено? По-перше, Запоріжжя є дуже потужним промисловим містом.
І очевидно, що вплив на саме місто матиме суттєві наслідки для промисловості, для нашої держави і для стійкості Збройних сил.
Відповідно, він для себе планує спричинити такі дії своїм угрупуванням наступальним, щоб блокувати активно роботу промисловості в Запоріжжі, спричинити тим самим незручності для нашої держави.
Тобто дійти до тієї ділянки місцевості, де можна буде уже спокійно діставати засобами артилерії, завдавати потужного вогневого ураження по місту. Ось це стратегічний задум противника. Дії, які зараз відбуваються, – це дії на оперативному рівні.
– А на що реально у російських військ на цьому напрямку є сили?
– Сил у противника більш ніж достатньо для того, щоб на даний момент реалізувати всі його задуми. Але, дякуючи тому, що у нас дуже досвідчений генералітет, у нас дуже досвідчені командири старші, генерали, нам вдається утримувати якийсь баланс і зберігати територію, зберігати життя тією мірою, ми не даємо противнику реалізувати всі його стратегічні задуми.
Не було на моїй пам'яті жодної операції, яка відбувалась за планом
– Щодо цих оперативних планів. На вашу думку, вони зірвані чи, радше, поставлені на паузу?
– На даний момент дії противника на певних ділянках взагалі загальмовані. На певних ділянках здійснюється маневр наших військ з метою, щоб противник зайшов на більшу глибину. В подальшому, як буде йти перебіг – це вже буде залежати від тих рішень, які ухвалить головнокомандувач.
– На вашу думку, Запоріжжя зараз у безпеці? Чи не можна такого говорити?
– Так, на даний момент Запоріжжя в безпеці.
– Це довгострокова перспектива?
– Все буде залежить від перебігу подій, які зараз будуть реалізовуватися найближчим часом. Вже, залежно від того чим вони завершаться, ми побачимо результат. Тут питання в чому? Я знаю задум головнокомандувача в деталях. Є лише одне питання – чи зможе країна забезпечити достатній ресурс для реалізації цього задуму?
Задум дуже хороший. Задум має і певне оперативне бачення, і стратегічне бачення. Всі операції ідуть не за планом. І військові точно це знають.
Не було на моїй пам'яті жодної операції, яка відбувалась за планом. Ми зазвичай готуємо три плани: тобто один розвиток подій, другий розвиток подій і третій розвиток подій.
Я вам скажу так – навіть якщо ми підготуємо 10 планів, все одно ми, в жодному випадку, не потрапимо саме в той розріз, який там ми планували. У нас питає головком про те, чому ти не отримав результат. Тобто не завжди виконання наказу повною мірою є показником результату.
Якщо ми зазнаємо критичних втрат до втрати боєздатності підрозділу, то головком скаже: «Ти чому вчасно не прийняв рішення про збереження особового складу?
Чому не вжив правильних заходів для того, щоб вчасно зупинити процес наступу чи не перегрупував [сили] в обороні?». Тобто в розрізі результату у нас розуміється не тільки досягнення кінцевої мети в задумі, а ще те, якою ціною ти його досяг. І це дуже добре, що саме так.
Те, що ми її реалізовуємо за умови чисельної переваги з боку противника – це демонстрація того, що наша армія більш ефективна
Цим задумом вирішиться одразу два питання. Одне питання вирішиться по Запорізькому напрямку, інше вирішиться по Дніпропетровській області. Як засвідчив досвід, головком вміє планувати складні операції.
Те, що ми її реалізовуємо за умови чисельної переваги з боку противника – це демонстрація того, що наша армія більш ефективна. Але, все одно, баланс ресурсу тут має критичне значення.
– Коли проблеми на цьому напрямку виникли, противник намагався наростити свій успіх і просунутися максимально глибоко. Чи зараз залишається оцей тиск постійним, чи він вже спав?
– Ні, цей тиск постійний. Більш того, противник вводить свої резерви, противник вводить відновлені підрозділи – за той період, що ми тут перебуваємо. Якщо ви пам'ятаєте, то цей наступ починався саме з 127-ї [мотострілецької] дивізії. Потім [противник] її вивів частково – більшу частину підрозділів. Після цього він її знову ввів, ми її потенціал знову максимально знищили, скажемо так.
Зараз він вводить дві бригади, які відновились, і виводить деякі підрозділи на відновлення. Тобто це ті дії, в яких прослідковуються чітко наміри противника систематично здійснювати вплив на на дану ділянку.
– Ви згадали про Добропілля, і там полк, в тому числі, протистояв і морській піхоті, і повітряно-десантним військам. Резерви повітряно-десантних військ чи морської піхоти і мотострілецької бригади – це, в принципі, те ж саме? За вогневим впливом, до прикладу.
– Тут не можна в такому розрізі давати оценку противнику. Чому? Тому що на важливих напрямках він перегруповує велику кількість підрозділів БПЛА-складової. Він концентрує ураження КАБами, повітряні сили концентрує саме на цій ділянці фронту.
І тут давати оцінку, спираючись на сам підрозділ, складно, тому що зазвичай навіть ті підрозділи, які не мають дуже розвиненої БПЛА-складової, отримують приданими таку кількість БПЛА, що нарощення відбувається на деяких ділянках в 50 разів більше, ніж було до того.
Наприклад, якщо ми беремо якусь мотострілецьку бригаду противника, там вплив БПЛА-складової – шість уражень за добу. Це може вирости до 30. А може вирости до 300.
Може збільшитись в 3-4 рази, якщо противник розглядає цей напрямок як відволікаючий, скажімо так. А може збільшитись на 300. Тобто тут уже складно давати оцінку.
– Бійці вашого підрозділу розповідали, що дуже близько підходять пілоти противника до лінії розмежування. А що хочуть досягти? Це ж ризиковані дії, насправді, для пілотів.
– В їхньому випадку вони обґрунтовані. По-перше, в них є перевага в живій силі. Перевага на цій ділянці – в чотири рази, в три з половиною. Від трьох з половиною до чотирьох.
Відповідно, у них людського ресурсу набагато більше.
Завдяки тому, що пілоти підходять дуже близько, вони збільшують дальність своєї розвідки. І те, що вони втратять 10 пілотів за добу, – для них це не буде проблема.
– Враховуючи усі ці інтенсивні дії з боку противника і по нарощенню угруповання, і ротації на більш свіжі бригади, зараз головні завдання полку на напрямку які? Це стабілізація чи контрштурмові дії?
– Ми провели спочатку, коли зайшли, штурмові дії – і доволі успішно. І на велику глибину зайшли, і досі утримуємо доволі-таки не маленьку ділянку, яка на DeepState, на даний момент, помічена як ділянка, яка підконтрольна противнику, але контролюємо її ми. А в подальшому наш підрозділ буде продовжувати наступальні дії на цій ділянці.
– Це йдеться і про інший берег річки, яка розділяє Гуляйполе?
– Ви про річку Гайчур?
– Так.
– Так ми уже за нею. Просто не на ділянці Гуляйполя, а по флангу.
– Я суджу не як військовий, як цивільна людина, бо ми бачили дії росіян в Куп'янську, де вони отримали плацдарм на Осколі, але не змогли його розвинути.
– Не можна порівнювати той напрямок з цим з низки причин. По-перше, річка Оскіл – вона більш повноводна, ніж річка Гайчур. Гайчур на певних ділянках місцевості настільки вузенька і настільки неглибока, що нею можна просто пройти пішки по коліна, умовно.
Не всі підрозділи ТрО мають проблеми з особовим складом, з управлінням
Завжди складно діяти там, де є концентрація сил противника. Але ми намагаємося противника перемагати в складовій планування, аналітики, в складовій високотехнологічності. Тобто ми намагаємося концентрувати свою увагу на більш сучасних засобах ураження, на засобах більшої дальності і, за рахунок цього, перегравати противника.
– Основний тягар на себе бере піхота. Вона зараз діє, умовно кажучи, в умовах розрізненості позицій? Умовно, може бути позиція українська, позиція противника, а потім ще одна українська позиція? Чи є якісь райони, де незрозуміло, де чия земля?
– На даний момент є райони, які складають глибину 6 км, де на цю глибину в бойових порядках наших є присутність противника – тобто він кожен день намагається зайти.
Десь є позиції, які мають інтенсивність боєзіткнень по два штурми на добу з боку противника, десь противник обходить ці позиції і ми в бойових порядках його знаходимо. Але ця ділянка є повністю під нашим контролем. [...] Якщо ми розглядаємо контроль ділянки 50 на 50 – це може бути на глибину в 3 кілометра.
– З приводу самого Гуляйполя хотів би запитати. Якщо дивитися на карту висот, то саме містечко, воно ж в низині. Чи є сенс, з військової точки зору, в контролі безпосередньо самого міста, от в тій ситуації, в якій зараз лінія зіткнення?
– До настання такої, хорошої весни, є сенс триматися за будь-яку урбанізовану зону. Це зменшить наші втрати.
Проблеми у ТрО: «Тут може бути викривлене сприйняття»
– У попередньому інтерв'ю ви розповідали про випадки, скажімо так, не найбільш позитивні у співпраці з ТрО. Як зараз, і чи це були єдині проблеми з тих, що ви висвітлили раніше?
– На даний момент жодних проблемних питань немає. Підрозділи, командири тих підрозділів, які були ввірені нам, усвідомили свої завдання, працюють. Дехто і до нас працював добре. Бо тут може бути викривлене сприйняття. Не всі підрозділи ТрО мають проблеми з особовим складом, з управлінням. Тому деякі підрозділи і до цього добре працювали.
Єдине що, коли вони долучились до роботи з нами, вони отримали більш якісну комунікацію, більш оперативне вирішення їхніх проблемних питань і саму систему ведення бою, на яку вони можуть спиратися. Тобто тут не у всіх були проблеми, якщо ми про це.
– Це ви якось донавчали підрозділи, чи яким чином це відбувалося?
– В певному розрізі так: ми ділились досвідом, донавчали, комусь доготовлювали піхоту разом із їхніми молодшими командирами, комусь допомагали в освоєнні засобів, щоб покращити їхнє використання – таких як Vampire і FPV. Десь допомагали у вирішенні питань стосовно всебічного забезпечення. А так, в цілому, більше намагались зрозуміти їхні проблеми і вирішити їх – вони у всіх різні.
– З приводу розуміння проблем. А ви намагалися розібратися, чому відбулось так, як відбулось, тобто що відійшли підрозділи?
– Ні, у мене на це немає часу. Є конкретний підрозділ, який підпорядковують мені. І чому у них не виходить щось – я чітко розумію, коли уже поспілкувався з командирами, коли приїхали мої командири і подивились, солдати, коли поспілкувались з солдатами. Є картина і розуміння, що у них не так. Внаслідок чого це відбувається? Тут вже хай службові розслідування проводять і розбираються. У нас інші задачі.
– Ви про це згадували в попередньому інтерв'ю, ви ж в якийсь момент підете, і, відповідно, оце ядро, яке зараз керує обороною, воно не те щоб зникне, але кимось буде замінене. Наскільки це буде стабільно після цього?
– Насправді контроль все одно зберігається за корпусами. Тобто на мені відповідальність ланки батальйонів покладена. І моє завдання основне – максимально підняти їхній рівень, тобто батальйонів, тих підрозділів, які ввірили нам.
Для того, щоб вони навчились більш якісно вести загальновійськовий бій. Щоб вони навчились більш якісно працювати зі своїм особовим складом. І вибудувати таку систему у них побудови бойових порядків, щоб коли ми підемо, вони зберегли стійкість.
Читайте також: «Завантажуємось». Скандал між 225-м ОШП та 108-ю бригадою ТрО: чи місце у Силах оборони порядкам як «на зоні»?
А корпуси – вони в цьому процесі перебувають постійно. Тобто корпус знає, які процеси проходять. Корпус так само повністю залучений до оборонних дій. Вони не втратять все.
Просто на певному етапі ми підставимо їм плече. Потім, коли ми підемо, я сподіваюсь, що і на ділянці фронту спаде натиск, і, відповідно, уже ті підрозділи, які тут залишаться, набудуть кращих спроможностей. І все.
– На вашу думку, наскільки ті проблеми, які були із втратою Гуляйполя, пов'язані із тим, що в підрозділів недостатнє укомплектування людьми? Загальновідомо, що в ТрО гірше комплектування, ніж у штурмових військ чи десантно-штурмових військ, які мають пріоритет в цьому.
– У вас хибна інформація. Дивіться, комплектація підрозділів відбувається залежно від інтенсивності боєзіткнень і залежно від напруженості на конкретній ділянці. Тобто тут враховується і загальний обсяг втрат, і скільки противник туди залучив підрозділів. Це відбувається не тільки додаванням особового складу.
Головнокомандувач, зазвичай, вводить підрозділи, які мають досвід фаховий вести управління в складних умовах
Якщо ми розглядаємо ділянку фронту, де різко зростають наступальні дії противника, то якщо Генштаб виділить туди людей – цього буде недостатньо. Візьмемо приклад – бригада утримує ділянку фронту в 15 кілометрів. Під час активних дій противника вона несе втрати – 200, умовно, людей за тиждень. Це я беру всі втрати – санітарні, яких буде більшість, тобто поранення, і безповоротних, зрозуміло, буде в рази менше. Але менше з тим. Якщо їм дати навіть 400 людей – це не вирішить проблему.
Як відбувається компенсація цих втрат? По-перше, перш за все, їм не людей дають, бо люди, коли приходять, треба ще тривалий час їм проводити адаптацію. Тобто – за тиждень зазнали втрат 200 людей. Відповідно, якщо їм завтра дають 200 людей, то вони зайдуть [на позиції] тільки через три тижні. З такою динамікою, поки цих 200 підготують, потреба буде в 600 людях.
Як відбувається компенсація таких дій з боку противника? По-перше, спочатку зменшується смуга. Тобто замість 15 км роблять 10. Відповідно, на 30% смуга стає менша.
Щільність бойових порядків стає, за мінусом втрат, десь відсотків на 25 кращою.
Паралельно їм дають людей в тій кількості, в якій буде достатньо компенсувати втрати. Протягом того часу, поки вони готують цей особовий склад, який надійшов на цю ділянку, ми ж не просто вивільнили 5 км ділянки фронту і залишили її пустою – туди вводиться більш сильний підрозділ.
Головнокомандувач зазвичай вводить підрозділи, які мають більш стійке управління, які мають більший досвід фаховий, у яких є ланка молодших командирів, які зберігають чіткі управлінські, скажімо так, навички, вести управління в складних умовах. Тобто, тут теж багато дуже залежить від командирів всіх ланок.
Вони вміють керувати особовим складом в дуже стресових і в дуже критичних ситуаціях. Плюс під час підготовки вони мають підготувати цей особовий склад до таких ситуацій стресових і зберігати управління. Коли вводяться такі підрозділи, зазвичай їм дають завдання з ведення штурмових дій.
Це націлено на те, щоб, по-перше, зняти напругу з підрозділу, який утримує ділянку фронту, бо противник вимушений буде перефокусовувати увагу на наші дії. Відповідно, обсяг втрат зазвичай у підрозділу утримання суттєво зменшується. Відповідно, на певний проміжок часу ми забираємо фокус противника на себе.
І паралельно ділимося досвідом, як нам вдається під час введення штурмових дій зберігати баланс у втратах менше, ніж підрозділи ТрО під час оборони. І потихеньку-потихеньку вибудовуємо. Внаслідок цього ми отримуємо з часом підрозділ утримання, який має більше спроможностей для стійкості. А ми уже йдемо.
Відповідно, динаміка на цій ділянці місцевості згасає трошки. Люди набувають досвіду, молоде поповнення вони підготували і за рахунок цього компенсується. Зрозуміло, якщо ділянка фронта стухає, то потім з тих 10 кілометрів у бригади знову з'являється 15. Це, скажімо так, маневр під час війни.
– Ми знаємо про піхоту, яка перебуває на оборонних позиціях протягом сотень днів. Очевидно, що штурмовики не можуть діяти таким чином, яка тривалість для них?
– Можуть. Це залежить від завдання. Від завдання, від ділянки місцевості.
– Якщо говорити про цей напрямок.
– Про цей напрямок – у нас є групи, які уже перебувають із самого початку, як ми зайшли.
– Це десь кінець листопада?
– Так. Це не передові позиції – це позиції, які більше стоять для нарощення глибини бойових порядків. Це більше люди з категорії, які або уже давно воюють, мають багато поранень, обмежено придатні. Їхнє основне завдання – це мобільні вагові групи, знищення БПЛА противника, а також блокування інфільтрації. Тобто у них інтенсивність боєзіткнень суттєво менша. Вони перебувають на ділянці місцевості в урбанізованих зонах або в місцях, які добре облаштовані – тобто це бліндажі.
Вони здійснюють чергування на якомусь посту, міняються, ротуються, тобто їх там перебуває чоловік шість, і вони постійно змінюються. Їх не виводять з цієї ділянки місцевості для того, щоб мати більше спроможності з точки зору контролю. Але інтенсивності великої у них немає.
![«Піхоту ми найчастіше бачимо – вони всі, в основному, за сорок, [це] видно. Молодих рідко зустрічаєш»](https://gdb.rferl.org/98ef152c-93cb-4924-2d70-08de3be37656_w100_r1.jpg)
«10% колишніх «ухилянтів» – майбутні командири»
– Як у вас воюють люди, які після СЗЧ опиняються у вас? Бо я так розумію, що це доволі відчутна частина підрозділу.
– Воюють, як і всі. Зазвичай проблема СЗЧ не має, скажімо так, якогось єдиного способу вирішення. Немає якогось унікального рецепту, який підходить для всіх. Кожна проблема індивідуальна, різна. Хтось втомився від піхотних боєзіткнень і командири, від яких вони пішли, вчасно не перегрупували людей на інші посади, не знайшли їм інше застосування, щоб зменшити їхнє навантаження – психоемоційне, фізичне.
І з цієї маси людей, які були вчора «ухилянтами», 10% – це майбутні лідери, майбутні командири
Іноді для піхотинця в сучасних умовах, особливо в цю пору року, достатньо від моменту навченості одного виходу і його вже треба замінювати, тому що його вихід може пройти не заплановано. Тобто, за планом солдат має вийти, виконати якісь ударно-пошукові дії, заволодіти ділянкою місцевості, передати її на підрозділи утримання і вийти.
З таким планом ми починаємо. Він приходить на ділянку місцевості для утримання, а підрозділи, які мають замінити, не можуть замінити. Або замінюють, він не встигає відійти від тієї позиції, а вона нищиться, і він знову повертається. І він може провести місяць в таких умовах, що він віддасть 10 років здоров'я.
– Чи можете ви змалювати середньостатистичний портрет штурмовика у вас в підрозділі? Хто це?
– Середньостатистичний портрет штурмовика, якщо ми беремо за останніх пару років – це людина, яка не те що не горіла захищати свою країну – вона, радше, шукала варіанту, як утекти від цієї відповідальності, від такого обов'язку. Вона переховувалась, вона знаходила в своїх думках виправдання своїм діям, тобто – це «ухилянт». І от на сьогодні образ штурмовика – це «ухилянт».
– Але ж коли ця людина вже в підрозділі, вона вже не «ухилянт». Тобто вона виконує завдання?
– Більш того, якщо людина, яка потрапила в підрозділ, пройшла курс підготовки, пройшла період адаптації – вона здебільшого уже трансформує свою свідомість. Трансформує її більше не з точки зору патріотизму, а більше з точки зору усвідомлення важливості виконання тих завдань, які на неї покладаються – долею, Батьківщиною – неважливо.
Тобто він уже стає обізнаний, він стає людиною, яка розуміє, як поводитись на полі бою. Що йому треба виконувати для того, щоб досягти результату, перш за все, вижити. Він комунікує з командирами, які пройшли цей шлях. На сьогодні частина командирів рот – це теж «ухилянти» в минулому.
І з цієї маси людей, які були вчора «ухилянтами», 10% – це майбутні лідери, майбутні командири. Їхній світогляд, сприйняття, психоемоційний стан настільки трансформується, що вони самі себе не впізнають за пів року.
– Коли штурмовик стає, умовно кажучи, ветераном? За аналогією з Першою світовою, коли людина разів п'ять-шість сходила в фронтальну атаку – вона вже вважалася ветераном в цьому плані.
– Дивіться, у нас такого немає, що 5-6 разів ходив в атаку. У нас є люди, які мали по п'ять поранень і два рази сходили в атаку. А є люди, які 10 разів сходили в атаку. Ветераном вважається людина, яку починають поважати, яка себе проявляє на полі бою відповідним чином. Яка змогла виконати завдання, яка змогла прийти і яка дає, скажімо так, приклад іншим.
Це уже ветеран, це вже людина, яка свідома. Він прожив ту фізичну трансформацію, психоемоційну трансформацію і на нього може покластись командир, і на нього може покластися той, хто ще не став ветераном, тобто той, хто тільки пройшов курс підготовки.
Як правило, за період у пів року вимальовується категорія молодших командирів, сержантів. Тобто за пів року вже чітко виділяються люди, які є природними лідерами – вони стають сержантами. Ще десь за пів року зазвичай серед них виділяються ті, хто стає командирами взводів, а за півтора роки уже з’являються командири рот.
Форум