Телеканал «Перший незалежний», який купила компанія працівників так званих «каналів Медведчука», повідомив про припинення трансляції його передач через годину після початку мовлення.
Як стверджує канал, «телекомунікаційні та кабельні провайдери, а також супутникові оператори отримали вимогу від СБУ не надавати жодних послуг телеканалу, незважаючи на чинні договори та угоди».
Наразі його мовлення триває в інтернеті – на сайті і на ютуб-каналі телеканалу, а також на вебмайданчиках телеканалів «112 Україна», ZiK і NewsOne, які пов’язують із проросійським діячем Віктором Медведчуком і які разом із ним днями потрапили під санкції Ради національної безпеки і оборони України.
При цьому на сайті телеканалу міститься й його лист до низки європейських і світових міждержавних, правозахисних і журналістських організацій із проханням, як мовиться в ньому, «захистити журналістів від свавілля української влади» через вимкнення супутникового мовлення каналу. Цей лист опублікований за 12 хвилин до повідомлення про припинення трансляції.
Служба безпеки України, яку канал звинувачує у вимкненні трансляції, наразі не коментувала цих звинувачень.
Секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов, коли йому раніше 26 лютого на пресконференції повідомили новину, що на той час цей канал заблокував був «один із супутників», заявив: цього питання на засіданні РНБО цього дня не розглядали, а справи з супутниками – це «господарські справи тих людей, які займаються цими речами», і РНБО не має до них ніякого стосунку.
Раніше 26 лютого стало відомо, що у львівського телеканалу з назвою «Перший незалежний», який днями купила група працівників телеканалів «112 Україна», ZiK і NewsOne, змінився керівник: директором ТОВ «Тайм Медіа», яке стоїть за «Першим незалежним», став менеджер медіагрупи Тараса Козака Павло Єгоричев – він також є директором ТОВ «Новий формат ТВ» та головою ТОВ «ТВ Вибір», які входять до складу медіагрупи Козака й володіють ліцензіями і мовлять під логотипом «112 Україна».
Власником каналу стало ТОВ «Медіахолдинг Новини», створене 18 лютого сотнею працівників «каналів Медведчука».
На це звернув тоді увагу міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко. Коментуючи той факт, що кожен зі ста засновників ТОВ «Медіахолдинг Новини» вклав у нього по 1 гривні, так що його статутний капітал склав 100 гривень, міністр наголосив тоді: «Схоже на те, що Медведчук і Ко шукають юридичні способи, аби знов запустити трансляцію кремлівської пропаганди в наш інформаційний простір. Проте скільки нових ТОВок за 100 гривень не роби – суть не змінюється, а отже, й увага з боку держави до їхньої «діяльності».
19 лютого Рада національної безпеки і оборони вирішила застосувати санкції до 19 юридичних та восьми фізичних осіб, зокрема, проти проросійського політика, кума російського президента Віктора Медведчука і його дружини Оксани Марченко, а також цивільної дружини Козака Наталії Лавренюк. Як повідомив секретар РНБО Олексій Данілов, санкції проти фізичних осіб пов’язані з розслідуванням, яке веде СБУ за статтею «фінансування тероризму». Також, як поінформував Данілов, на частку дружини Медведчука Оксани Марченко у власності телеканалу «1+1» накладено арешт.
У партії «ОПЗЖ», головою політради якої є Віктор Медведчук, санкції проти нього назвали«репресіями» і «знищенням демократії».
Перед тим, 2 лютого, президент України Володимир Зеленський ввів у дію рішення Ради національної безпеки й оборони про запровадження санкцій проти народного депутата з фракції «Опозиційна платформа – За життя» й соратника проросійського політика Віктора Медведчука Тараса Козака і восьми юридичних осіб. Санкції передбачають, зокрема, блокування телеканалів «112 Україна», NewsOne та ZiK, формальним власником яких є Козак.
Телеканали у своїй заяві розкритикували санкції і назвали рішення влади «політичною розправою над невгодними ЗМІ».
Рішення про санкції проти трьох каналів, які нерідко називають «каналами Медведчука», розкритикували деякі журналістські організації за кордоном, але твердо підтримали, зокрема, західні союзники України, наголошуючи, що питання безпеки і боротьби з дезінформацією не мають нічого спільного з питаннями свободи слова.
