У неділю, 10 грудня, родини українських військовополонених взяли участь у загальноукраїнській акції «Не мовчи! Полон вбиває!», повідомляють кореспонденти Радіо Свобода.
У Львові акція відбувалась у мовчазній формі біля оперного театру, в ній взяло участь понад сто родин військовополонених.
Учасники акції тримали в руках такі плакати: «Полон вбиває», « Ми чекаємо наших Героїв»,«Поверніть мені мого батька»,«Хтось чекає подарунок на свято, а я чекаю чоловіка з полону», «Вони досі у полоні поверніть захисників Маріуполя»,«Мій тато. Мій герой! поверніть нам тата», «Поверніть брата», «Поверніть наших рідних захисників», «І коли ти захочеш здатися, бо все тріснуло як кришталь…згадай лише одне – «Азовсталь».
«Мій син в полоні, найменший, йому 25 років. На «Азовсталі» був, служив у полку «Азов», вийшов 20 травня 2022 року, був в Оленівці, потім його вивезли і я 9 місяців нічого не знала про свого сина, поки зі Львова хлопець, який вийшов з полону, не сказав, що він у Донецьком СІЗО. Звідти їх вивезли і «Червоний хрест» мені подзвонив, що він повторно підтверджений, як військовополонений. Це означає, що їх перевезли. Де він зараз, що він, я нічого не знаю. Наскільки мені сказали, що Донецьк набагато гірше, ніж Таганрог. Мені здається, що їх вивезли у Росію. Я хочу почути голос свого сина і три слова: «Мамо, я живий». Тільки, що можемо дізнатись тільки з розповідей тих, які вийшли з полону. Невідомість вбиває», – розповіла Радіо Свобода Наталія Харів, мама військовополоненого азовця Назара Харіва.
Метою акції було нагадати українцям та світовій спільноті, що понад півтора роки українські військові перебувають у російському полоні, який є «катівнею», а обмін відбувається дуже повільно. Разом з мамами були й діти, чиї батьки перебувають зараз у російській неволі. Серед них була і родина Лозових. Роман Лозовий, український офіцер, зараз у російському полоні.
«У полоні перебуває мій чоловік уже 20 місяців, офіцер, захисник Маріуполя. Ми не знаємо, де він, зовсім нічого не знаємо. Як вийшли з Маріуполя, так контакт і перервався. Востаннє подзвонив 22 березня 2022 року і це востаннє говорили. Ми з дітьми підтримуємо всі акції. Це двійнята. Лише з Оленівки дзвонили, ми слухали допит. Більше не маємо інформації. У нас у малій кількості обмінюються офіцери. Був в Оленівці до 2 жовтня 2022 року, 2 жовтня2022 року його вивезли у Росію. Повністю перервалося все. У мене чоловік 5 років служив у Маріуполі, мище в січні були на Різдво в Маріуполі», – розповіла кореспондентці Радіо Свобода Марта Лозова, яка прийшла на акцію з двома синами-семикласниками.
«Ми б дуже хотіли, щоб тато скоріше був з нами. Ми всі сподіваємось, що скоро буде вдома. Підтримуємо маму», – говорять сини Романа Лозового.
«У мене в полоні син і чоловік. Син потрапив у полон у березні 2022 року. А чоловік вийшов по наказу з «Азовсталі» у травні 2022 року. Чоловік був в Оленівці у бараці, який підірвали. Я знаю, що був поранений, був живий. Зараз не знаю, де, як. Син знаю, що в полоні, був на території так званої «ДНР». Хлопці, які виходили з полону розповідали, як і що. Син Нацгвардія, чоловік теж. Ми з Бердянського району і цього року виїхали з окупації. Невідомість саме страшне, бо не знає, де і що, коли будуть обміни, вже стільки місяців немає. Дуже важко морально», – розповідає Галина Чоркевич, у якої син та чоловік перебувають у російському полоні.
Учасники акції у Львові просять світ вплинути на те, що українських військовополонених обміняли.
Аналогічна акція відбулась 10 грудня у Дніпрі. На неї загалом зібралось понад сто людей. За словами учасників заходу, їхня мета – привернути увагу суспільства до проблеми вісутності обмінів військовополоненими та неналежні умови бранців- українців.
Чимало родин не мають зв’язку з рідними від першого дня полону, у декого це – понад півтора року, розповідали учасники.
Дружина військового 94-ої бригади Еля розповіла Радіо Свобода, що її чоловік перебуває в російському полоні з березня 2022 року. Відтоді вона отримала від нього одне повідомлення й один телефонний дзвінок.
«21 місяць він у полоні, майже два роки. У той день, коли він потрапив у полон, мені прийшло повідомлення: «Я живий, ми в полоні». Я до останнього надіялася, що помилилися номером. Я додзвонилася на той номер, хлопець дав слухавку чоловікові. Мій чоловік сказав: «Киць, не плач, нас взяли в полон». І зв’язок обірвався. Що він у полоні – підтверджено Червоним Хрестом ще в травні минулого року. Виплати нам виплачують, частина допомагає організаційно. Але нам гроші не потрібні – треба, щоб рідні були вдома. За рік не обміняно жодного розвідника. Їх катують, їх засуджують за злочини, яких вони не скоювали. Ми навіть не знаємо достеменно, у яких умовах вони утримуються. Рівно рік, як у мене немає новин – ні де він, ні який стан. Взагалі нічого», – сказала Еля.
Із плакатами та гаслами «Не мовчи, полон вбиває» учасники акції в Дніпрі пройшли ходою від центру міста до привокзальної площі. Їх супроводжувала поліція.
Аналогічні акції відбулись 10 грудня у Києві, Кривому Розі, Кременчуці, Львові, Черкасах, Вінниці, Хмельницькому та інших містах України.
За даними української влади, станом на 17 листопада 2023 року відомо, що у російському полоні перебувають 4337 українців. З них – 3 574 військових і 763 цивільних. Це ті люди, перебування у російському полоні яких вдалося встановити.
Форум