Приморський районний 23 жовтня розпочав розглядати по суті обвинувачення одеського активіста Сергія Стерненка у вбивстві Івана Кузнецова. Він помер 24 травня 2018 року після час бійки між Стерненком, з одного боку, та Кузнецовим і Олександром Ісайкулом, з іншого.
Крім навмисного вбивства, активіста і колишнього очільника «Правого сектору» в Одесі також обвинувачують у носінні холодної зброї без дозволу. Також проти Стерненка подали два цивільні судові позови про матеріальну і моральну шкоду. Колишня і остання дружини вбитого, Ольга і Олеся Кузнецови вимагають від нього близько 4,5 мільйона гривень кожна. У загиблого залишилося троє дітей.
Судовий розгляд розпочався з пояснень Стерненка у довільній формі – такий порядок був затверджений на підготовчому судовому засіданні. Обвинувачений пояснив, що це був уже третій напад за кілька місяців, до цього нападали 7 лютого і 1 травня, отже, він побоювався за власне життя і безпеку. Саме цим Стерненко пояснив і купівлю ножа, і те, що він дістав ніж, коли побачив, як уночі до нього наближаються двоє чоловіків, один із яких значно більший за статурою за самого Стерненка.
«Коли ми із ними порівнялися, вони почали до мене наближатися, я зробив кілька кроків убік, щоб із ними розминутись. Як тільки вони почали проходити повз мене, то почали завдавати мені удари по голові. Перший удар був знизу, влучив у праву скроню, потім одразу в ліву скроню. Я почав відмахуватись хаотично ножем, щоб вони не підійшли до мене ближче. В якийсь момент напад припинився, і вони стали бігти. Я завмер на місці на кілька секунд, був у шоковому стані, і побачив, як один з тих нападників тікає, тримаючись за бік. Я втратив його з поля зору на 5–7 секунд, подумав, що він може втекти, і його не буде шукати поліція», – розповів Стерненко. Він додав, що зараз за напади на нього судять тільки виконавця другого нападу, якого активіст сам і затримав.
Стерненко наголосив, що припускав можливість, що поранений утік по допомогу, тому побіг за ним. Коли Кузнецов знову з’явився в його полі зору, то був уже нахилений і впав.
«Я двічі прокричав йому: навіщо ви на мене напали? Він сказав, що вони помилились і що йому потрібна медична допомога. Я дістав мобільний телефон і викликав йому швидку – сказав, що є людина із пораненням і що їй потрібна медична допомога», – розповів Стерненко.
Тільки після цього, каже активіст, він побачив власне поранення – перев’язав руку за допомогою перехожого й увімкнув трансляцію у фейсбуці. Він каже, що хотів розповісти, що із ним сталось, і попросити, щоб під’їхали друзі – навіть після того, як Кузнецов упав, Стерненко припускав, що напад не закінчено.
Після пояснень прокурори разом із потерпілими й їхніми представниками ставили Стерненкові додаткові питання. Зокрема, чи бачив він щось у руках нападників – він не бачив, чи користався він раніше ножем – не користався, чи не спровокував він напад – заявив, що нападники почали бити його мовчки, сам він також мовчав.
Стерненко також зазначив, що не планував нападати на двох людей – він був разом із дівчиною, в руках ніс пакет із продуктами, ключі від під’їзду і стабілізатор для мобільного телефону.
Ольга Кузнецова спитала в Стерненка, чому, якщо він був у шоковому стані і хотів гарантувати свою безпеку, він не сховався в під’їзді, а кинувся за одним із нападників, залишивши дівчину на місці нападу. Стерненко відповів, що припускав ще одну людину-нападника в під’їзді, боявся за своє життя і хотів затримати нападника. Він також розповів, що за добу до нападу до нього в квартиру намагалися вдертися невідомі, проте їм це не вдалося. Поліція, за словами Стерненка, не приїхала на виклик.
Другий нападник, Олександр Ісайкул, зазнав під час нападу ножового поранення, але зміг втекти з місця подій. Його затримали пізніше по слідах крові, оперативній інформації і камерах спостереження. У кримінальній справі проти Стерненка Ісайкул раніше проходив як потерпілий, але пізніше рішенням слідчого був позбавлений цього статусу. Як повідомляли в СБУ, зараз другий нападник перебуває за кордоном.
Сам Стерненко внаслідок нападу зазнав гематом на голові, струсу мозку, а також глибокої різаної рани лівої руки. Він припустив, що йому могли порізати руку, якою він захищався від ударів.
Ісайкулу оголошена підозра в хуліганстві, вчиненому із застосуванням зброї чи іншого предмета, пристосованого для заподіяння тілесних ушкоджень. Втім, на місці злочину було знайдено тільки один ніж – той, що належить Стерненкові. Активіст раніше заявляв, що такий ніж не є зброєю.
Адвокати потерпілих Хачатур Тумасян і Богдан Бівалькевич питали Стерненка, чому він одразу не сказав, що це його ніж. Проте головуючий суддя Сергій Кічмаренко зняв це питання. За його словами, це питання буде вивчатися пізніше разом із іншими доказами.
Наступне засідання заплановане на 29 жовтня і буде присвячене вивченню доказів справи.
Справа Сергія Стерненка
Сергій Стерненко – громадський активіст та колишній очільник осередку «Правого сектору» в Одесі. Зокрема, брав участь у протестах проти забудови Літнього театру Одеси, після яких його затримували.
У 2018 році на Стерненка скоїли три напади, під час останнього з них він смертельно поранив одного з нападників Івана Кузнецова. Другий учасник нападу Андрій Ісайкул згодом втік з України. Активіст стверджує, що діяв у рамках законного самозахисту. В замовленні нападів він звинувачує мера Одеси Геннадія Труханова, який справу не коментує. Стерненко також заявляв про тиск на слідство з боку міністра внутрішніх справ Арсена Авакова та генеральної прокурорки Ірини Венедіктової.
У березні Офіс генерального прокурора повідомив, що Венедіктова та Аваков обговорювали «вбивство Кузнецова», хоча ця справа є підслідною СБУ. У квітні Венедіктова заявляла, що підозра у справі Стерненка «буде в будь-якому разі».
У «вбивстві» Стерненка звинувачують, зокрема, політики часів Віктора Януковича Андрій Портнов та Олена Лукаш, народні депутати від «Опозиційної платформи – За життя» Ілля Кива та Вадим Рабінович, від «Слуги народу» – Максим Бужанський та Олександр Дубінський. Натомість на захист активіста висловлювалися колишня голова МОЗ України Уляна Супрун, члени ініціативи «Хто замовив Катю Гандзюк?», парламентарі від партії «Голос».
11 червня 2020 року Служба безпеки України оголосила Сергію Стерненку підозру в умисному вбивстві та незаконному носінні холодної зброї.
Українська гельсінська спілка з прав людини вважає переслідування активіста політично вмотивованим.
Тим часом 23 лютого 2021 року Приморський суд Одеси визнав громадського активіста Сергія Стерненка винним в іншій справі – про викрадення. Його засудили до 7 років ув’язнення і трьох місяців та конфіскації половини наявного майна за обвинуваченням у розбої. Він відкидає звинувачення та планує оскаржити вирок.
Суддя Віктор Попревич 23 лютого визнав активіста винним за всіма статтями. Його звільнили від відповідальності через збіг терміну давності за обвинуваченням у викраденні людини за попередньою змовою осіб, але присудили ув’язнення за статтями «розбій» та «незаконне зберігання зброї». До оскарження вироку активісту обрали запобіжний захід тримання під вартою.
Серед обґрунтувань свого рішення суддя назвав те, що Стерненко «негативно ставиться» до партії, до якої належав викрадений – йдеться про партію «Довіряй справам» мера Одеси Геннадія Труханова.
Сергія Стерненка, на той момент лідера одеського осередку праворадикальної організації «Правий сектор», а також координатора «Правого сектору» в Комінтернівському районі Одещини Руслана Демчука затримали у вересні 2015 року.
Їх звинувачували у викраденні депутата Комінтернівської районної ради Одеської області Сергія Щербича у квітні 2015 року. Згодом обох звільнили під заставу. Стерненку також висунули звинувачення в незаконному зберіганні зброї, яку він, за його словами, добровільно віддав правоохоронцям.
Стерненко заперечував свою причетність до викрадення і наполягав на політичній умотивованості справи.
23 лютого в українських містах почалися акції протесту на підтримку Сергія Стерненка. Учасники акції анонсували безстроковий протест.
Під час акції біля Офісу президента в Києві активісти заявили, що протест триватиме до звільнення «всіх політв’язнів», включно зі Стерненком.
